Елементний склад різновидів чистої продукції, грошового потоку та прибутку

Вид показника	Елементи ціни продукції
	Прибуток	Оплата праці з відрахуваннями	Амортизація	Інші витрати	Матеріальні витрати
Нормативно-чиста	+	+	+	+	–
Умовно-чиста	+	+	+	–	–
Фактично-чиста	+	+	–	–	–
Грошовий потік	+	–	+	–	–
Прибуток	+	–	–	–	–

При цьому знак «+» означає, що цей елемент ціни входить до відповідного різновиду кількісного ефекту, а знак «–» – що не входить. Як видно з таблиці, всі ці різновиди ефекту об’єднуються тим, що до складу кожного з них входить прибуток і не входять матеріальні витрати. Решта ж елементів витрат враховуються або не враховуються залежно від специфіки кожного з показників. З цих різновидів показників найбільш активно використовуються прибуток, грошовий потік та фактична чиста продукція. Прибуток є важливим показником, який детальніше буде розглянуто нижче. Грошовий потік активно використовується при оцінці ефективності інвестицій, оскільки він становить оцінку коштів, що є джерелом відшкодування інвестиційних витрат підприємства. Фактично чиста продукція більше відома під іншою назвою – додана вартість, її величина показує вартість, створену на конкретному підприємстві, оскільки вона складається з величини прибутку та оплати праці з нарахуваннями. Величина доданої вартості важлива в практичному сенсі, оскільки є об’єктом оподаткування – податком на додану вартість.

Найбільш обґрунтовані відповіді щодо того, що враховується в знаменнику показника ефективності, можна об’єднати в рамках таких трьох підходів:

1) ресурсний, коли економічний результат зіставляється з економічною оцінкою виробничих ресурсів, які застосовуються під час виробництва;

2) витратний, коли економічний результат порівнюється з поточними витратами, які безпосередньо пов’язані з його досягненням;

3) ресурсно-витратний, що, як видно з самої назви, становить певний компроміс між двома попередніми. Тобто до уваги береться як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має бути дуже зваженим і обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництв (фондомісткості, капіталомісткості, трудомісткості тощо) [10, с.276].

Кожен із цих підходів має свої переваги та недоліки, і доцільність застосування того чи іншого з них визначається конкретними обставинами й поставленими завданнями.

1.2. Система показників оцінки ефективності

Існують загальні принципи раціонального вибору системи показників оцінки ефективності. Отже, система показників ефективності має:

• відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві;

• створювати передумови для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва;

• стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві;

• забезпечувати інформацією стосовно ефективності виробництва всі ланки управлінської ієрархії;

• виконувати критеріальну функцію. Тобто для кожного з показників мають бути визначені правила інтерпретації їх значень [9, с.513].

У системі показників ефективності виробництва можна виділити такі групи показників:

• ефективності використання основних засобів (таблиця 1.2.);

• ефективності використання оборотних засобів (таблиця 1.3.);

• ефективності використання праці (трудових ресурсів) (таблиця 1.4.);

• узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства (таблиця 1.5.).

Таблиця 1.2.