6.Оптимізація споживання за умови множинності споживаних благ.

Свій вибір споживач завжди робить серед множини товарів. Але для спрощення з’ясування механізму вибору будемо вважати що вибір відбувається поміж двох товарів Х та У. Або ж можна говорити що споживач робить вибір між товаром Х і всіма іншими благами У. Це припущення дає змогу надати достатню наглядність механізму вибору споживача (

Із графіка (.) можна заключити, що для споживача точка А більш приваблива ніж Е і менш приваблива від Д, а зона Д є більш привабливою ніж зона Е тому, що як у точках А і Д, так і у зоні Д споживач має більшу кількість обох благ. Для точок В і С такого однозначного висновку зробити не можна, тому що у цих точках споживач має більшу кількість одного блага і меншу іншого.

Вибір споживача можна виразити за допомогою кривої байдужості, тобто такої лінії, яка характеризує стан де споживачеві байдуже що брати 14у і 2х, чи 8у і 4х, чи 4у і 8х. На кривій байдужості споживач не може віддати переваги жодному із двох товарів. Крива байдужості показує множину споживацьких пар, вибір яких байдужий для споживача.

7. Вибір споживача з кардиналістської позиції . Други з-н Госсена.

Кардиналістський підхід до аналізу споживчої поведінки гунтується на теорії граничної корисності , в межах даного підходу вважається, що корисність – головний фактор споживацького вибору. Кардиналістська концепція виходить з того що, споживач вміє вимірювати кіл-ну корисність товару в умовних один. Ютелях і у відповідності з якою він формує свої споживчі переваги. Споживач досягає максимального задоволення , якщо граничні корисності придбан. благ в розрахунку на одну грошову одиницю виявляється рівним. Отже сукупна корисність – це загальна корисність від усієїкіль-ті спожитого блага, а гранична – це приріст загальної корисності при збільшенні обсягу спожив на 1 одиницю. З-н спадної граничної корисності наз першим з=ном Госсена, а Другий з-н Госсена полягає в тому, що споживач при заданих цінах на бюджеті максимізує свою корисність, якщо виконується наступна умова рівноваги: MUx\ Px = MUy\Py або MUx\ MUy = Px\Py

Отже, корисність споживача максимізується тоді, коли співвідношення граничних корисностей, яке дорівнює граничній нормі заміщення відповідає співвідношенню цін. В такому положенні система може знаходитися тривалий час. Всі інші положення будуть повертати її до цього стану, а відтак цей стан є умовою довгострокової рівноваги в кардиналістській концепції. Таким чином, у точці оптимуму споживача відношення граничних корисностей дорівнює відношенню цін благ що споживаються. Ця умова справедлива для задачі споживаємого вибору з любою кількістю благ. У відповідності з цим, споживач розподіляє свій дохід таким чином, щоб остання гривня (грошова одиниця) витрачена на кожний товар, приносила йому одну і ту ж граничну корисність. Якщо це буде не так, тоді споживач міг би гривню, яка дає йому меншу граничну корисність, перерозподілити туди, де його гранична корисність була б більшею. Це носить назву еквімаржинального принципу.