20… Стилістичні особливості іменника

Порівняно зі словами інших частин мови іменників незрівнянно більше в будь-якій мові; саме іменник і дієслово мають такі граматичні ознаки, які „диктують” граматичні форми словам, залежним від них. Серед них категорія роду іменника є однією з визначальних морфологічних ознак. Як відомо, всі іменники в однині належать до чоловічого, жіночого або середнього роду: заповіт (чол. р.), довідка (жін.р.), повідомлення ( сер. р.). Проте окремі іменники мають форми чоловічого і жіночого родів: автор, учитель, співробітник, викладач, професор, лікар, аспірант, студент (чол.р.) і авторка, вчителька, співробітниця, викладачка, професорка, лікарка, аспірантка, студентка (жін.р.). В офіційно-діловому мовленні зазвичай вдаються до форм чоловічого роду: директор, завідувач, лектор тощо, навіть якщо називають представниць жіночої статі: директор Петрова О.В., завідувач кафедри Семеновська Н.В., лектор Сєрова Т.О.

Слова (прикметник, дієслово у минулому часі), залежні від найменування посади, звання чи професії, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: старший лаборант підготував звіт. Якщо ж після названих вище найменувань стоїть прізвище (ім’я та по батькові), які називають особу жіночої статі, то залежні займенники та дієслова вживаються в жіночому роді: декан факультету професор Максимова Ірина Петрівна зазначила..

Необхідно розрізнювати назви професії та статусу: Друкар офсетного цеху – посада друкарки-референта; відмінниця навчання – відмінник народної освіти.

У тексті документів недоречно використовувати збірні іменники на позначення однакових або подібних понять, істот, тварин, назв осіб за фахом, місцем проживання тощо. Вони замінюються на відповідні іменники у формі множини або за допомогою додаткових слів: херсонці – мешканці м.Херсона, генералітет – генерали, поштарі – працівники пошти, городяни – мешканці міста, студентство – студенти.

Проте для деяких збірних іменників офіційно-діловий текст є основною сферою функціонування: адміністрація, секретаріат, ректорат, генералітет.

В офіційно-діловому стилі активно використовуються форми родового відмінку (складання протоколу, оцінювання результатів). Слід пам’ятати, що закінчення слова-іменника чоловічого роду ІІ відміни у родовому відмінку однини залежить від лексичного значення: акта (назва документа) – акту (назва дії).

21… Прикметники в діловому мовленні

Прикметники активно використовуються в текстах ділових паперів, що пояснюється насамперед потребою уточнити, конкретизувати зміст, чіткіше окреслити поняття, назване іменником; серед лексико-граматичних розрядів у діловому мовленні переважають відносні прикметники. Саме вони найбільш часто входять до термінологічних словосполучень: кредитний ризик, предикативні відношення, радіаційний фон, рідинний двигун та ін., якщо до складу таких словосполучень входять якісні прикметники, то вони втрачають значення порівнювальної ознаки: вищий сорт, старший лаборант, вища школа.

Щодо присвійних прикметників (Андрієва доповідь, Анастасіїн звіт), то у текстах документів вони вживаються рідко; значення індивідуальної віднесеності особі зазвичай передають формами родового відмінка іменників, напр.: наказ директора, скарга Антипенка, вказівка головного інженера. Це не стосується усталених термінологічних словосполучень чи крилатих висловів: архімедова спіраль, вейєрштрассова сигма-функція, карданова передача, езопівська мова.

Щодо стилістичних особливостей цієї частини мови, то треба пам’ятати, що якісні прикметники ( хоча і не усі) можуть називати ознаку предмета, виражену більшою чи меншою мірою порівняно з такою самою ознакою в іншому предметі чи в тому самому предметі, але в різні періоди його розвитку. Це виражається в різних ступенях порівняння – вищому (проста форма – вищий, складена форма – більш (менш) високий) та найвищому (проста форма – найвищий, складена форма – найбільш (найменш) високий).

При вживанні форм ступенів порівняння треба пам’ятати про найбільш типові помилки:

• уживання форм вищого ступеня порівняння без прийменника ВІД,ЗА чи сполучників НІЖ,ЯК, ПРОТИ: результати цього дослідження кращі за результати минулого експерименту;

• поєднання простої та складеної форм вищого ступеня, напр.: результати цього дослідження більш кращі за попередні:

• творення найвищого ступеня порівняння за допомогою займенника САМИЙ (під впливом рос.: самый високий): самий новий, замість найновіший, найбільш новий

• заміна найвищого ступеня порівняння вищим, пор.: рос. высшая мера наказания – укр. найвища міра покарання (помилково вища міра покарання).