2.3. Особливості фінансової діяльності приватних підприємств

Приватне підприємство (ПП) – це юридична особа заснована на власності окремого громадянина ( в т.ч. нерезидента) з правом найму робочої сили.

Фізична особа – засновник ПП є власником 100% капіталу такого підприємства. Якщо власників підприємства буде двоє і більше, то воно належатиме до колективної форми власності.

ПП повинно мати статут, власну печатку, складає самостійний баланс, відкриває рахунки в банку, тобто має всі атрибути юридичної особи. Суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності обов’язково повинні мати статутний капітал, хоча жоден законодавчий або нормативно-правовий акт не містить вказівок щодо мінімального розміру і строків наповнення статутного капіталу приватного підприємства.

Переваги організації бізнесу у вигляді ПП зводяться до наступного:

• максимально повне використання власником права на участь у управлінні підприємством;

• спрощений порядок реалізації права на правонаступництво;

• власник несе обмежену відповідальність за зобов’язаннями підприємства;

• оплата внесків може здійснюватись як у грошовій так і в майнових формах.

До основних недоліків, які перешкоджають ефективній фінансовій діяльності підприємства, можна віднести наступні:

• низький рівень мобільності прав власності на ПП ( право власності передається у разі ліквідації ПП);

• фактична неможливість залучення власного капіталу від інших, крім власника, інвесторів;

• відсутність детального нормативного регулювання діяльності ПП, що створює умови для свавілля і бюрократії.

Фінансування ПП здійснюється на підставі внесків власника, нерозподіленого прибутку, одержання комерційних чи банківських позик.

ПП в основному належить до сфери малого бізнесу, тому можуть обирати спрощену систему звітності та оподаткування. Згідно з чинними нормативними актами юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності будь якої організаційно-правової форми (ПП, АТ, ТзОВ тощо) та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції за рік не перевищує 1 млн.грн., можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва. Юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку: 6% суми виручки від реалізації продукції без врахування акцизного збору в разі сплати ПДВ або 10% суми виручки від реалізації продукції за винятком акцизного збору, в разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Суб’єкт підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на прибуток підприємств; плати за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; нарахувань на заробітну плату; комунального податку, інших податків і зборів, передбачених системою оподаткування України.

4. Фінансова діяльності товариств з обмеженою відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) так само як і акціонерне товариство, є суб’єктом колективної власності. Згідно із законодавством України у ТзОВ створюється статутний капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам (в країнах Європейського Союзу він встановлений на рівні 25 тис.євро).

На відміну від Росії чи Німеччини ТзОВ в Україні не можуть створюватися однією особою, для цього потрібно мінімум 2 особи. Власниками (учасниками, засновниками) ТзОВ можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Державні підприємства не можуть бути засновниками господарських підприємств. На момент реєстрації ТзОВ кожен з учасників зобов’язаний зробити до статутного капіталу внесок не менше 30% зазначеного в установчих документах розміру. Учасник зобов’язаний внести необхідні кошти в повному обсязі не пізніше року після реєстрації товариства. Відповідальність учасників ТзОВ за борги підприємства обмежується їх внесками у статутний капітал.

Недоліком в організації фінансування ТзОВ є складність і витратність передачі права власності на частки. На відміну від акцій АТ, частки ТзОВ не є досить мобільними, оскільки відсутній організований ринок торгівлі ними. Крім цього, операція купівлі-продажу часток має бути нотаріально засвідчена. Учасника ТзОВ (на відміну від АТ) може бути виключено з товариства на підставі одностайного рішення зборів учасників товариства у разі систематичного невиконання своїх зобов’язань.

Фінансування товариства може здійснюватись на основі додаткових внесків учасників, залучення кредитів, а також шляхом емісії облігації. Досить часто з метою економії на податках учасники ТзОВ замість фінансування товариства на основі збільшення статутного капіталу надають підприємству довгострокові позички. В цьому разі учасники розглядаються як власники і кредитори підприємства. Ризик втрати капіталу для них буде меншим, оскільки у випадку банкрутства товариства в першу чергу задовольняються претензії кредиторів (у відповідності до законодавства України).