51 Мотиви і цілі діяльності

Мотиваційно смислові та цільові детермінанти створюють цілісний комплекс регуляції діяльності.Мотиви впливають на діяльність , її загальний характер та ефективність опосередковано – через цілі.Мета – усвідомлюваний образ майб результату дій. На відміну від цілей мотиви усвідомлюються людиною.Мотив діяльності завжди 1 а цілей багато.Мета діяльності завжди залежить від мотиву.Мотив спрямовує сили людини в напрямку до задоволення її потреб.Смисл мети визначається її відношенням до мотиву. Інколи мета і мотив можуть збігатися, тоді передбачуваний результат дії й буде тим , що спонукає та спрямовує дія-сть.Цікавими є ситуації коли мотив і мета не збігаються , мотиви не усвідомлюються. Тут має місце неадекватність відображення мотуву в свідомості у вигляді особистісного смислу відповідного предмету , що і призводить до постановки цілей, які не відповідають мотиву.Міра розбіжності мотиву й мети може бути різною.Особливо коли мета задається людині зовні.Людина починає розшукувати мотив який відповідає даній меті і тим самим створює смисл відповідної дії. Якщо мотиву немає, то спонука формується на мотиві уникнення покарання.Мотив може заважати усвідомленню мети , якщо він не співпадає з її об’єктивним значенням , тобто тоді, коли об’єктивний результат дії є непривабливим для С. Вплив мотиву на мету полягає також в оцінці ймовірності її досягнення. Більш бажана подія здається більш ймовірною. Також є вплив характер якого змінюється залежно від її усвідомлення. Чим чіткіша мета , тим більш активним є мотив її досягнення.(закон «спеціальної детермінації волі», Н.Ах): при більш чіткій та визначеній меті зусилля волі , а отже й активність мотиву є більшою.Активність мотиву є функцією усвідомлення віддаленості досягення мети в часі і просторі. Халл встановив закономірність «градієнт мети»: в міру наближення до мети ступінь активності мотиву збільшується . Г.М.залежить від : - початкової сили мотиву;-від змісту мотиву. Активність мотиву залежить від усвідомленя міри здійснення мети.

52. Функції мотивів

О.М.Леонтьєв зазначав, що функція мотивів, якщо розглядати її з боку свідомості, полягає в тому, що вони ніби оцінюють життєве значення для суб’єкта об’єктивних обставин та його дій у цих обставинах, надають їм особистісного смислу. Рубінштейн писав: „Детермінація через мотивацію – це детермінація через значущість явищ для людини”. „Значення предметів та явищ і їхній „смисл” для людини є тим, що детермінує поведінку”. Ці ідеї є провіднимидля виокремлення смислотвірної функції мотиву. Але основною функцією мотиву є спонукальна, яка відображає кількісний аспект мотивації, тбт характеризує систему умов, що впливають на інтенсивність спонуки до певної діяльності за даних умов. Аналіз якісного аспекту, який пояснює вибір у конкретній ситуації будь-якої з можливих діяльностей, а також зміну напрямку діяльності, передбачає необхідність виокремлення спрямовуючої функції мотиву. Обидві ці функції характеризують динамічний бік мотивації, який є невід’ємним від її змістовно-смислового боку та смислотвірної функції.

Життєвий смисл мотиву визначається його зв’язком з актуальними потребами, реалізація яких зумовлена діяльністю, що спрямована на даний мотив. Зв’язки мотиву з потребами мають смислову природу. Смисл та спонукальна сила мотиву визначається його зв’язками з цілою низкою потреб, кожна з яких надає мотиву певного смислу. Адже мотив може мати й амбівалентний смисл, який включає в себе, поряд з позитивними, негативні компоненти.

Приклад: Гроші, якщо розглядати їх як спонуку до діяльності, завжди відзеркалюють смисл. У них відображаються не одна, не дві, а багато потреб, що і надає їм у кінцевому випадку відчуиної спонукальної сили. Для когось гроші – це можливість відпочити, подорожувати, можливість лікування і т.д. А для когось гроші – це можливість не працювати і пиячити. Отже, гроші не є мотивом. Таким їх роблять доволі різноманітні потреби суб’єкта. Якщо потреба, реалізації якої слугують гроші, відсутня, вони втрачають свою спонукальну силу.

Отже головна функція мотиву – спонукальна – визначається його життєвим смислом, що мтворєю підстави для виокремлення регулятивної функції. Мотив, як такий, його презентація у свідомості, загальна мотиваційна установка та процесуальний розвиток у формі спонуки задають лише загальний напрямок діяльності, але не можуть забезпесити оперативне та адекватне реагування на всі зміни та перешкоди, що виникають у ході діяльності, або навпаки, на додаткові можливості. Тому основним напрямком розвитку мотиваційної регуляції діяльності в ході її здійснення виступає не трансформація самого мотиву, а процеси „ситуативного розвитку мотивації”. Саме в них і виявляється смислотвірна функція мотиву.

53. Проблема усвідомлення мотиву.