30) Співвідношення понять Активність, поведінка, діяльність

Активність відноситься до будь якої активної системи.В широкому сенсі поняття діяльність може бути ототожнене з активністю, діяльність це і є форма активності. Психологія спец виділяє категорія діяльності щоб поділити її на активну та пасивну. Категорія діяльності застосовуеться як субстанція діяльності та як окрема психолог катерогія.на думку Яро шевського та Петровського активність – дія-льний стан живих істот який є умовою їх існування в світі (ознака живого - рух) та всезагальна характеристика життя. Активна істота не лише рухається, вона здатна до саморуху, саморегуляції. Саме в процесі саморуху жива істота відтворює власні влас-ті , поновлює Е, функції, визначає своє місце в світі.Здатність до саморуху є особливою якістю живої істоти, як С активності . Бути С , це означає відтворювати себе.Активність розглядається як така, що зумовлена використанням знарядь праці.Вона також роглядається з боку становлення її як знакової, що використовує знаряддя. ЦЕ виявляється при аналізі методики подвійних стимулів Виготського, Сахарової, коли дослідник сам, за власним бажанням починає використовувати значки. Активність у Рубінштейна фігурує в тезі про те, що зовнішнє впливає через внутрішнє.Долається уявлення про фатальну зумовленість поведінки людини зовнішніми впливами або уявлення про активність як таку , що не залежить від взаємодії С з середовищем. Леонтьев : внутрішнє впливає через зовнішнє і тим самим себе змінює.Саморух активності людини існує в 2 формах : 1)взаємні трансформації, переходи між діяльністю,діями, операціями. 2) над ситуативна активність, коли людина вільно та відповідально ставить перед собою цілі, які є надлишковими стосовно вихідних вимог ситуацій. Імпульсивна активність : мета не усвід.Діяльність – цілеспрямована, свідома активність.Петровський вид 2 види активності : внутрішня та зовн. Внутр – мотиваційний компонент, цільовий компонент, інструмент (знання, вміння, навички);Зовн – поведінка – пантоміміка.Діяльність – це цідлісний мотивований акт поведінки. Цілісний смисловий акт поведінки можна охарактеризув за допомогою :діла, діяння, дійство.Діло- відображу предметну характеристику поведінки, діяння – акцентує увагу на процесуальній характеристиці поведінки, дійство – відображення сенсу цілісного акту поведінки, який співвідноситься з мотивом.

31. Психологічна структура діяльності

У психологічну структуру діяльності входять такі елементи:

Мета на яку спрямовано діяльність є, як правило, більш, або менш віддаленою. Тому досягнення мети складається із послідовного вирішення людиною ряду конкретних завдань, які стоять перед нею, на шляху досягнення цілі.(Пр: Зварити борщ: купити, почистити, зварити певні продукти).

33 Теорія діяльності в працях А.Н. Леонтьєва Наприкінці 1920-х рр.., Працюючи у Л.С. Виготского і використовуючи ідеї культурно-історичної концепції, А.Н. Леонтьєв провів ряд експериментів, спрямованих на вивчення вищих психічних функцій (довільного уваги і процесів пам'яті). На початку 1930-х рр.. встав на чолі харківської деятельностной школи і приступив до теоретичної та експериментальної розробки проблеми діяльності. У результаті їм була висунута концепція діяльності, що є в даний час одним з визнаних теоретичних напрямків сучасної психології. У вітчизняній психології на основі запропонованої Леонтьевим схеми діяльності (діяльність - дія - операція - психофізіологічні функції), соотнесенной зі структурою мотиваційної сфери (мотив-мета-умова), вивчалися практично всі психічні явища, що стимулювало виникнення й розвиток нових психологічних галузей. Логічним розвитком даної концепції Леонтьєв вважав можливість створення цілісної системи психології як «науки про порожденіі, функціонування і будову психічного відображення реальності в процесі діяльності». Основними поняттями даної теорії є діяльність, свідомість і особистість. Діяльність людини має складне іерархіческое будову. Вона складається з декількох нерівноважних рівнів. Верхній рівень - це рівень особливих видів діяльності, потім слід рівень дій, за ним - рівень операцій, і найбільш низький - рівень психофізіологічних функцій. Центральне місце в цьому ієрархічному побудові займає дія, яка є основною одиницею аналізу діяльності. Дія - це процес, спрямований на реалізацію мети, яка, в свою чергу, може бути визначена як образ бажаного результату. Необхідно звернути увагу на те, що мета в даному випадку - це свідомий образ. Виконуючи певну діяльність, людина постійно тримає цей образ у себе у свідомості. Таким чином, дія - це свідоме прояв активності людини. Винятками є випадки, коли в людини в силу певних причин та обставин порушена адекватність психічної регуляції поведінки, наприклад, під час хвороби або в стані афекту. Основними характеристиками поняття «дія» є чотири компонента. По-перше, дія включає в якості необхідного компонента акт свідомості у вигляді постановки та утримання мети. По-друге, дія - це одночасно й акт поведінки. При цьому слід звернути увагу на те, що дія - це рух, взаімосвязанное з свідомістю. У свою чергу, з вищевикладеного можна зробити один з основних висновків теорії діяльності. Цей висновок полягає в утвердженні про неразривності свідомості і поведінки. По-третє, психологічна теорія діяльності через поняття дії вводить принцип активності, протівопоставляя його принципом реактивності. Поняття «реактивність» має на увазі відповідь дію або реакцію на вплив будь-якого стимулу. Формула «стимул-реакції» є одним з основних положень біхевіорізма. З цієї точки зору активний що впливають на людину стимул. Активність з точки зору теорії діяльності є властивість самого суб'єкта, тобто характеризує людину. Джерело активності знаходиться в самому суб'єкті у формі цілі, на досягнення якої спрямовано дію. По-четверте, поняття «дія» виводить діяльність людини в предметний і соціальний світ. Справа в тому, що мета дії може носити не тільки біологічний сенс, такий як видобуток їжі, але також може бути спрямована на встановлення соціального контакту або створення предмета, не пов'язаного з біологічними потребами. Виходячи з характеристик поняття «дія» як основного елемента аналізу діяльності, формулюються основоположні принципи психологічної теорії діяльності: 1. Свідомість не може розглядатися як замкнутий у самому собі: воно повинно проявлятися в діяльності (принцип «розмивання» кола свідомості). 2. Поведінку не можна розглядати у відриві від свідомості людини (принцип єдності свідомості і поведінки). 3. Діяльність - це активний, цілеспрямований процес (принцип активності). 4. Дії людини предметни; їх цілі носять соціальний характер (принцип предметної людської діяльності і принцип її соціальної обусловленності). Само по собі дія не може розглядатися як той елемент початкового рівня, з якого формується діяльність. Дія - це складний елемент, який часто сам складається з багатьох дрібніших. Таке положення пояснюється тим, що кожна дія обумовлена метою. Мета людини не тільки різні, але й різномасштабних. Є великі цілі, які поділяються на більш дрібні приватні мети, а ті, в свою чергу, можуть ділитися на ще більш дрібні приватні цілі і т.д. Наприклад, ви хочете посадити яблуню. Для цього вам необхідно: 1) правильно вибрати місце для посадки; 2) викопати яму; 3) взяти саджанець і присипати його землею. Таким чином, ваша мета розбивається на три подцелі. Однак якщо подивитися на приватні цілі, то ви помітите, що й вони теж складаються з ще більш дрібних цілей. Наприклад, для того, щоб викопати яму, ви повинні взяти лопату, втиснути її в землю, вийняти і відкинути землю і т.д. Отже, ваша дія, спрямована па те, щоб посадити яблуню, складається з більш дрібних елементів -приватних дій. Тепер необхідно звернути увагу на те, що кожна дія може бути виконано по-різному, тобто за допомогою різних способів. Спосіб виконання дії називається операцією. У свою чергу, спосіб виконання дії залежить від умов. В різних умовах для досягнення однієї і тієї ж мети можуть бути використані різні операції. При цьому під умовами увазі як зовнішні обставини, так і можливості самого діючого суб'єкта. Тому мета, дана в певних умовах, в теорії діяльності називається завданням. В залежності від задачі операція може складатися з різноманітних дій, які можуть підрозділяються на ще більш дрібні (приватні) дії. Таким чином, операції - це більш великі одиниці діяльності, ніж дії. Головне властивість операцій полягає в тому, що вони мало усвідомлюються або зовсім не усвідомлюються. Цим операції відрізняються від дій, які передбачають і сознаваемую мету і свідомий контроль за перебігом дії. По суті, рівень операцій - це рівень автоматичних дій і навичок. Під навичками розуміються автоматизовані компоненти свідомої діяльності, які виникають в процесі її виконання. На відміну від тих рухів, які з самого початку протікають автоматично, як, наприклад, рефлекторні рухи, навички стають автоматичними в результаті більш чи менш тривалого вправи. Тому операції бувають двох видів: до операцій першого виду відносяться ті, які виникли шляхом адаптації та пристосування до умов існування і діяльності, а до операцій другого виду - свідомі дії, завдяки автоматизації стали навичками і переміщені в область неосознаваемих процесів. При цьому перші практично не усвідомлюються, у той час як другі перебувають на грані свідомості. Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок про те, що важко виділити чітку межу між операціями й діями. Наприклад, при випічці блинов ви не замислюючись перевертає млинець з одного боку на іншу, - це операція. Але якщо ви при виконанні цієї діяльності починаєте себе контролювати і думати, як зробити краще, то зіштовхуєтеся з необхідністю виконання цілого ряду дій. У цьому випадку Перевертання блина перетворюється в ціль цілої серії дій, що само по собі не може розглядатися в якості операції. Отже, одним з найбільш інформативних ознак, разгранічівающіх дії та операції, є співвідношення між ступенем усвідомлення виконуваної діяльності. У деяких випадках цей індикатор не діє, тому доводиться шукати інший об'єктивний поведінковий або фізіологічний ознака. Тепер перейдемо до третього, самому нижньому рівню структури діяльності - психофізіологічних функцій. Під психофізіологічних функціями в теорії діяльності розуміються фізіологічні механізми забезпечення психічних процесів. Оскільки людина є біосоціальним істотою, перебіг психічних процесів тісно від процесів фізіологічного рівня, що забезпечують можливість здійснення психічних процесів. Існує ряд можливостей організму, без яких більшість психічних функцій не може здійснюватися. До таких можливостей у першу чергу слід віднести здатності до відчуттю, моторні здібності, можливість фіксації слідів минулих впливів. Сюди ж необхідно віднести ряд вроджених механізмів, закріплених в морфології нервової системи, а також ті, які дозрівають протягом перших місяців життя. Всі ці здібності та механізми дістаються людині при народженні, Т.е. вони мають генетичну зумовленість. Психофізіологічні функції забезпечують і необхідні передумови для здійснення психічних функцій, і засоби діяльності. Наприклад, коли ми намагаємося щось запам'ятати, то використовуємо спеціальні прийоми для більш швидкого і якісного запам'ятовування. Однак запам'ятовування не сталося б, якби ми не мали мнемічні функціями, що полягає в здатності запам'ятовувати. Мнемічні функція є вродженої. З моменту народження дитина починає запам'ятовувати величезну кількість інформації. Спочатку це простейшая інформація, потім, у процесі розвитку, зростає не тільки обсяг запам'ятовуємо інформації, але змінюються і якісні параметри запам'ятовування. Разом з тим існує хвороба пам'яті, при якій запам'ятовування стає абсолютно неможливим (корсаковскій синдром), оскільки мнемічні функція виявляється зруйнованою. При цій хворобі зовсім не запам'ятовуються події, навіть ті, які трапилися кілька хвилин тому. Тому навіть при спробі такого хворого спеціально вивчити будь-який текст забувається не тільки текст, але і сам факт того, що така спроба робити. Отже, психофізіологічні функції складають органічний фундамент процесів діяльності. Без них неможливі не тільки конкретні дії, але і постановка завдань на їх здійснення.