2.3. Ненормативна лексика в житті учнів

У ході опитування з’ясувалося, що лише четверо учнів дев’ятих класів взагалі не використовують ненормативну лексику, четверо – часто використовують і одинадцять рідко, але використовують.

Та чи змогли б вони взагалі не вживати лайливих слів? На це питання всі одноголосно відповіли, що змогли б, хоча дуже важко стриматися, коли більшість людей навколо тебе спілкується саме так, це просто стає звичкою.

Серед десятикласників дванадцять учнів часто користуються ненормативною лексикою! Вісім учнів – інколи або взагалі намагаються не використовувати. І лише троє з усіх взагалі не використовують!

Щодо того, чи змогли б вони уникати нецензури, то вісімнадцять з них відповіли, що змогли б, але інші п’ять – ні.

Більша частина учнів одинадцятих класів рідко використовує непристойну лексику (дванадцять чоловік), дві особи взагалі не сприймають її, а всі інші – часто використовують.

Усі старшокласники вважають, що виражати свої емоції можна й без непристойних слів, тому вони намагаються стримувати себе(ДОДАТОК Г).

Порівнюючи результати всіх класів, можна зробити висновок, що наймолодші опитувані в більшій мірі позитивно відносяться до ненормативної лексики, аніж старшокласники ( 10-ті, 11-ті класи). Можливо, це пов’язано з різним рівнем розвитку, а можливо з різницею у віці. Особисто я спираюся на другу версію. Можливо дев’ятикласникам незвично чути такі слова, а тому вони викликають у них купу емоцій та інтерес.

Відсоток частого використання нецензури у соєму житті найбільшим виявився в учнів десятого класу. Результати цих опитуваних значно відрізняються від результатів дев’ятого та одинадцятого класу, які дуже схожі.

Більшість тих, хто не вживає ненормативну лексику, навчається в дев’ятому класі. Можливо, саме відсутність ненормативу в літературі й сприяла такому результату.

ВИСНОВКИ

Провівши дослідження серед учнів моєї школи, я визначила, що більшість з них проти ненормативної лексики в українській літературі. Я погоджуюся із цим результатом, але не повністю.

Я вважаю, що учні одинадцятих класів повинні читати твори з використанням нецензури. З впевненістю можу стверджувати, що вони з розумінням та цікавістю будуть до них ставитися. Це буде загартовувати їх морально перед виходом у доросле життя.

Багато хто може не погодитися зі мною. Але у кожної людини існує право на власну думку.

Прочитавши роман Сергія Жадана «Ворошиловград», я зрозуміла, що ненорматив має дуже велике значення в ньому. Така лексика є засобом створення експресії, хоча не в усіх реченнях. Погоджуюся, що дійсно, місцями лайка є неприпустимою і її можна було замінити. Та виправдовуючи письменника, можу сказати, що саме такий твір стає цікаво читати. Він ніби набуває яскравості та стає по-своєму особливим.

Проходить час, змінюються люди, змінюється все довкола, у тому числі й література. Тому не варто дивуватися таким змінам, а тимпаче заперечувати їх.

На мій погляд, негативною стороною ненормативної лексики є те, що через відчуття черезмірної цікавості твори з її використанням починають читати діти середнього та молодшого віку.

Результати мого опитування покажуть сучасним письменникам, що дітям неприємно читати їхні творіння, якщо в них присутні непристойні слова.

Отже, найголовнішим результатом моїх спостережень є те, що не можна давати на розгляд до шкільної програми твори з використанням ненормативної лексики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов./ – М.: Сов. энцикл. , 1966. – 607 с.

2. Білодід І. К. Мова і мистецтво. Мова як мистецтво // Мовознавство. – 1978. – № 5. – С. 20–29.

3. Бойко Н. І. Українська експресивна лексика в словнику , мові та мовленні. – Ніжин: Вид-во Ніжинського університету, 2002. – 230 с.

4. Ликов А. Г. Окказионализм и языковая норма // Грамматика и норма. – М.: Наука, 1977. – С. 62–83.

5. Мокієнко В. М. Русская бранная лексика: цензурное и нецензурное // Русистика. 1994. № 1/2. – С. 50–73.

6. Панова Н. Ю. Провенція поширення вживання ненормативної лексики серед молоді (методичний аспект) : Автореф. дис. … канд. психол. наук / Київський національний університет ім. Т. Шевченка.

7. Чабаненко В. А. Норми словотворення і мовна експресія // Мовознавство. – 1980. – № 2. – С. 13–20.

8. Чабаненко В. А. Стилістика експресивних засобів української мови. / – В. А. Чабаненко Запоріжжя: ЗДУ, 1993. – 215 с.

9. Широкорадюк Л. А. Психолого-педагогічні причини лихослів’я та особливості його прояву у шкільному середовищі: Автореф. дис. … канд. психол. наук / Київський національний університет ім. Т. Шевченка.

10. Дмітрієв А. Мій Жадан, або Небо над Харьковом // Новое литературное обозрение. – 2007. – № 85. – С. 289–310.

11. Огієнко І. Лайка в українського народу // «Рідна мова», 1937, С. 319–328 і 357–364.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А.