3.2. Фізико-механічні властивості селевого потоку.

Фізико-механічна властивість селевої маси у малій мірі залежить від виду гірської породи, яка є присутня серед великих, такі, як валуни, галка і гравій, так як вони утворені із вапняку, граніту або іншої породи, ведуть себе приблизно однаково.

Якщо в сухому мілкозему перемішуючи його повільно добавляти воду, то в кінці наступить момент, коли вона набуде властивість зв’язаності і пластичність, тобто, при прокочування між пальцями уже не буде розсипатися. Це становище визначає так називаючи граничну пластичність. По мірі дальшого добавлення води пластичний мілкозем стає уже більш піддатливим, поки починаючи з деякого моменту, він почне розтікатися під впливом своєї ваги. В тому випадку, борозни проведенні чимось на поверхневій масі, достатньо швидко запливають. Так само буває і в природі, під час сильних і тривалих дощів над гірськими масивами. Це відношення зволоженого мілкозема визначається уже в другій межі текучості.

Масу мілкозема можна рахувати текучою після того, як він повністю використає свої водопов’язанні можливості. Починаючи з того моменту суміш води і мілкозема може бути названа гряззю, так, як крім зв’язану з нею виявляється вільна вода, найменше добавлення якої веде до різкого збільшення текучості.

4. Природні перешкоди в утворенні селевого потоку.

Знаючи природу селевих потоків, їхні причини утворення та руйнівну силу, можна в деякій мірі створити природні перешкоди в басейнах гірських потоків, які б зменшили їхнє утворення, а разом з тим і руйнівну силу. Основними природними перешкодами у виникненні селевих потоків в басейнах гірських потоків є ліси та густі зарості кущів. Трав’яний покрив відіграє низьку роль в захисті від утворення селевого потоку.

Для того, щоб створити лісовий покрив над гірськими жолобинами, по яких протікають потоки, потрібно правильно підібрати ті деревні породи, які б не тільки могли впитувати значну кількість вологи, але його коренева система могла захистити від утворення грунтових зсувів над схилах гірських жолобинах. До таких деревних порід відносять в першу чергу, це – явір, вільха, верба та ялиця. Ці дерева можуть не тільки впитувати значну кількість вологості, але і захистити дану територію від утворення грунтових зсувів та поверхневого змиву. Як відомо, вільха і верба досить часто утворюють густі зарості, а їхня коренева система утворює густу та міцну сітку, яка міцно тримає навіть перезволожений грунт. Тому, під час досліджень значних територій, було виявлено, що на тих гірських схилах, навіть на перезволожених, де росли верба і вільха, що місцями утворювали суцільні зарості, не було виявлений площинний змив грунту та наймалішої ерозії. Крім того, навіть на перезволожених стрімких гірських схилах, де росли густі зарості кущів верби та вільхи не спостерігалися зсуви. Це говорить про те, що кореневі системи обидвох деревних порід утворювали настільки густу та міцну сітку, що вона була здатна втримати сотні десятки тонн ваги перезволоженого грунту. Виходячи з цього, хочу зазначити, що на стрімких схилах, на яких лежать зволоженні та навіть перезволоженні грунти, бажано засаджувати вербою та вільхою, тим самим створити як най-густіші зарості, які захистять даний схил не тільки від площинного змиву, але навіть від зсувів.

Такі густі зарості бажано створювати на схилах гірських жолобин, по яких протікають гірські потоки, на яких можуть утворюватися селеві потоки. Навіть, як вода в гірських потічках під час сильних злив підніметься, все одно вона не буде в змозі утворювати зсуви та селі. Тому, що ці зарості будуть захищати схили даної жолобини від зсувів, а на різких поворотах, через ці зарості, вода буди гальмувати, а разом з тим втрачати свою швидкість і силу руйнувань.

Між кущами та заростями верби і вільхи бажано, щоб росли і явори, які також відіграють важливу роль в регулюванні поверхневого стоку та вологості грунтів. По-перше, явір впитує в себе значну кількість вологості, яку потім, під час тривалої засухи віддає її в атмосферу та грунтам. По-друге, коріння явора досить глибоко пронизують в глибину, майже до підґрунтових вод і міцно тримають їх не тільки в при поверхневій частині, але навіть на значних глибинах. По-третє, явір разом із густими заростями верби і вільхи утворює живу дамбу та підпірну стінку по обидвох сторонах гірської жолобини. Такий покрив є не тільки основною перешкодою в утворенні селів та грунтових зсувів, але і захистом від руйнівних сил селевих потоків. Такий метод є майже сто відсотковим в захисті від стихійних руйнувань селевих потоків не тільки на території гірської Рахівщини, але в кожній країні.