Індивідуальна робота з.1. (2год.)

1. Ідея рівноправності культур у сучасному світі.

2. Сучасні процеси глобалізації та культурна самоідентифікація.

3. Схід - Захід: два типи цивілізацій. Діалог культур у сучасному світі.

Самостійна робота 3.1. (З год.)

1. Співвідношення понять «культура» і «цивілізація».

2. Західноєвропейські впливи в історії української культури.

3. Татарський та турецький впливи на український побут і національний характер.

4. Вплив російської дсржавно-культурної політики на формування української культури (XVIII-ХХст.).

Тема 10. Соціально-культурна антропологія українця.

Лекція 3.2, Структурний план лекції. (2год.)

!. Філософсько-поетичний образ буття у самосвідомості українця (український Космо - Психо - Логос).

2. Архетип української культури (персоналізм, світоглядна толерантність, глибинний оптимізм) та визначальні риси національної психології.

3. Особистісні виміри людського: духовність, свобода, моральність.

Семінар 3.2. План до семінарського заняття (2год.)

1. Національний характер як елемент культурної ідентичності.

2. Соціально-антропологічні типи «українця» в українській культурі.

3. Світоглядні, моральні й естетичні детермінанти української ментальності.

Індивідуальна робота 3.2 (2 год.)

1. Вияв архетипів української культури в українській філософії. «Філософія серця» Г. Сковороди і П. Юркевича.

2. Визначальні риси національної психології у творчості І. Котляревського, М. Гоголя. Т. Шевченка, І. Нечуя-Левицького, Л. Українки, М. Хвильового та інших.

3. Традиційні цінності землеробської культури у контексті сьогодення та майбутнього української нації.

Самостійна робота 3.2. (З год.)

1. Господарство і матеріальна культура українців.

2. Громадський побут і звичаєвість українців.

3. Сім’я і родинна обрядовість в Україні.

4. Культура традиційна і сучасна.

Історія української та світової культури (була раніше).

І модуль. Методологічний аспект культурології.

Лекція 1. Своєрідність предмету культурології.

Лекція 2. Роль культури у духовно практичному освоєнні світу.

Лекція 3. Культурно-історичний процес і його складові.

ІІ модуль. Культура архаїчних суспільств і традиційно-аграрної цивілізації.

Лекція 1. Архаїчний етап розвитку культури людства.

Лекція 2. Культура ранніх цивілізацій.

Лекція 3. Антична класика: культура еллінів і римлян.

ІІІ модуль. Культура індустріального та постіндустріального суспільств.

Лекція 7. Культура Середньовіччя в Європі.

Лекція 8. Епоха раціоналізму в Європі. Класицизм і бароко у ХVІІ ст.

Лекція 9. Просвітницькі художні стилі. Класицизм.

Лекція10. Культура ХІХ та ХХ століття.

Дивись до всіх тем наочно-графічні малюнки й таблиці, окремі файли в папках.

Вступ до всього курсу культурології.

Курс лекцій включає дев’ять провідних тем культурології, що охоплюють основні проблеми даної дисципліни, передбачені програмою.

Перший модуль включає три лекції, які надають можливість студентам ознайомитися зі світоглядним підходом до побудови всього курсу культурології. Використані авторські метологічні засади, покликані подолати все ще широко розповсюджену неконцептуальність і навіть некультурологічність культурології. Перш за все необхідна позиція єдності культури, інтеграції її форм, функцій, елементів. Системно-теоретичне осягнення дозволяє розгорнути логіку культури на єдиній підставі для всіх тем і питань, для всіх епох і періодів, для світового, регіонального та етнонаціонального рівня культурного процесу.

163-193 Індо-буддиСвітоглядний підхід указує глибокий зв’язок сучасності з минулим, єдність і відмінність етнонаціональної й етнополітичної свідомості. Він має також ті переваги, що дозволяють вести розгляд культури у вимірах етно, соціо і антропогенезу, не втрачати при межових узагальненнях особистісного характеру культури, зберігати вимір “внутрішньої” людини. Адже культура – вищий шар життя на Землі, а цементуючим засобом єдності його елементів виступають цінності самої людини, завдяки чому кожна особистість підноситься над природним і соціальним середовищем, специфічно організує власне буття у певній системі сенсів. Явища дійсності людина перетворює у відповідні собі.

Автор намагався дати досить сприйнятну для першого знайомтва модель розгляду, педагогічно адаптувати курс, враховуючи реальний культурологічний стан середнього студента (тим більше, що дисципліна читається на першому курсі, коли студенти ще не обізнані з філософією, коли переважає незначне знання пам’яток культури, наукових розробок у різних її галузях і сферах). Для цього застосовано принцип єдності системності та структурності з поелементним аналізом, свідомо витримується міра співвідношення узагальнень і емпіричності матеріалу. Це виправдано й особливістю самого „об’єкту”: адже культура органічно поєднує „екзистенційність” (аспект існування) та „есенційність” (аспект сутності). Сама по собі есенційність – „безпросвітна всезагальність”, а сама по собі екзистенційність – необумовленність індивідуального. Слід зважити також на переважання у підручниках і посібниках історії культури поза всяким теоретичним обгрунтуванням, з примхливою авторською вибірковістю стосовно того, чию саме історію слід подавати студентам. Ми будемо займатися виключно культурологією як особливим самоусвідомленням людиною власного буття. Це не теорія культури, це її ауторефлесія: логіка культури як культуроцентрована логіка, як погляд культури на себе з середини, а не з боку.

Вплив культури на суспільний, економічний, політичний розвиток. Протилежний підхід: культура виглядала як наслідок розвитку суспільного, економічного, політичного розвитку. Тому то вона і могла існувати окремо від історії.

Завдання курсу витікають з головної ідеї. Необхідно визначити основні чинники культури як особливого явища – сутності людини в світі, а саме світоглядні системи знаходяться в фундаменті культурно-історичних типів, їх зміна і дає нам об'єктивний критерій поступального процесу розвитку, його типології, а також і для акцентування тих чи інших формоутворень культури на тому чи іншому етапі розвитку. В існуючих курсах культурології все ще домінує етнографічний, етнологічний, мистецтвознавчий тощо аспекти, або ж в роздріб розглядаються культури різних регіонів чи країн. Не підтримується принцип саме культурологічної повноти і достатності на певному рівні узагальнення. Панує надто «об’єктивізм», «соціологізм», «екзотеризм», що не дає відчуття культури з середини, робить її зовнішнім явищем.

У даному курсі лекцій зроблена спроба подолати інерцію старої „теорії культури”, її суто абстрактної проблематики, її фрагментарності тощо Виклад змісту курсу дає можливість ознайомитись з головними поняттями культурології, основними відмінностями людського буття в різні історичні епохи, з особливостями української культури на тлі світового культурно-історичного процесу. Увазі читачів постануть яскраві імена і події, багато з яких тільки останнім часом повертаються до масової пам’яті народу. Вони зможуть опанувати цілісний смисловий зв’язок епох і суспільств, соціально-етнічні клубки людських відносин, дифузійні і асимілятивні культурні перетворення. На стрижні цілісного зв'язку в новій якості постануть пам’ятки епосу, релігії, мистецтва, культури господарчої, політичної та правової різних часів і народів.

Соболь Петро Петрович.