4. Особливості фінансової діяльності підприємств з іноземними інвестиціями

Підприємство з іноземними інвестиціями – це підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція у статутному капіталі якого становить не менше 10%.

Такі підприємства можуть створювати в результаті:

• часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами;

• придбання корпоративних прав діючих підприємств;

• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам.

Нерезидент може бути засновником суб’єкта малого підприємства – юридичної особи, платника єдиного податку. Право на сплату єдиного податку виникає, якщо у статутному капіталі суб’єкта малого підприємництва частка нерезидента не перевищує 25%.

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств (з іноземними інвестиціями) звільняється від обкладення митом.

Митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстрочкою платежу не більше ніж 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.

Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період на який дається відстрочка платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємств і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Іноземним інвесторам після сплати податків та інших обов’язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

З доходів нерезидентів України утримується податок за ставкою 15% у разі вивезення доходів за кордон. Ця ставка може бути знижена відповідно до положень міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування.

2.9. Фінансова діяльність державних і казенних підприємств

Згідно з законодавством України управління майном, що є у загально державній власності, покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Пряме втручання в господарську діяльності підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, міністерствам та іншим відомчим КМУ органами державної виконавчої влади забороняється.

Підприємствам загальнодержавної власності забороняється передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям, установам та громадянам.

Державні підприємства не можуть бути учасниками комерційних банків, а також засновниками будь-яких господарських підприємств, незалежно від організаційно-правової форми.

На казенні підприємства за рішенням КМУ можуть бути перетворені державні підприємства, які відповідно до законодавства України не підлягають приватизації.

Рішення про перетворення державного підприємства на казенне приймається за наявності таких умов:

• підприємство проводить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватися лише державним підприємством;

• головним споживачем продукції підприємства (більше ніж 50%) є держава;

• підприємство є суб’єктом природних монополій.

Органами управління казенними підприємствами є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями коштами, та іншим майном що є в його розпорядженні, крім основних засобів. У разі недостачі у казенного підприємства таких коштів та майна відповідальність за його зобов’язаннями несе орган управління.

Казенні підприємства мають право вступати в асоціації, консорціуми, концерни та інші об`єднання лише за погодженням з КМУ.

Положення законодавства про банкрутства не застосовується до юридичних осіб – казенних підприємств.