- •40. Закони взаємопереходу кількісних та якісних змін у діалектиці.
- •42. Закон заперечення заперечення у діалектиці.
- •52.Сучасна філософія про сутність людини та смисл її життя.
- •55.Социальная эволюция
- •60.Полісемантичність поняття "суспільно-економічна формація"
- •64.Освіта, наука, техніка як фундаментальні основи життя українського етносу
- •66.Особистість у вимірах філософського аналізу
- •70.Поняття духовного життя суспільства
- •75.Структура моралі: моральна свідомість
- •77.§1. Релігія — форма суспільної свідомості.
- •80. Місце й роль людини в історії
- •108. Рационализм и материалистическая физика Рене Декарта 1596 1650
- •109. Гносеологія й навчання про державу Томаса Гоббса Погляди т. Гоббса на державу
- •110. Материалистический емпіризм навчання про первинні вторинні якості Джона Локка
- •111.Рационалистична гносеология пантеистична метофизика Баруха Спинози 1632-1804
- •112. Навчання про субстанцию й принципи методу пизнання
- •113. Космогонични гипотези е.Канта
77.§1. Релігія — форма суспільної свідомості.
Релігія — винятково складне явище суспільного життя і за змістом і за способами життєдіяльності. Релігія — єдине явище суспільного життя, що стверджує і намагається обгрунтувати існування надприродного: /Бога, богів, дияволів, духів, чудес. Специфічним поглядом насвіт, природу, людину крізь призму надприродного релігія істотно відрізняється від науки, яка вивіряє вірогідність теоретичних висновків суспільною практикою. Нарешті, релігія багатоманітно вплетена у структуру соціального життя, торкається життєвих інтересів різних прошарків і груп людей. Тому релігію сприймають, розуміють, тлумачать по-різному бідні й багаті, служителі культу та пересічні віруючі, православні і мусульмани, вчені та митці. Усе /снування людини наука поділяє на суспільне буття і суспільну свідомість. Суспільне буття (як буття взагалі) і суспільна свідомість (як і свідомість загалом) — явища, які Суспільна свідомість, незважаючи на її неосяжність і невичерпну багатоманітність, вичерпують сім її форм: філософія, наука, мистецтво, мораль, політика, право і релігія.
Форма суспільної свідомості — це форма усвідомлення людиною свого суспільного буття. Коли людина усвідомлює його у формі законів природи — це наука; у формі оцінки добра та зла — мораль; загальних категорій — філософія, художніх образів — мистецтво тощо.
Оскільки релігія — одна із форм суспільної свідомості, їй притаманні ті загальні особливості, що властиві загалом суспільній свідомості й виявляються у всіх її формах.Отже, релігія — це форма суспільної свідомості, в якій ілюзорно відображаються сили, що панують над людиною в її повсякденному житті і які трансформуються у ЇЇ свідомості у формі неземних сил. Будь-яку релігію характеризує віра в реальне існування надприродного і система опосередкованих зв'язків з ним.
78.Сусп психологія і ідеологія
У суспільстві психології можна вiднайти психологiчний аспект, до якого вiдносяться установки, настрої і переживання, які впливают на поведінку людини як в соціальній групі, так і суспільства в цілому. Разом з тим у нiй наявний соцiальний аспект, бо акцентується уваша на переживаннях i настроях, звичаях i обрядах соцiальних груп.
Розглянемо бiльш конкретно вiдмiченi зрiзи суспiльної психологiї. До якої б суспiльної групи не вiдкосилася людина, вона має вроджевi потяги, природнi за своєю основою. До них вiдвосяться реакцiя на самоствердження, статевий, батькiвський, оборонний та стадний iнстинкти. Цi потяги проявляють себе i в груповiй поведiнцi. У станi безпорядку, панiки, самосуду, iндивiдуальні потяги багаторазово посилюються й поширюються на великi маси людей. Об’єднанi обмеженим простором i часом люди спiльно переживають неспокiй i страх, надiю i вiдчай, радiсть i горе.Вiдповiдно до структури суспiльнях вiдвосин можна видiлити деякi аспекти структури суспiльної психології: за ознакою суб’ектiв суспiльних вiдносин, тобто носiїв свiдомостi (психологiя класiв, нацiй, професiй, соцiальних груп тощо); за ознакою видiв суспiльних вiдносин (психологiя виробничих, моральних, полiтичних та iнших вiдносин); за вiдносинами мiж особистiстю та соцiальною групою (нестiйкi об’єднаввл типу публiки, приятельських груп тощо); за ознакою станiв суспiльної психологiї (груповi думки, настрої, наслiдування, мода тощо). Соцiадьна психологiя у будь-якому суспiльствi виконує пiзнавальну, регулятивну, комунiкативна та виховну ролi.
Ідеологія вiдображае об’єктивнi потреби та iнтереси рiзних соцiальних груп, нацiй, але на бiльш високому рiвнi. Як система поглядівта установок, iдеологiя є теоретичним вiдображенням соцiально-політичного ладу суспiльства, його соцiальної структури, потреб i iнтересiв рiзних соцiальних сил. У нiй може чiтко вiдображатися вiдношення тих чи iнших груп, політичних партiй i рухiв до iснуючої полiтячвої системи суспiльства, державного устрою, до окремих полiтічних iнститутiв тощо.
Iдеологiя формується пiд впливом об’єктивних i суб’єктивних умов розвитку суспiльства, в тому числi i суспiльної психологiї. Водвочас нона суттево впливає на суспiльну психологiю. Пiд її впливом може значною мiрою змiнюватися емоцiйний настрiй, вся система соцiально-психологiчних мотивiв дiяльностi соцiальних груп. Отже, iдеологiя має пiзнавальну, органiзуючо-мобiлiзацiйну, виховну та комунiкативну функцiї.