- •Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) (загальні положення)
- •Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв
- •Калькулювання собівартості продукції рослинництва (загальні положення)
- •І. Собівартість продукції зернових культур.
- •Іі. Собівартість продукції цукрових буряків.
- •Ііі. Собівартість продукції льону та конопель.
- •Vііі. Собівартість продукції баштанних культур.
- •Іх. Собівартість кормових культур.
- •Х. Собівартість сіяних трав, поліпшених і природних сіножатей, культурних пасовищ.
- •Хі. Собівартість готового силосу та сінажу.
- •Хіі. Собівартість продукції садівництва.
- •Хііі. Собівартість квітів.
- •Viх. Собівартість грибів.
- •Калькулювання собівартості продукції тваринництва (загальні положення)
- •І. Собівартість продукції молочного скотарства.
- •Іі. Собівартість продукції м’ясного скотарства.
- •Ііі. Собівартість продукції свинарства.
- •Іv. Собівартість продукції вівчарства.
- •V. Собівартість продукції птахівництва.
- •Vі. Собівартість продукції племінних коней.
- •Vіі. Собівартість продукції кроліківництва.
- •Vііі. Собівартість продукції звірівництва.
- •Іх. Собівартість товарної риби.
- •Х. Собівартість продукції бджільництва.
- •Хі. Собівартість грени.
- •Хіi. Собівартість сперми.
- •Калькулювання собівартості продукції підсобних (промислових) виробництв (загальні положення)
- •I. Собівартість плодоовочеконсервного виробництва.
- •Іi. Собівартість виноробного виробництва.
- •Ііi. Собівартість у підприємствах та підрозділах з переробки і приготування кормів.
- •Іv. Собівартість продукції млинів і крупорушок.
- •V. Собівартість продукції у хлібопекарному виробництві.
- •Vі. Собівартість продукції переробки молока.
- •Vіі. Собівартість продукції забою тварин і птиці.
- •Vііі. Собівартість шкурок хутряних звірів.
- •Іх. Собівартість трести.
- •Х. Собівартість у цегельному виробництві.
- •Хі. Собівартість заготівлі деревини.
- •Хіі. Собівартість продукції забою тварин і птиці.
- •Об'єкти планування та обліку виробничих витрат
- •Оцінка побічної продукції
- •Рекомендована ЛітературА
Іv. Собівартість продукції вівчарства.
Витрати на утримання дорослого поголів'я і молодняку овець розподіляються між видами основної продукції (вовною, приростом живої маси, приплодом). Молоко, а також шкури загиблих тварин вважаються побічною продукцією і оцінюються за реалізаційними цінами, а гній – за нормативно-розрахунковою вартістю.
На собівартість приплоду ягнят відноситься в романівському вівчарстві 12 відсотків, каракульському - 15, а в усіх інших напрямах - 10 відсотків загальної суми на утримання овець основного стада. В підприємствах, де вівці всіх груп утримуються разом, на приплід відноситься частина (у зазначеному розмірі) загальної суми витрат.
Витрати на утримання овець без вартості побічної продукції та приплоду розподіляються між вовною та приростом живої маси пропорційно до вартості цієї продукції за цінами реалізації вовни та живої маси овець у звітному періоді.
Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносяться прямо на собівартість вовни.
Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості приплоду та витрат на приріст їх живої маси до відлучення.
Собівартість центнера живої маси інших груп молодняку і овець на відгодівлі визначається відповідно до пунктів 1 і 2.
V. Собівартість продукції птахівництва.
Собівартість продукції птахівництва визначається діленням витрат на утримання чи вирощування відповідної групи птиці (без вартості посліду та іншої продукції) на кількість відповідної продукції. По основному стаду птиці калькулюється собівартість 1 тис. яєць, а по молодняку птиці – 1 центнер приросту живої маси та 1 центнер живої маси відповідно до пунктів 1 і 2 (кількість приросту живої маси визначається розрахунково).
Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності – за реалізаційними цінами. За цими ж цінами оприбутковуються яйця, одержані від молодняку птиці.
При інкубації може бути незавершене виробництво. Для його оцінки планову собівартість однієї голови добового молодняку птиці необхідно поділити на тривалість інкубації в днях і одержаний результат помножити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року, та фактичний період їх інкубації в днях.
Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості яєць, вилучених при першому і другому міражі, шкаралупи, тушок півників, забитих в добовому віці, за цінами можливого використання) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняку птиці.
Vі. Собівартість продукції племінних коней.
Витрати на утримання основного стада племінних коней (без вартості гною за встановленою оцінкою, іншої продукції за реалізаційними цінами та вартості виконаних робіт, оцінених за нормативною або плановою собівартістю робочого дня робочих коней) становитимуть собівартість приплоду на момент відлучення.
Собівартість приплоду робочих коней визначається згідно (див. ЖТС).
Річні витрати на вирощування молодняку коней (без вартості побічної продукції) приєднуються до балансової вартості молодняку, який був у групі на початок року та який надійшов в поточному році, включаючи приплід.
Собівартість молодняку коней, переведеного в основне стадо, реалізованого і залишеного на кінець року для подальшого вирощування, визначається додаванням до його вартості на початок року, в момент придбання чи відлучення від маток, витрат на утримання лошат у звітному році, розрахованих за кількістю кормо-днів і середньою їх собівартістю.