Словаччина

1 січня 1993 р. на карті Східної Європи з’явилося дві нові самостійні держави – Чеська Республіка і Словацька Республіка, які однаково вважають себе правонаступницями Чехословацької Федеративної Республіки.

    Правовою основою для створення суверенної держави словацького народу на новітньому етапі стали два значимих документа: Декларація Словацької національної ради від 17 липня 1992 р. про суверенітет і прийнята 1 вересня 1992 р. Конституція Словацької Республіки. Перша в історія Словаччини Конституція у повному обсязі набула чинності 1 січня 1993 р.

Значні зміни і доповнення до Конституції було внесено конституційним законом від 23 лютого 2001 р. Ним було включено положення про пріоритеті обов’язкових правових актів Європейської співдружності та Європейської унії в порівнянні з національним законодавством, і також про можливість передачі низки прав Словацької Республіки Європейському співтовариству та Європейській унії. Законом було набагато розширено коло повноважень Верховного контрольного управління Словацької Республіки; визначено порядок обрання і питання правового статусу виконавчого органу (голови) територіальної одиниці вищого рівня; розширено коло підстав припинення мандата депутата Національної ради Словацької Республіки; значно розширено перелік повноважень Конституційного суду Словацької Республіки.

Хорватія

Республіка Хорватія - одна з наймолодших держав у Європі, чия Конституція була проголошена і набула чинності 22 грудня 1990 р. Конституційний в законі про зміни і доповнення до Конституції Республіки Хорватія набрав чинності 15 грудня 1997 р.

20 червня 1990 р. Президія Соціалістичної Республіки Хорватія прийняла пропозицію про зміну Конституції та назви Республіки. З назви було вилучено слово "соціалістична" і прийнято нові державні символи. А 22 грудня 1990 р. проголошена і набула чинності Конституція Республіки Хорватія, прийнята Хорватським державним собором на засіданні Віче об’єднаної праці, Віча громад і Суспільно-політичного віча 21 грудня 1990 р..

25 червня 1991 р. Хорватський державний собор одностайно ухвалив Декларацію про проголошення суверенної й самостійної Республіки Хорватія, і далі 8 жовтня цього року прийняв Постанову, у якій оголошено про розрив всіх державно-правових відносин із колишньої Югославією і проголошення самостійності Республіки Хорватія.

9 листопада 2000 р. Палата представників Хорватського державного собору ухвалила постанову про зміни до Конституції Республіки Хорватія.

Чехія

1 січня 1993 р. введено в дію Конституція Чеської Республіки, яка була розроблена й прийнята ще з часів перебування Чехії у складі Чехословацької Федеративної Республіки. Датою схвалення першою у історії чеської Конституції верховним представницьким органом є 16 грудня 1992 г.

Ряд норм Конституції свідчить про творчому використанні законодавцем досвіду історичного поступу чеської державності та досягнень сучасного конституціоналізму "західних країн".

      

Угорщина

Історія Угорської Конституції міцно пов’язана з революціями, що відбувалися в країні. За десятиліття (1918-1948) в країні сталося чотири революції: буржуазно-демократична 1918 р., соціалістична 1919 р., народно-демократична 1945-1947 рр. і соціалістична 1947-1948 рр. 15 серпня 1949 р. Угорщину було проголошено Народної Республікою.

18 серпня 1949 р. Конституція була прийнята вищим представницьким органом республіки – Державними зборами.

У Конституцію Угорщини з 1949 року до початку 1980-х було внесено більше 20 змін і доповнень. В Угорщині, на відміну інших країнах Східної Європи, існує принцип наступності Конституції. Даний принцип діє в Угорщині навіть за умови зміни одного суспільного устрою іншим. Є усі підстави стверджувати, що катастрофа соціалізму в Угорщині знайшла своєрідний злам у новій редакції Конституції, ухваленій у жовтні 1989 р. У цій редакції була виражена підтримувана народними масами ідея про соціальну справедливість. "Угорська Республіка, - говорить одне з її принципових положень (§2 п.1), - незалежна, демократична, правова держава, у якій однаковою мірою реалізуються цінності буржуазної демократії та демократичного соціалізму".

Проаналізувавши всі передумови і наслідки проведення конституційних реформ, можна дійти висновку, що:

• внесення вагомих змін та доповнень або прийняття оновлених конституцій відбувалося у нерозривному зв’язку з політичними, геополітичними, революційними, кризовими економічними, адміністративними процесами;

• практично всі країни Центрально-Східної Європи на протязі останнього століття пройшли шлях починаючи від монархії (Румунія парламентна монархія до 1917 р.), монархо-фашистських диктатур (Болгарія 1935 р., Румунія 1938 р., Румунія 1938-1940 рр. фашистська диктатура Антуанеску, Німеччина 1933-1945рр.), радянських республік (за типологією і основною побудовою всі Конституції країн соціалістичного табору, що знаходились під впливом та контролем СРСР після другої світової війни з 1945-49 років до 1989 року були ідентичними до конституцій радянських соціалістичних республік), президентських (Польша 1935 р.), парламентських республік (Естонія 1920 р.) і республік зі змішаною формою правління (президентсько-парламентська де факто президентська Литва 1928 р.), президентсько-парламентська Польща 1990р., парламентсько–президентська Польща 1995р.);

• задекларована в Конституціях форма правління не завжди відповідає реальному розподілу владних повноважень на даний конкретний момент у певній країні (Литовська Конституція 1928 р. і реальне авторитарне правління Президента А.Сметани);

• конституційні реформи (переважна більшість, за виключенням реформ запроваджених в країнах колишнього радянського табору, або колишніх радянських республік у 1978 р., які мали за мету ознаменувати перехід від побудови соціалізму до побудови комунізму) були адаптовані у відповідності до конституційних традицій країни, з урахуванням досвіду адептів європейського конституціоналізму – Польщі, а також відображали сутність нового співвідношення суспільно-політичних сил, які склалися або формувалися в державі на той час, несли в собі інноваційні норми що сприяли б розвитку та ефективності функціонування державних інституцій та норм права;

• основною метою конституційних перетворень (за певними виключеннями) було забезпечення балансу розподілу владних повноважень між суб’єктами владарювання;

• посттоталітарні конституційні реформи несуть в собі закріплення суверенітету новоутворених держав, забезпечення прав і свобод людини відповідно до міжнародних демократичних стандартів;

• конституційні реформи четвертої глобалістичної хвилі внесли уніфікуючи норми до конституцій країн членів ЄС.