
- •1 Мікро як складова частина мікро економ. Теорії
- •2. Предмет, концептуальні основи і методологія мікроекономіки.
- •3. Мета завдання і зміст дисципліни
- •4.5. Корисність і проблеми її виміру
- •6.Оптимізація споживання за умови множинності споживаних благ.
- •7. Вибір споживача з кардиналістської позиції . Други з-н Госсена.
- •8.Вибір споживача з ординалістських позицій
- •9 . 10. Криві байдужості, їх властивості
- •11.Гранична норма заміни благ: сутність і методика обчислення.
- •12. Бюджетна лінія.
- •13. Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.
- •14. Реакція споживача на зміну його доходу.
- •15. Реакція споживача на зміну цін товарів.
- •16. Ефект заміщення та ефект доходу.
- •17. Надлишок споживача
- •18. Попит і закон попиту
- •19. Аналіз змін у попиті й у величині (обсязі) попиту. Чинники попиту.
- •20. Цінова еластичність попиту: суть, методика обчислення, чинники.
- •21. Перехресна еластичність попиту. Еластичність попиту від доходу.
- •22. Підприємство як суб’єкт ринку та вир-рин сис-ма.
- •23. Підприємство як центр прийняття рішень.
- •24. Найважливіші параметри під-ва як мікроек. Моделі.
- •25. Частинна варіація факторів в-ва.
- •26. Ізоквантна варіація факторів в-ва.
- •27. Пропорційна варіація факторів в-ва.
- •28. Оптимум виробника та ізокостна варіація факторів.
- •37. Рівновага під-ва та галузі у короткостроковому періоді
- •29. Витрати в-ва у короткостроковому періоді.
- •30. Витрати на довгострокових інтервалах.
- •31. Пропозиція і закон пропозиції
- •32. Аналіз змін у пропозиції й у розмірі (обсязі) пропопзиції: Чинники пропозиції.
- •33. Еластичність пропозиції від ціни.
- •35. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики.
- •36. Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага.
- •38. Ринок досконалої конкуренції у довгостроковому періоді...
- •39. Модель „чистої” монополії та їх характеристики.
- •40. Монопольний ринок в короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •41. Особливості функціонування реальних монополізованих ринків.
- •42. Основні ознаки олігополії
- •43.Теоретичні моделі олігополії
- •44.Особливості організації олігополістичного ринку.
- •45. Ефективність олігополії
- •46. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції
- •47.Модель поведінки під-ва монополістичного конкурента
- •48. Нецінова конкуренція
- •49. Ефективність монополістичної конкуренції
- •50. Похідний попит
- •51. Похідний попит за досконалої конкуренції на ринку товару.
- •53. Похідний попит і принцип оплати факторів.
- •54. Загальна характеристика ринку факторів в-ва.
- •55. Попит на працю в умовах досконалого конкурентного ринку ресурсів
- •56. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку
- •57. Ринок праці з недосконалою конкуренцією
- •58. Капітал і процентний дохід
- •59.Пропозиція заощаджень
- •60. Визначення ринкової ставки позичкового процента за умов досконалої конкуренції
- •61. Поняття ринкової івноваги
- •62. Рівновага обміну
- •63. Ефективність у виробничій сфері.
- •64. Загальна рівновага та економіка добробуту
- •66. Інституціональна природа фірми
- •67. Позаринкові зовнішні ефекти
- •68. Громадські блага.
43.Теоретичні моделі олігополії
Олігополія є достатньо поширеною, найбільш складною і найменш передбачуваною ринковою структурою. Тому точний прогноз поведінки олігополістичної фірми стосовно ціни і випуску продукту здійснити неможливо. Існує і багато варіантів олігополії. Можливі дві основні форми поведінки фірм в умовах олігополії: некооперативна і кооперативна. За умов некооперативної поведінки кожна фірма самостійно вирішує проблему визначення ціни і випуску товару. Кооперативна форма передбачає спільне проведення економічної політики. Зважаючи па це, існують такі основні моделі поведінки олігополіста у галузі ціноутворення.
Модель Курно. Модель рівноваги Курно передбачає, що галузь представлена двома фірмами: А і Б (дуополія), які мають однакові економічні можливості і виробляють однорідну продукцію. Сутність моделі полягає в тому, що кожна фірма розглядає рівень виробництва конкурента як фіксований, а потім визначає власний обсяг виробництва, щоб максимізувати прибуток. Вважається, що обидві фірми одночасно приймають економічні рішення за умови відомого ринкового попиту, який вони разом задовольняють.
У моделі Бертрана олігополіст визначає не обсяги виробництва, а ціну, яка забезпечить йому максимум прибутку за певної ціни конкурента. При цьому економічна сила конкурентів є рівною. Модель Штакельберга припускає неоднакову економічну силу конкурентів. Лідер, як сильніший економічний суб'єкт, має певну монопольну владу, визначає для себе обсяг виробництва і ціну, які максимізують його прибуток. Інші конкуренти стають аутсайдерами, визначаючи той обсяг продажів, який буде максимізувати їх прибуток при встановленій лідером ціні. Ламана крива попиту. Ця модель також характеризує взаємне пристосування фірм, що конкурують на ринку олігополії. Модель ламаної кривої попиту пояснює, чому олігополісти не бажають змінити ціну, якщо змінюється величина їх граничних витрат. Модель ілюструє жорсткість цін в олігополії, відповідає загальному становищу рівноваги, коли граничні витрати дорівнюють граничному доходу (МR = МС), але не пояснює суті встановлення олігополістичної ціни і її підвищення. Останнє пояснюється таємною змовою олігополістів. Між олігополістами можуть бути явні і неявні змови. Формою явної змови є картель. Метою утворення картелів є встановлення фіксованих цін, розподілу ринків збуту товару та постачання ресурсів, пошук шляхів обмеження конкуренції між собою.
Модель цінового лідера є однією з форм неявної змови конкурентів додержуватися на ринку стандартизованої продукції єдиної ціни. Домінуюча фірма, яка має менші середні витрати, ніж конкуренти, встановлює ціну, що максимізує її прибуток. Фірма-лідер завчасно попереджує про наступні зміни, щоб з одного боку дати можливість партнерам підготуватися до маневру, а з іншого - вивчити їх можливу реакцію. Теорія ігор є формальним методом аналізу прийняття рішень олігополістом (гравцем), залежно від поведінки конкурентів (гравців), які також приймають рішення. Стратегічний вибір в ігровій ситуації враховує очікувану поведінку конкурентів, тобто є взаємозалежним. Ключовим елементом цієї гри є стратегічний вибір, який роблять гравці, та його результати.