- •Тема 1. Економічний зміст фінансової діяльності суб‘єктів господарювання
- •1.1. Суть фінансової діяльності підприємств
- •1.2. Фінансовий механізм підприємства
- •1.3. Капітал підприємства та його економічна сутність
- •1.4. Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб’єктів господарювання
- •1.5. Форми фінансування підприємств
- •Тема 2. Особливості фінансової діяльності суб’єктів господарювання різних організаційно-правових норм
- •Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу
- •2.2. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної особи
- •2.3. Особливості фінансової діяльності приватних підприємств
- •Фінансова діяльності товариств з обмеженою відповідальністю
- •Фінансова діяльність акціонерних товариств
- •Фінансова діяльність повних і командитних товариств
- •Фінансова діяльність кооперативів
- •Особливості фінансової діяльності підприємств з іноземними інвестиціями
- •2.9. Фінансова діяльність державних і казенних підприємств
- •Тема 3. Формування суб’єктами господарювання власного капіталу
- •3.1. Власний капітал підприємств його складові та функції
- •3.2. Статутний капітал і корпоративні права підприємства
- •3.3. Резервний капітал підприємства, його види та джерела формування
- •Тема 4. Джерела фінансування підприємств
- •4.1. Внутрішні джерела фінансування підприємств
- •4.2. Ознаки класифікації позичкового капіталу та його складові
- •4.3. Організація фінансової роботи із залучення банківського кредиту
- •4.4. Кредитне забезпечення
- •4.5. Небанківське кредитування підприємства
- •Тема 5. Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин
- •5.1. Компетенція фінансових служб у сфері зовнішньоекомічної діяльності підприємств
- •5.2. Правила щодо здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічноїдіяльності
- •5.3. Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
- •Тема 6. Бюджетування на підприємстві
- •6.1. Бюджетування як функція фінансового контролінгу
- •6.2. Принципи і способи бюджетування
- •6.3. Визначення потреби підприємства в капіталі
- •6.4. Правила фінансування підприємств
2.2. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної особи
Суб’єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи має право відкрити рахунок у будь-якому банку України та в інших державах за згодою цих банків у порядку, встановленому НБУ. Підставою для відкриття рахунка є свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі.
Власний капітал приватного підприємця формується виключно за рахунок його приватного майна. Основним джерелом його збільшення є внутрішнє фінансування.
Приватний підприємець відповідає за боргами суб’єкта господарювання, власником якого він є, всім своїм майном.
Законодавством передбачено кілька альтернативних способів оподаткування доходів приватних підприємств:
оподаткування сукупного чистого доходу, сплата інших податків, передбачених законодавством України (традиційне оподаткування);
сплата фіксованого податку з придбанням торгового патенту;
сплата єдиного податку.
За традиційною системою оподаткування у приватного підприємця виникають певні накладні витрати, пов’язані з веденням книги обліку доходів і витрат підприємства та обчислення чистого доходу на підставі документів, що підтверджують витрати.
Переваги даної системи в тому, що розмір сплачуваних податків залежить від розміру одержаних доходів; практично відсутні обмеження щодо виду діяльності.
Обов’язковою умовою придбання патенту на право здійснення підприємницької діяльності є сплата фіксованого податку. Приватний підприємець може перейти на сплату фіксованого податку у разі одночасного додержання таких умов:
здійснення підприємницької діяльності з продажу товарів, надання супутніх такому продажу послуг на ринках з обов’язковою сплатою ринкового збору згідно з чинним законодавством;
кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким підприємцем, включаючи членів його сім’ї, не повинна перевищувати п’яти;
валовий дохід підприємця від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі підприємці не можуть здійснювати торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими виробами. Ставки фіксованого податку встановлюються місцевими радами. Для громадян, які самостійно здійснюють підприємницьку діяльність мінімальний розмір податку - 20 грн., максимальний – 100 грн. за календарний місяць ( в залежності від розміщення об’єкта торгівлі). Якщо підприємницька діяльність здійснюється з використанням найманої праці або із залученням до неї членів сім’ї підприємця, розмір фіксованого податку збільшується на 50% за кожну особу. Приватні підприємці – платники фіксованого податку звільнені від обов’язкового ведення обліку доходів і витрат.
Приватний підприємець може стати платником єдиного податку і перейти на спрощену систему обліку та звітності, якщо:
у трудових відносинах з ним протягом року перебуває не більше 10 осіб, включаючи членів його сім’ї;
обсяг виручки від реалізації продукції за рік не перевищує 500 тис.грн.;
відсутня заборгованість зі сплати всіх встановлених податків і обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період;
приватний підприємець не є суб’єктом особливого порядку оподаткування за допомогою сплати спеціального торговельного патенту;
приватний підприємець не здійснює торгівлю пально-мастильними матеріалами, а також лікеро-горілчаними і тютюновими виробами.
Ставки єдиного податку встановлюються місцевими органами влади за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності і не можуть становити менше 20 грн. і більше 200 грн. за календарний місяць. Платники єдиного податку не є платниками податку на додану вартість, але вони зобов’язані утримувати прибутковий податок з виплачуваних найманим робітникам, включаючи членів їх сім’ї, доходів і перераховувати його до бюджету. Приватним підприємцям, які перейшли на спрощену систему оподаткування не обов’язково використовувати електронно-касові апарати, що дає можливість суттєво зменшити накладні витрати.