Залежність р насиченої пари від температури над чистим розчинником і над розчином

Температура кипіння рідини – це температура, за якої тиск її насиченої пари стає таким, що дорівнює зовнішньому тиску.

Температура замерзання рідини – це температура, за якої тиск насиченої пари цієї рідини над її рідкою фазою стає таким, що дорівнює тиску пари над її твердою фазою.

Р В Д А Н2О В1 Е С розчин л ід ∆ t зам. ∆t кип. tзам. ОоС 100оС t кип. tоС

АВ – крива тиску пари води (чистого розчинника) СД – крива тиску пари над розчином АЕ – крива тиску пари льоду 100оС – температура кипіння води tкип – температура кипіння розчину (Р пари води = Р пари розчину) т.В1 – тиск пари над розчином при 100оС (розчин ще не кипить) Р пари Н2О = Р пари розчину(t кип. розчину); tкип розчину > t кип Н2О

∆t_кип – підвищення температури кипіння розчину порівняно з чистим розчинником: ∆t_кип = t _кип розчину – t _кип Н₂О

О^оС – температура замерзання води;

т.С – тиск пари над розчином (розчин ще не замерзає);

t_зам – температура замерзання розчину (Р пари над розчином = Р пари льоду); t_зам розчину < t_зам Н₂О

∆t _зам – зниження температури замерзання розчину порівняно з чистим розчинником; ∆t _зам = t_зам Н₂О – t_зам розчину

Від тиску пари над розчином залежать:

температура кипіння розчину Р пари = Р зовнішній; Р пари Н2О = Р пари розчину	температура замерзання розчину Р пари твердої речовини = Р пари рідини
Внаслідок зниження Р пари над розчином:
tкип розчину > tкип розчинника	tзам розчину < tзам розчинника
Внаслідок збільшення концентрації розчиненої речовини:
∆tкип. = Кеб. С, де Кеб. – ебуліоскопічна константа (підвищення температури кипіння розчину при розчиненні 1 моль речовини в 1000г розчинника); ∆tкип – підвищення температури кипіння розчину порівняно з чистим розчинником. ∆tкип = Кеб.(Н2О)=0,52	∆tзам. = Ккр. С, де Ккр. – кріоскопічна константа (зниження температури замерзання викликане розчиненням 1 моль речовини в 1000г розчинника); ∆tзам – зниження температури замерзання розчину порівняно з чистим розчинником. ∆tзам = Ккр.(Н2О)=1,86

ІІ закон Рауля: зниження температури замерзання або збільшення температури кипіння розчинів пропорційне концентрації розчиненої речовини.

Визначення відносної молекулярної маси речовини за знаиженням температури замерзання його розчину методом Раста.

Як розчинник викорстовують камфору, яка має високе значення кріоскопічної сталої, в інших методах використовують оцтову кислоту або інші розчииники.

Для експериментального визначення зниження температури замерзання використовується спеціальний прилад, який складається: з стакану, заповненого охолоджувальною сумішшію, з внутрішньої градуйованої скляної пробірки, в яку вміщуюють відому масу розчинника. Розчинник повільно охолоджують, постійно помішуючи, щоб звести до мінімумму переохолодження. При цьому кожні півхвилини визначають температуру за допомогою термометра Бекмана. За показниками термометра будують криву охолодження, згідно якої визначають температуру замерзання. Потім розчинник нагрівають до плавлення і додадють до нього відому масу рочиненої речовини. Розчин перемішують до повного розчинення добавленої речовини. Потім розчин охолоджують, записуючи температуру кожні півхвилини, і визначають нову температуру замерзання розчину. Знаючи значення кріоскопічної сталої, роблять обчислення результатів: