Cамостійна робота №1

1. Стратегії конкурентної боротьби

Серед найвідоміших стратегій конкурентної боротьби слід за­значити стратегії утримання конкурентних переваг М. Портера та конкурентні стратегії Ф. Котлера.

Згідно з теорією М. Портера, стратегії утримання конкурент­них переваг, виходячи зі стратегічної мети та виду конкурентної переваги, розподіляють на три типи (див. рис. 1)

		Конкурентна перевага
		Унікальність товару з точки зору покупця	Низькі витрати
Стратегічна мета	Ринок	Диверсифікація	Домінування за втратами («ціна-кількість»)
	Сегмент	Концентрація (спеціалізація)

Рис. 1. Стратегії утримання конкурентних переваг

Мету, особливості та ризики стратегії утримання конкурент­них переваг наведено у табл. 9.1.

За класифікацією Ф. Котлера, стратегії конкурентної боро­тьби розподіляють на такі чотири види.

Стратегія лідера (підприємства, що посідають домінантну позицію на ринку). В основі цієї стратегії — захист своїх позицій.

Альтернативами стратегії лідера є:

• розвиток первинного попиту: використання маркетингових заходів для збільшення обсягів продажу наявного товару на тра­диційних ринках;

• позиційна оборона: захист частини ринку своїх товарів;

• флангова оборона: ліквідація слабких місць у своїх товарах; удосконалення їх;

• запобіжна оборона: постійне підтримання високого рівня конкурентоспроможності своїх товарів;

• контратаки (цінові війни);

• мобільний захист (диверсифікація своєї діяльності);

• демаркетинг (раціоналізація ринку: відмова від товарів чи сегментів, де захисні дії не приводять до успіху і концентрація зусиль на ключових напрямах).

Таблиця 1

Мета, особливості та ризики стратегії утримання конкурентних переваг

Стратегії	Мета	Особливості	Ризики
Стратегія «ціна- кількість»	Зменшення питомих витрат, збільшення обсягів продажу, зменшення цін	Висока продуктивність праці, використання ефекту досвіду, контролю за ви­тратами, достатніх обсягів інвестицій, додаткових виробничих потужностей, ро­зумної цінової політики	Можливість технологічних змін, що знецінюють технологію та попередній досвід і товаровиробника; копіювання досвіду та технологій конкурентами; недостат­ня кількість виробничих потужностей і фінансо­вих ресурсів, мала місткість ринку, падіння іміджу товарів
Стратегія диференціації	Надання товару відмінних від інших характеристик чи властивостей	Потребує проведення обширних маркетингових досліджень, використання новітніх технологій, «ноу- хау», достатніх інвестицій	Високі витрати й ціни на товари, негативний вплив товарів- імітаторів, швидке старіння товарів- новинок, несуттєвість ; відмінностей
Стратегія спеціалізації	Концентрація уваги на конкретних сегментах ринку	Вимагає постійних дослі­джень ринку і сегментів, постійної модифікації виробництва	Високі ціни, недостатня місткість сегмента, диференціація вимог споживачів

Стратегія претендента на лідерство (підприємства, що посі­дають другі чи треті позиції на ринку і намагаються вийти в ліде­ри). В основі цієї стратегії — атака на позиції лідерів.

Альтернативи стратегії претендентів на лідерство такі:

• флангова атака: концентрація зусиль, спрямованих на слабкі позиції лідера;

• фронтальна атака: концентрований удар по найміцніших по­зиціях лідера;

• оточення: наступ на лідера за всіма можливими напрямами;

• обхідний маневр: наступ на ресурсну базу лідера ринку;

• партизанська війна: невеликі атаки на всі позиції лідера.

Стратегія того, хто йде за лідером: співпраця з лідером, ко­піювання його поведінки.

Стратегія спеціаліста: концентрація на нішах ринку, неціка­вих для великих підприємств.

До конкурентних можна віднести також стратегії, класифіка­цію яких запропонували Р. Майлз та Ч. Сноу (див. табл. 2).

Таблиця 2.