- •16.Стратегії позиціювання й вибору цільового сегмента.
- •17. Потреби в системі маркетингу.
- •18.Товар й асортимент політика в сис м.
- •19.Здійснення товарної політики й формування асортименту.
- •20.Сервіс у системі м товарної політики.
- •37.Реклама в комплексі маркетингових комунікацій.
- •38. Види реклами. Переваги й недоліки
- •42.Маркетин політика розподілу й збуту.
- •43.Канали розподілу і їхній вибір.
- •48.Маркетингові стратегії розподілу.
- •47.Маркетингові системи розподілу.
- •46.Стратегії керування товарними запасами.
19.Здійснення товарної політики й формування асортименту.
Важную роль в деятельности предприятия играют проблемы формирования ассорти-мента товаров. Товарный ассортимент – это совокупность ассортиментных групп то-варов, кот предлагает предприятие. Ассор-тиментная группа – это совокупность ас-сортиментных позиций товаров одного фу-нкционального назначения. Товарный ассо-ртимент характеризуется: - шириной, кот определяется кол-вом предложенных ассор-тиментных групп; - глубиной, которая отра-жает кол-во позиций в каждой ассортимен-тной группе; -насыщенностью, кот опреде-ляется общим количеством предлагаемых товаров; - сопоставимостью, кот отражает, насколько тесно связаны между собой отде-льные ассортиментные группы с точки зрения их конечного потребления, каналов распределения, диапазона цен и т.д. При формировании ассортиментной политики необходимо ответить на много вопросов, а именно: Сколько и каких товаров произво-дить? Какие из существующих товаров целесообразно снять с производства вслед-ствие их морального старения? Какие това-ры следует оставить в ассортименте после их определённой модернизации и совер-шенствования? Какие товары ввести в ас-сортимент? Модифицируя старые или раз-рабатывая новые товары, на каких характе-ристиках лучше сосредоточится? что лучше расширить или сузить товарный ассор-тимент, или углубить? Однозначных отве-тов на эти вопросы не существует, каждое п/п должно осуществлять тщательный тех-нико-экономический анализ, обосновывая свою ассортиментную политику. При этом следует учитывать множество факторов, а именно: темпы научно-технического прог-ресса; изменения в структуре рыночного спроса; финансовые возможности п/п; про-изводственные и маркетинговые «ноу-хау»; изменения в ассортиментной политике кон-курентов. Формируя товарную политику, п/п обязательно должно работать над об-новлением ассортимента и выведением на рынок новых товаров.
20.Сервіс у системі м товарної політики.
З товарною політикою фірми пов'язана діяльність сервісної служби, головна мета якої - підтримувати працездатність випущеного виробу протягом усього періоду йо-го експлуатації. А щоб посісти належне місце в конкурентній боротьбі, фірма заін-тересована також у наданні споживачеві цілого комплексу сервісних послуг. Серед факторів сервісу відзначаємо надійність постачань, оперативність надання пропо-зицій щодо цін, можливість одержання тех-нічної консультації, надання знижок, після-продажне обслуговування, масштаби торго-вельної мережі, простоту вступу в контакт, широкі виробничі можливості постачання, можливість надання кредиту. Розрізняють сервіс перед продажем і сервіс після про-дажу. У свою чергу, сервіс після продажу поділяється на гарантійний та післягаран-тійний. Передпродажний сервіс пов'язаний з вивченням вимог потенціальних покупців до запропонованого товару, співробітницт-вом з конструкторами, технологами при розробці товару, підготовкою технічної до-кументації, проведенням монтажу, регулюванням устаткування. В гарантійний період фірма-виробник надає консультації з пита-нь будівництва, організації шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, навчає персонал, контролює правильність експлуа-тації устаткування, здійснює необхідні профілактичні роботи, замінює спрацьовані частини. В післягарантійний період фірма-виробник веде планово-попереджувальні ремонти, капітальний ремонт, постачає за-пасні частини, модернізує техніку, надає ін-шу допомогу, сприяючи постійному ефек-тивному збутові товарів. Як правило, після-продажний сервіс — справа надзвичайно вигідна, оскільки одержуваний прибуток при цьому більший, ніж від продажу само-го товару. Тому фірма за допомогою прове-дення порівняльних закупівель, регулярних опитувань споживачів, створення системи роботи зі скаргами і претензіями намагаєть-ся постійно стежити за тим, якою мірою як-ість наданих нею послуг у порівнянні з конкурентами відповідає сподіванням замовників. Залежно від можливостей, а та-кож бажань фірми-виробника і замовника існують і різні форми сервісного обслуго-вування. Це передусім: служба сервісу фір-ми-виробника; служба сервісу консорціуму фірм-постачальників окремих систем, вуз-лів, ліній, складного комплектного устатку-вання; спеціалізовані сервісні фірми, які обслуговують клієнтів на основі договору з фірмою-виробником; сервісні послуги дис-триб'юторів і дилерів, що здійснюють про-даж певного виду устаткування; власна ре-монтна служба. В усіх перелічених випад-ках на фірму виробника покладається від-повідальність за безперебійну експлуатацію виготовленої техніки.Структуру сервісної служби становлять центральний апарат і периферійні підрозділи. Функціями центра-льного апарату є збирання інформації, дос-лідження ринку, планування виробництва, технічне навчання обслуговуючого персо-налу. Периферійний апарат відає станціями технічного обслуговування, сервісним тра-нспортом, пересувними майстернями, скла-дами запасних частин, а також стаціонарни-ми і пересувними класами для навчання персоналу.Надання сервісних послуг мусить щонайретельніше скоординовува-тись, аби забезпечувати споживчу задово-леність і створювати атмосферу прихильно-сті до фірми.