
- •Лекція №1. Вступ
- •Лекція №2. Агрегатні стани речовини. Газоподібний стан речовини
- •Основні положення кінетичної теорії газів
- •Основні закони і рівняння ідеального газу
- •Реальні гази
- •Застосування рідких газів
- •Лекція №3. Рідкий стан речовини
- •Властивості рідин залежать:
- •Значення в’язкості
- •Характеристики рідкого стану речовини
- •Лекція №4. Твердий стан речовини
- •Процеси, що відбуваються з утворенням кристалічної решітки:
- •Лекція №5. Термодинаміка: основні поняття та закони
- •Застосування хімічної термодинаміки для:
- •Залежно від кількості фаз системи класифікують на:
- •Перетворення речовин бувають:
- •Способи передачі енергії системі або від неї:
- •І та іі закони термодинаміки і закон термодинаміки (Майєр, 1842; Гельмгольц, 1847)
- •І закон термодинаміки для ізохорних та ізобарних процесів
- •Спонтанні процеси. Ентропія
- •Іі закон термодинаміки (Клаузіус, 1850; Томсон, 1851)
- •Сутність теплових процесів у харчових виробництвах
- •Теплофізичні закономірності процесів варіння і смаження
- •16 Лютого 2005р. Вступив у дію Кіотський протокол. Основні зобов’язання щодо скорочення викидів у повітря шести парникових газів (со2, сн4, n2o, sf6, hfCs, pfCs) узяли на себе індустріальні країни:
- •Виробництво нових синтетичних холодоагентів (групи нfc) для пкхм.
- •Застосування природних холодоагентів (со2, с3н8, nh3).
- •Удосконалення екологічно чистої холодильної техніки, що базується на низько ефективних принципах одержання холоду.
- •Розробка нових принципів одержання холоду.
- •Виробництво холодильних машин Стірлінга помірного холоду.
- •Лекція №6. Термохімія: основні поняття та закони
- •Калорійність основних складових частин їжі та алкогольних напоїв
- •Закони термохімії
- •Лекція №7. Хімічна кінетика
- •Зміна швидкості реакції в часі
- •Залежність швидкості реакції від концентрації реагентів
- •Вплив температури на швидкість реакції
- •Теорія перехідного стану
- •Початковий стан (Реагенти) → Перехідний стан (Активований комплекс) → Кінцевий стан (Продукти)
- •Вплив каталізатора на швидкість реакції
- •Розвиток ланцюга.
- •Обрив ланцюга.
- •Лекція №8. Каталіз. Ферментативний каталіз
- •К аталіз
- •Каталіз
- •Гомогенний
- •Гетерогенний
- •Ферментативний
- •Загальні властивості:
- •Властивості ферментів
- •Лекція №9. Хімічна рівновага
- •Вплив температури на стан рівноваги
- •Вплив тиску на стан рівноваги
- •Застосування принципу Ле Шательє
- •Застосування принципу Ле Шательє
- •Лекція №10. Розчини. Розчинність газів, рідин і твердих речовин
- •Рідкі розчини
- •Розчинність рідин у рідинах
- •Застосування екстракції
- •Лекція №11. Властивості розбавлених розчинів неелектролітів
- •Роль дифузії
- •Залежність р насиченої пари від температури над чистим розчинником і над розчином
- •Вплив процесу заморожування на властивості харчових продуктів
- •Лекція №12. Властивості розбавлених розчинів електролітів
- •Визначення рНх за допомогою калібрувального графіка:
- •Індикаторний метод
- •Спосіб Міхаеліса
- •Вплив рН середовища на перебіг технологічних і ферментативних процесів
- •Буферні розчини
- •Лекція №13. Основи електрохімії
- •Абсолютна швидкість і рухливість іонів. Закон Кольрауша
- •Фізико-хімічні методи дослідження
- •Водневий електрод. Будова, принципи роботи, призначення
Залежність р насиченої пари від температури над чистим розчинником і над розчином
Температура кипіння рідини – це температура, за якої тиск її насиченої пари стає таким, що дорівнює зовнішньому тиску.
Температура замерзання рідини – це температура, за якої тиск насиченої пари цієї рідини над її рідкою фазою стає таким, що дорівнює тиску пари над її твердою фазою.
Р В Д
А Н2О В1 л ід ∆ t зам. ∆t кип.
tзам. ОоС 100оС t кип. tоС |
АВ – крива тиску пари води (чистого розчинника) СД – крива тиску пари над розчином АЕ – крива тиску пари льоду 100оС – температура кипіння води tкип – температура кипіння розчину (Р пари води = Р пари розчину) т.В1 – тиск пари над розчином при 100оС (розчин ще не кипить) Р пари Н2О = Р пари розчину(t кип. розчину); tкип розчину > t кип Н2О |
∆tкип – підвищення температури кипіння розчину порівняно з чистим розчинником: ∆tкип = t кип розчину – t кип Н2О
ОоС – температура замерзання води;
т.С – тиск пари над розчином (розчин ще не замерзає);
tзам – температура замерзання розчину (Р пари над розчином = Р пари льоду); tзам розчину < tзам Н2О
∆t зам – зниження температури замерзання розчину порівняно з чистим розчинником; ∆t зам = tзам Н2О – tзам розчину
Від тиску пари над розчином залежать:
Р пари = Р зовнішній; Р пари Н2О = Р пари розчину |
Р пари твердої речовини = Р пари рідини |
Внаслідок зниження Р пари над розчином: |
|
tкип розчину > tкип розчинника |
tзам розчину < tзам розчинника |
Внаслідок збільшення концентрації розчиненої речовини: |
|
∆tкип. = Кеб. С, де Кеб. – ебуліоскопічна константа (підвищення температури кипіння розчину при розчиненні 1 моль речовини в 1000г розчинника); ∆tкип – підвищення температури кипіння розчину порівняно з чистим розчинником.
∆tкип
=
Кеб.(Н2О)=0,52 |
∆tзам. = Ккр. С, де Ккр. – кріоскопічна константа (зниження температури замерзання викликане розчиненням 1 моль речовини в 1000г розчинника); ∆tзам – зниження температури замерзання розчину порівняно з чистим розчинником. ∆tзам
=
Ккр.(Н2О)=1,86 |
ІІ закон Рауля: зниження температури замерзання або збільшення температури кипіння розчинів пропорційне концентрації розчиненої речовини.
Визначення відносної молекулярної маси речовини за знаиженням температури замерзання його розчину методом Раста.
Як розчинник викорстовують камфору, яка має високе значення кріоскопічної сталої, в інших методах використовують оцтову кислоту або інші розчииники.
Для експериментального визначення зниження температури замерзання використовується спеціальний прилад, який складається: з стакану, заповненого охолоджувальною сумішшію, з внутрішньої градуйованої скляної пробірки, в яку вміщуюють відому масу розчинника. Розчинник повільно охолоджують, постійно помішуючи, щоб звести до мінімумму переохолодження. При цьому кожні півхвилини визначають температуру за допомогою термометра Бекмана. За показниками термометра будують криву охолодження, згідно якої визначають температуру замерзання. Потім розчинник нагрівають до плавлення і додадють до нього відому масу рочиненої речовини. Розчин перемішують до повного розчинення добавленої речовини. Потім розчин охолоджують, записуючи температуру кожні півхвилини, і визначають нову температуру замерзання розчину. Знаючи значення кріоскопічної сталої, роблять обчислення результатів: