29. Модель “вилучення-ін’єкції”.

В основі цієї моделі лежить та обставина, що в потоці «доходи—витрати» постійно виникають як вилучення, так і ін'єкції. Як відомо, будь-який обсяг виробництва породжує певну величину безподаткового доходу. Одну частку цього доходу домогосподарства і підприємства можуть заощаджувати, тобто не використо­вувати на споживання. Тому заощадження являють собою вилучення із потоку «доходи—витрати». Оскільки заощад­ження — це потенційні витрати, то внаслідок того, що частка доходу вилучається на заощадження, споживчі витрати будуть недостатніми, щоб викупити весь обсяг вироблених споживчих товарів. Це може викликати змен­шення ВВП.

Але цьому є альтернатива. Виробництво може частково переключатися із споживчих товарів на інвестиційні. Така реструктуризація виробництва може відбутися за умови, якщо вилучення частки доходу у вигляді заощаджень через фінансові ринки обернеться адекватним збільшенням інвестиційних витрат. Інвестиції, на противагу заощад­женням, можна розглядати як ін'єкції витрат у потік «доходи—витрати», тобто вони компенсують зменшення сукупних витрат, обумовлене вилученням частки доходу на заощадження. Питання полягає в тому, в якій мірі відбувається ця компенсація, або в якому співвідношенні знаходяться між собою вилучення у формі заощаджень та ін'єкції у формі інвестицій. Відповідь на це питання може мати декілька варіантів.

Заощ., З

інвест

К₀

ЧІ

О₁ О₀ ЧНП

1.Лінія інвестицій розташована паралел ЧНП, тобто інвестиції в данаму разі розглядаються як в-на, яка не залежить від рівня ЧНП.

2.Лінія заощаджень відображає їх збільшення залежно від рівня ЧНП.

3.т. О₁ ілюструє ЧНП при заощадженнях які = 0

4.При збільшенні ЧНП до т.О₀ певна частка доходів спрямовується на заощадження.

5.В т.К₀ інвестиційні витрати підприємців і заощадження домогосподарств мають єдину величину яка = К₀О₀, тобто т.К₀ відповідає рівноважний рівень ЧНП.

Перший — якщо вилучення із доходу в формі заощад­жень перевищує інвестиційні ін'єкції у витрати, то сукупні витрати (СуВ) будуть меншими, ніж фактичний ВВП. Оскільки сукупні витрати визначають рівноважний ВВП, то це означає, що фактичний ВВП буде перевищувати рівноважний ВВП.

Другий — якщо вилучення із доходу в формі заощад­жень менші, ніж інвестиційні ін'єкції у витрати, то сукупні витрати (СуВ) будуть перевищувати фактичний ВВП. Це означає, що фактичний ВВП буде менший, ніж рівноважний ВВП.

Третій — якщо вилучення та ін'єкції збігаються за своєю величиною. В цьому випадку втрати сукупних витрат на потенційних витратах у формі заощаджень ком­пенсуються 'їх збільшенням у формі інвестицій. Тому су­купні витрати (СуВ) дорівнюють фактичному ВВП, який одночасно е рівноважним.

30. Дискреційна фіскальна політика.

Дискреційна фіскальна політика являє собою цілеспрямоване маніпулювання з боку держави бюджетними видатками і податками з метою вплинути на реальний обсяг вир-ва і зайнятість. Фіскальна політика є дискреційною в тому розумінні, що до неї уряд вдається кожного разу, коли виникає проблема подолання рецесійного розриву, що вимагає збільшення разових податкових надходжень і держ видатків.

Дискреційна фіскальна політика застосовується тоді, коли розрив між потенційним і реальним випуском і попитом є значним, а ек-ка при цьому може знаходитися навіть у стані рівноваги

Якщо існує значний рец розрив то уряд намагається його подолати за рах збільшення видатків із бюджету за умови разової зміни податків на доходи.

Ц ей захід викликає збільшення сук видатків.(крива C+I→C+I+G) і мультиплікативне зростання доходу.Зазначений мультиплікативний ефект вимірюється мультиплікатором держ видатків:

Уряд здійснює держ видатки за рах держ бюджету.Визначимо величину мультиплікатора податків m_T.

Він відображає ,що зростання податків зменшує випуск на певну величину.

Дефіцит держ бюджету, який може утворюватися внаслідок перевищення держ видатків над бюджетними надходженнями можна розглядати як засіб створення еф попиту й стимулювання економіки протягом усього періоду існування рец розриву.

Якщо дискреційна фіскальна політика здійснюється за умов збалансованого бюджету, коли видатки з бюджету = податковим надходженням до нього T=G, то для визначення кінцевого мультиплікативного ефекту внаслідок проведення дискреційних заходів у межах фіскальної політики можнв використовувати мультиплікатор збалансованого бюджету m_B, який розрахов-ся як різниця між мультиплікатором держ видатків і мультиплікатором податків: m_B=m_G-m_T

Цей мультиплікатор відображає кількісний взаємозв’язок у сук видатках унаслідок проведення дискреційної фіскальльної політики та зміною у доході