19. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія

Терміни неоднакові за ступенем спеціалізації їхнього значення.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на 3 основні групи:

1.      Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і под. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).

2.      Міжгалузеві терміни - це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Наприклад, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, технополіс, приватна власність.

3.      Вузькоспеціальні терміни - це терміни, характерні лише для певної галузі, наприклад: ресори, стіжок, десерт і под.

Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші спеціальні одиниці — професіоналізми та номенклатурні назви.

Професіоналізми — це слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи. Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни — це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають як розмовні, неофіційні замінники термінів (платіжка — платіжне доручення; вишка — вища математика, пара — дві академічні години) або коли та чи інша професія, рід занять не має розвиненої термінології (наприклад, рибальство, гончарство і т. д.). Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку. Вони можуть бути незрозумілі людям, які не належать до певної професії, пор.: бобик, бублик у мові водіїв.

Професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному спілкуванні, проте вони є ненормативними в професійних документах, текстах, в офіційному усному мовленні.

Номенклатура (від лат. nomenclatura — перелік, список імен) — сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Їх потрібно відрізняти  від термінів, що позначають абстраговані наукові поняття. Номенклатуру становлять іменники та словосполучення, які передають як систему назв об’єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об’єктів (наприклад, у географічній номенклатурі — Чорне море, Шацькі озера, річка Десна), видові назви (у ботанічній лексиці назви дерев: дуб, смерека, ялина). Існує номенклатура медична, мовознавча, хімічна, технічна, економічна (пор. термін валюта і номенклатурні назви долар, євро, крона, гривня і под.).

20. Основні способи творення термінів:

* зміна значення слова звичайної мови; * творення неологізмів шляхом словотвору з коренів та інших морфологічних елементів звичайної мови, що часто набирає форми кальок з іноземних мов; * запозичення з іноземних мов (етранжизми). Переважання перших двох способів пов'язане з тенденцією до пуризму. Для практичних цілей термінологія укладається в галузевих термінологічних словниках.Термін — це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, що розуміти, яке поняття вкладати в той або інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції — лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі. Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать: а) системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери); б) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів; в) моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності; г) стилістична нейтральність; д) відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків. Терміни поділяються на загальновживані (авангард, ідея, гіпотеза, формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (знаменник, дільник, чисельник). На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовані в словниках останніх видань. У множині термінів кожної галузі вирізняють дві складові частини: термінологію і терміносистему. Термінологія — це така підмножина термінів, яка відображає поняття, що утворилися й функціонують у кожній галузі стихійно. На відміну від термінології, терміносистема — це опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі. Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви — своєрідні етикетки предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви — одиничне. До номенклатури входять серійні марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви та назви рослин, звірів і под. У множині термінів кожної галузі вирізняють дві складові частини: термінологію і терміносистему. Термінологія – це така підмножина термінів, яка відображає поняття, що утворились й функціонують у кожній галузі стихійно. На відміну від термінології, терміносистема – це опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі. Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється з активної лексики (діловодство, справочинство); запозичується з інших мов (бланк, бюджет); утворюється за допомогою власних слів та частин іншомовних або із запозичених складників (фотокамера, фототелеграф, фототелетайп) тощо. Мовна специфіка сучасного українського терміна ще не стала предметом спеціального наукового дослідження лінгвістів.

Питання 21

1.Серед найскладніших правописних проблем термінознавства чільне місце займає неузгідненість написання прізвищ та термінів, що від них походять. У світовій науці існує давня традиція увічнювати у термінах імена авторів найвидатніших відкриттів, теорій, технічних винаходів тощо.Способів творення термінів від прізвищ безліч, є лише одне правило, якого неухильно дотримується світова термінотворча традиція: прізвища та терміни, від них утворені, завжди пишуть однаково.

Найбільше суперечностей пов'язано з такими пунктами.

а) Наявність у Правописі-93 "правила дев'ятки" лише для загальних назв (Дізель (Diesel) — дизель, Зіверт (Zievert) — зиверт, Сіменс (Siemens) — сименс тощо). Проєкт усуває цю суперечність.

б) Подвоєння приголосних у чужомовних прізвищах. Цей пункт — найсуперечливіший і не дає чіткого правила, коли подвоєння зберігати, а коли ні.

в) Правило транслітерації літери g нашою г. Навіть якщо в остаточній редакції правопису це правило буде затверджене для загальних назв, для термінів, що походять від прізвищ, треба зробити виняток, тобто писати анґстрем (Angstroem), ґальваніка, ґальванолюмінесценція тощо (Galvani), ґаус(с), ґаус(с)іян (Gauss), ґіб(б)с (Gibbs), ґрей (Gray), лаґранжіян (Lagrange) тощо.

г) Проблема прикметників, що походять від прізвищ. Згідно з Правописом-93, прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів -ів, -їв, -ин, треба писати з великої літери, якщо вони означають належність чогось даній особі, а утворені за допомогою суфіксів -івськ- (-ївськ-), -інськ- (-їнськ-) — з малої. У Проєкті найновішої редакції правопису формулювання цього пункту дещо відмінне, проте суть його лишається тою самою. Треба просто дотримуватися правила, відомого цілому світові: писати прикметники, що походять від прізвищ, з великої літери.

2. Чимало питань спричиняє нечіткість деяких положень щодо вживання риски. Не маючи чіткого правила щодо вживання риски, носії мови часто пишуть наші терміни за російським взірцем. Тому маємо військово-морський флот, квантово-механічний та теоретико-множинний підхід. Було би логічно писати разом назви кольорів (синьозелений, жовтогарячий, ясносиній тощо колір) і через риску  поєднання кількох кольорів в одному предметі (синьо-зелений прапор, тобто прапор із синьої та зеленої частин, біло-блакитна тканина, тобто тканина з чисто білими та чисто блакитними ділянками, тощо).

3. До списку компонентів, що виступають першою частиною складних слів, крім зазначених у попередньому пункті макси-, міні-, макро-, мікро-, мезо-, треба додати анти- та проти-, а також бради- та квази- (з кінцевим -и-).

4. М'який знак (ь) треба вернути на позицію в кінці алфавіту. Перенесення м'якого знака на місце, визначене Правописом-93, мотивували потребами комп'ютерного кодування абетки, зокрема збереження однакового порядку розташування літер української та російської абеток. Нині цей аргумент цілком втратив актуальність хоча б тому, що після повернення на належні місця літер ґ, є та ї відмінності між порядком літер у цих двох абетках починаються вже від п'ятої позиції і місце м'якого знака тут вирішального значення не має.