- •Економіка як об’єкт моделювання.
- •Математичне моделювання в економіці.
- •Етапи моделювання економічних процесів
- •Процедура прийняття рішень.
- •1. Економічна інтерпретація двоїстих оцінок.
- •1. Виробничі функції. Основні характеристики виробничих функцій.
- •Основні характеристики виробничих функцій Узагальнений опис виробничої функції
- •6.2. Виробничі функції. Основні характеристики виробничих функцій.
- •Графічний аналіз виробничих функцій.
- •Функції виробничих затрат.
- •Типові виробничі функції.
- •Задачі оптимального використання взаємозамінюваних та невзаємозамінних ресурсів.
- •Оптимізація річної виробничої програми підприємства.
- •Моделювання вибору оптимальних технологічних способів.
- •Оптимізаційні задачі на складання сумішей.
- •Асортиментна задача.
- •Задачі оптимального розкрою матеріалів.
- •Задачі календарного планування на рівні підприємства.
- •Варіантна задача розміщення планування.
- •1. Методи нечіткої логіки.
- •26.2. Методи нечіткої логіки.
- •Застосування теорії нечіткої логіки в оцінці ефективності інвестиційного проекту.
- •Взаємні задачі.
- •Критерій оптимальності функціонування економічної системи.
- •Локальний критерій оптимальності.
- •Економіка як об’єкт моделювання.
- •Економіка як об’єкт моделювання.
Критерій оптимальності функціонування економічної системи.
Суттєвим є завдання оптимального функціонування економічної системи, під час розв’язування якого необхідно передусім вирішити питання щодо критерію оптимальності, вибір якого визначається призначенням системи і конкретними умовами її функціонування.
Наприклад, унаслідок управління процесом житлового будівництва у певному населеному пункті можуть бути встановлені різні, часто суперечливі критерії оптимальності:
побудувати найбільшу кількість житла;
забезпечити громадян житлом у найкоротший термін;
мінімізувати трудові затрати на спорудження житла;
забезпечити громадян найдешевшим житлом;
одержати найбільший прибуток;
домогтися найкращої якості житла.
Зрозуміло, що в умовах завжди існуючих обмежень одночасне виконання усіх цих вимог у більшості випадків є неможливим. У таких випадках, залежно від конкретних умов, надають перевагу тим чи іншим критеріям.
Створення комплексних критеріїв, які б враховували усі суперечливі вимоги до процесу управління, є теоретично можливим, однак практично нездійсненним.
Отже, одним із чергових завдань реалізації оптимального управління є правильний вибір критерію оптимальності.
У соціально-економічних системах розрізняють глобальний і локальний критерії оптимальності. Глобальний критерій оптимальності відображає загальну мету суспільного виробництва, суть якої полягає у максимальному задоволенні потреб членів суспільства. Проте можливості реалізації цієї задачі обмежуються рівнем розвитку продуктивних сил, структурою і чисельністю населення, ступенем освоєння природних ресурсів, їхньою кількістю, рівнем науково-технічного прогресу і т.д.
Усі елементи економічної системи повинні мати свої локальні критерії оптимальності, які з урахуванням специфіки функціонування кожного елемента повинні підпорядковуватись глобальному критерію.
Отже, локальні критерії, які характеризують ефективність стану чи розвитку окремих підсистем економічної системи, повинні забезпечувати правильність розв’язування відповідних локальних задач не тільки з позиції конкретної господарської ланки, але й економічної системи країни загалом.
Локальний критерій оптимальності.
Суттєвим є завдання оптимального функціонування економічної системи, під час розв’язування якого необхідно передусім вирішити питання щодо критерію оптимальності, вибір якого визначається призначенням системи і конкретними умовами її функціонування.
Наприклад, унаслідок управління процесом житлового будівництва у певному населеному пункті можуть бути встановлені різні, часто суперечливі критерії оптимальності:
побудувати найбільшу кількість житла;
забезпечити громадян житлом у найкоротший термін;
мінімізувати трудові затрати на спорудження житла;
забезпечити громадян найдешевшим житлом;
одержати найбільший прибуток;
домогтися найкращої якості житла.
Зрозуміло, що в умовах завжди існуючих обмежень одночасне виконання усіх цих вимог у більшості випадків є неможливим. У таких випадках, залежно від конкретних умов, надають перевагу тим чи іншим критеріям.
Створення комплексних критеріїв, які б враховували усі суперечливі вимоги до процесу управління, є теоретично можливим, однак практично нездійсненним.
Отже, одним із чергових завдань реалізації оптимального управління є правильний вибір критерію оптимальності.
У соціально-економічних системах розрізняють глобальний і локальний критерії оптимальності. Глобальний критерій оптимальності відображає загальну мету суспільного виробництва, суть якої полягає у максимальному задоволенні потреб членів суспільства. Проте можливості реалізації цієї задачі обмежуються рівнем розвитку продуктивних сил, структурою і чисельністю населення, ступенем освоєння природних ресурсів, їхньою кількістю, рівнем науково-технічного прогресу і т.д.
Усі елементи економічної системи повинні мати свої локальні критерії оптимальності, які з урахуванням специфіки функціонування кожного елемента повинні підпорядковуватись глобальному критерію.
Отже, локальні критерії, які характеризують ефективність стану чи розвитку окремих підсистем економічної системи, повинні забезпечувати правильність розв’язування відповідних локальних задач не тільки з позиції конкретної господарської ланки, але й економічної системи країни загалом.