13. Критерій оптимальності функціонування економічної системи.

Суттєвим є завдання оптимального функціонування еконо­мічної системи, під час розв’язування якого необхідно передусім вирішити питання щодо критерію оптимальності, вибір якого визначається призначенням системи і конкретними умовами її функціо­нування.

Наприклад, унаслідок управління процесом житлового будів­ництва у певному населеному пункті можуть бути встановлені різні, часто суперечливі критерії оптимальності:

• побудувати найбільшу кількість житла;

• забезпечити громадян житлом у найкоротший термін;

• мінімізувати трудові затрати на спорудження житла;

• забезпечити громадян найдешевшим житлом;

• одержати найбільший прибуток;

• домогтися найкращої якості житла.

Зрозуміло, що в умовах завжди існуючих обмежень одночасне виконання усіх цих вимог у більшості випадків є неможливим. У таких випадках, залежно від конкретних умов, надають перевагу тим чи іншим критеріям.

Створення комплексних критеріїв, які б враховували усі суперечливі вимоги до процесу управління, є теоретично можливим, однак практично нездійсненним.

Отже, одним із чергових завдань реалізації оптимального управління є правильний вибір критерію оптимальності.

У соціально-економічних системах розрізняють глобальний і локальний критерії оптимальності. Глобальний критерій опти­маль­ності відображає загальну мету суспільного виробництва, суть якої полягає у максимальному задоволенні потреб членів суспільства. Проте можливості реалізації цієї задачі обмежу­ються рівнем розвитку продуктивних сил, структурою і чисельністю населення, ступенем освоєння природних ресурсів, їхньою кількістю, рівнем науково-технічного прогресу і т.д.

Усі елементи економічної системи повинні мати свої локальні критерії оптимальності, які з урахуванням специфіки функціо­нування кожного елемента повинні підпорядковуватись глобальному критерію.

Отже, локальні критерії, які характеризують ефективність стану чи розвитку окремих підсистем економічної системи, повинні забезпечувати правильність розв’язування відповідних локальних задач не тільки з позиції конкретної господарської ланки, але й економічної системи країни загалом.

30. Локальний критерій оптимальності.

Суттєвим є завдання оптимального функціонування еконо­мічної системи, під час розв’язування якого необхідно передусім вирішити питання щодо критерію оптимальності, вибір якого визначається призначенням системи і конкретними умовами її функціо­нування.

Наприклад, унаслідок управління процесом житлового будів­ництва у певному населеному пункті можуть бути встановлені різні, часто суперечливі критерії оптимальності:

• побудувати найбільшу кількість житла;

• забезпечити громадян житлом у найкоротший термін;

• мінімізувати трудові затрати на спорудження житла;

• забезпечити громадян найдешевшим житлом;

• одержати найбільший прибуток;

• домогтися найкращої якості житла.

Зрозуміло, що в умовах завжди існуючих обмежень одночасне виконання усіх цих вимог у більшості випадків є неможливим. У таких випадках, залежно від конкретних умов, надають перевагу тим чи іншим критеріям.

Створення комплексних критеріїв, які б враховували усі суперечливі вимоги до процесу управління, є теоретично можливим, однак практично нездійсненним.

Отже, одним із чергових завдань реалізації оптимального управління є правильний вибір критерію оптимальності.

У соціально-економічних системах розрізняють глобальний і локальний критерії оптимальності. Глобальний критерій опти­маль­ності відображає загальну мету суспільного виробництва, суть якої полягає у максимальному задоволенні потреб членів суспільства. Проте можливості реалізації цієї задачі обмежу­ються рівнем розвитку продуктивних сил, структурою і чисельністю населення, ступенем освоєння природних ресурсів, їхньою кількістю, рівнем науково-технічного прогресу і т.д.

Усі елементи економічної системи повинні мати свої локальні критерії оптимальності, які з урахуванням специфіки функціо­нування кожного елемента повинні підпорядковуватись глобальному критерію.

Отже, локальні критерії, які характеризують ефективність стану чи розвитку окремих підсистем економічної системи, повинні забезпечувати правильність розв’язування відповідних локальних задач не тільки з позиції конкретної господарської ланки, але й економічної системи країни загалом.