- •4. Основні ознаки свідомості.
- •5. Свідомість як предмет психологічного дослідження.
- •1.Аналіз сутність свідомості як форми відображення та визначення її суттєвих ознак
- •2.Вивчення загальної структури свідомості
- •3.Визначення особливостей розвитку свідомості в філогенезі та онтогенезі
- •4.Визначення основних напрямків дослідження свідомості в сучасних умовах:
- •6. Загальна характеристика структури свідомості
- •1. Основні структурні елементи свідомості:
- •2.Рівні свідомості.
- •1 Класифікація:
- •2 Класифікація:
- •7. Значення та смисл як складові свідомості людини.
- •2. Смисл (особистісний).-
- •9 Біодинамічна тканина свідомості
- •11. Загальні властивості структури свідомості:
- •2.Багаторівневість структури:
- •3. Множинність форм:
- •12. Роль мовлення в функціонуванні людської свідомості.
- •2. Роль мовлення в функціонуванні людської свідомості.
- •13. Основні напрямки філо- та онтогенетичного розвитку свідомості
- •1.Основні напрямки філогенетичного розвитку свідомості
- •2.Основні напрямки онтогенетичного розвитку свідомості
- •14. Основні напрямки розвитку свідомості в сучасних умовах
- •17 Свідоміст та несвідоме
- •18. Роль несвідомого у регуляції поведінки людини.
- •2. Види неусвідомлених психічних явищ.
- •19. Види несвідомих психічних явищ.
- •2. Види неусвідомлених психічних явищ.
- •Самопізнання людиною себе;
- •23 Проблема самосвідомості в вітчизняній психології.
- •24.Форми та рівні самосвідомості
- •25 Прояви самосвідомості в перцептивних та рухових процесах.
- •26 Поняття про «я - образ» та «я - концепцію», їх психологічна структура
- •27 Самоставлення як складова самосвідомості
- •28 Психологічні механізми саморегуляції як феномену самосвідомості.
- •30) Співвідношення понять Активність, поведінка, діяльність
- •31. Психологічна структура діяльності
- •34. Дія як основний елемнт діяльності. Класифікація дій.
- •35 Операційний склад предметної дії
- •36 Діяльнісний підхід в психології та його сутність
- •38. Види діяльності
- •1. Основні види діяльності
- •2. Провідна діяльність
- •39. Психологічний аналіз трудової діяльності.
- •40 Психологічний аналіз навчання як виду діяльності.
- •41. Психологічний аналіз ігрової діяльності.
- •42 Діяльність та розвиток людини
- •45 Способи оводоління діяльністі
- •47. Потреби як джерела активності людини
- •48. Потреби та мотиви
- •49. Мотиви у структурі діяльності.
- •1. Сутність мотиву.
- •2. Роль мотиву у структурі діяльності.(основне у відповіді!)
- •50. Проблема класифікації потреб
- •51 Мотиви і цілі діяльності
- •52. Функції мотивів
- •1.Сутність мотивів.
- •2. Співвідношення мотиву і цілі у свідомості людини:
- •54. Психологічна структура мотиву
- •55.Структура мотиваційної сфефи людини.
- •1. Проблемою спрямованості особистості та ієрархія мотивів.
- •2. Проблема полімотивованості людської діяльності.
- •56. Класифікація індикаторів мотивації
- •61. Мотивація пізнавальної активності людини
- •62 Самопізнання як форма пізнавальної активності суб*єкта
- •63Структура самопізнання
- •64. Форми та рівні самопізнання
- •65. Самопізнання та спілкування
- •68Спілкування та діяльність.
- •71 Самооцінка
- •73 Психологічна сутність теоретичного пізнання
40 Психологічний аналіз навчання як виду діяльності.
Навчання, яке в послідовній зміні основних типів діяльності, що здійснюється протягом життя кожної людини, слідує за грою і передує праці, істотно відрізняється від гри і зближується насилу по загальній установці: у навчанні, як і в праці, потрібно виконувати завдання - готувати уроки, дотримувати дисципліну; учбова робота будується на обов'язках. Загальна установка особи в навчанні вже не ігрова, а трудова.
Основна мета навчання, стосовно якої пристосовується вся його громадська організація, полягає в підготовці до майбутньої самостійної трудової діяльності; основний засіб - освоєння узагальнених результатів того, що створене попередньою працею людства; освоюючи підсумки минулої суспільної праці, людина готується до власної трудової діяльності. Включаючи навчання як сторону в навчання, ми розглядаємо процес навчання як єдиний процес, що включає і вчителя, і учня, об'єднаних певними взаєминами, замість того щоб розривати і протиставляти вчення і навчання, як це неодноразово робилося. Разом з тим, виділяючи все ж таки учення як особливу сторону процесу, ми підкреслюємо активність учня. Процес вчення в цілому включає взаємодію учня і вчителя; навчання не пасивне сприйняття, як би приймання переданих вчителем знань, а їх освоєння.
Навчання в цьому специфічному сенсі слова є своєрідним похідним видом діяльності, в якій мета зрушена або зміщена в порівнянні з діяльністю, для якої вона служить підготовкою. Те, що в цій останній є лише передумовою, засобом, способом її здійснення, в ученні виступає як мета. Наприклад, дитина спочатку опановує мовою, користуючись нею в процесі спілкування, а не вивчаючи її в процесі учення. Оволодіння мовою здійснюється у нього в результаті діяльності, направленої зовсім не на оволодіння нею, а на спілкування за допомогою мови. Такий процес навчання, при якому навчання стає результатом діяльності, не будучи її метою, може бути дуже ефективним. Існують, таким чином, два види вчення або, точніше, два способи навчання і два види діяльності, в результаті яких чоловік опановує новими знаннями і уміннями. Один з них спеціально направлений на оволодіння цими знаннями і уміннями як на свою пряму мету. Інший приводить до оволодіння цими знаннями і уміннями, здійснюючи інші цілі. Дія, виконана раз як учбова дія, з метою навчитися, тобто опанувати способом виконання даної дії, і зовні та ж дія, виконана не в учбовому, а в діловому плані, з метою отримати певний результат, це психологічно різні дії. У першому випадку суб'єкт зосереджений головним чином на способах його виконання, на його схемі, в другому - на результаті; у останньому випадку необхідно врахувати додаткові обставини, не істотні або не такі істотні в першому; різна в обох випадках міра відповідальності і у зв'язку з цим загальна установка особи.
41. Психологічний аналіз ігрової діяльності.
Гра - це вид діяльності, який спрямовує дитину до оволодіння значеннями речей і явищ, які закріплені мовною практикою, а також до оперування цими значеннями.
Особливість гри полягає в тому, що в результаті виконання цієї діяльності не створюється якийсь суспільно значущій продукт, а її метою є сама ігрова діяльність.
Гра – це провідний вид діяльності, який притаманний дошкільному віку. Залишається характерною для людей і в інших вікових пеіодах ( у шкільному, дорослому віці).
В ігровій діяльності дитина, окрім предметів-знарядь, дитина використовує іграшки, тобто речі, за допомогою яких відображають інші, справжні речі.
Гра притаманна також і тваринам, але у тварин вона спрямована на задоволення їх біологічних потреб.
Основні новоутворення, які виникають завдяки включенню дитини в ігрову діяльність:
Тренує дитину в оволодінні значеннями речей і явищ, які закріплені за допомогою мови, та в оперуванні цими значеннями;
Гра сприяє усвідомленню виконанню дій (як операцій), вчить виконувати такі операції на основі саморегулювання (правил);
Розширює самосвідомість дитини - від сприйняття себе як суб»єкта предметних дій до сприйняття себе як носія соціальної ролі, суб»єкта людських стосунків.
Основні види та етапи розвитку гри в людини :
1) в перші 2 роки для дитини характерні функціональні ігри – це ігри які спрямовані на оволодіння рухами і діями з навколишніми предками. ( Пр: дитина включає кнопку, яка показує, що плата працює);
2) конструктивні ігри – ігри, спрямовані на створення чогось, в цих іграх дитина осмислює значення предметів і їх взаємодії між собою;
3) в 3-4 роки у дитини з’являються сюжетно-рольові ігри. (гра в «дочки – матері», « в лікаря – хворого). Ці ігри спрямовані на оволодіння певними ролями та стосунками між людьми.
4) гра за правилами – характерна для школярів та дорослих. (Пр: спортивні ігри, вирішення кросвордів і т.д.) За допомогою цих ігор людина вдосконалює свої розумові і фізичні сили, переключається на інший вид діяльності, отримує емоційне задоволення.