2. Використання ненормативної лексики в українській літературі на прикладі твору Сергія Жадана «Ворошиловград»

«Ворошиловград» — роман жорсткий, меланхолійний та реалістичний. Наскільки взагалі реалістичним може бути соцреалізм. Одного разу ти дізнаєшся, що твій брат зник у невідомому напрямку, приятелі займаються фінансовими аферами, а бізнес намагаються перекупити представники незрозумілих структур. Реальність виявляється хисткою та життя робить крок убік, і ти несподівано опиняєшся поміж своїм минулим, де на тебе чекають друзі, й майбутнім, де на тебе чекають вороги. Історії українського рейдерства присвячується.

У цьому творі дуже багато ненормативної лексики. Адже саме в рідкому використанні виразів і проявляється їхня ємкість та краса.

Сам автор вважає своє творіння найкращим і шуткує із цього приводу, що тепер кожну нову свою книгу він буде називати найкращою. «Цей роман відрізняється від попередніх, тому не знаю, як ви його сприймете», попереджував Сергій під час київської презентації. Але авторське читання уривків й схвальне сприйняття аудиторії довели, що роман читати точно будуть.

Роман вщерть наповнений пригодами, розмовами і промовами, гімнами і спірічуелзами, сексом і кочівниками, комерсантами і рейдерами, авіацією і футболом, метафорами і сюрреалістичними візіями, джазом, коліями, кукурудзою та багатьма іншими визначальними речами і важливими деталями. Усе це в лінійному хронологічному викладі подій тісно переплетено й пов’язано. Тому нещодавня назва Луганська на тлі подієвого розмаїття асоціюється не так із нині всіма забутим Ворошиловим, як із ворушінням, неспокоєм. Цей заголовок, розпадаючись на дві сутнісно і стилістично далекі частини – на приземлене, теперішнє ворушіння і древній, урочистий град (у значенні місто), – відбиває наскрізну амбівалентність на всіх рівнях тексту. Роман соціальний і, водночас, ліричний; письмо реалістичне, але таке, що часто непомітно, ненароком стає сюрреалістичним, а потім, ніби й нічого не сталося, повертається назад у русло реалізму; серйозна епічність тут сусідить із пародією, проповідницька урочистість – із ґротеском; напругу небезпеки, смерті може супроводжувати сміх або секс.

Цей роман, у якому від початку до кінця події й обставини змінюються швидко, кардинально й непередбачувано, можна було б порівняти з арканом – танцем, у якому поступове наростання руху (танець виконують чоловіки, ставши колом, поклавши руки на рамена один одному) досягає максимальної кульмінаційної швидкості і, завмерши, завершується викиданням сокири. Круговерть подій у романі Жадана обриває постріл.

Час роману – теперішній. Відправні топонімічні точки – Харків і Ворошиловград, однак назва містечка, довкола якого обертаються головні події, не відома.

Головний герой, він же й оповідач, – Герман Корольов (Гера), має 33 роки й нікому не потрібну вищу освіту (закінчив Харківський істфак). З таким ім’ям і прізвищем батьки, мабуть, бачили його зіркою авіації, але вийшло не так. «Усі ми хотіли стати пілотами. Більшість із нас стали лузерами», – констатує сам Герман, переглядаючи у сновидінні картини минулого. Знаковим є вік героя, вік Христа, у людському вимірі – період своєрідного другого входження в життя. [5, с. 55]

Цей твір дуже правдивий. Діалоги правильні та не перекручені. Цьому віриш, це могло трапитися. Але я гадаю, що цей роман призначений людям від двадцяти років. Підліткам та учням буде шкідливо його читати. Вони вважатимуть, що немає нічого поганого в нецензурі, тому що її використовують автори, а отже, й самі почнуть нею користуватися у своєму житті. Це не є правильним!

Отже, на мою думку історія ненормативної лексики дуже цікава та сформувалася давно. Як би ми не хотіли, це є невід’ємною частиною нашого життя, але для кожного вона має різне значення.

Сергій Жадан – яскравий приклад тієї людини, для якої нецензура має велике значення. За його словами, у такий спосіб він протестує проти деяких дій нашої влади. Особисто для мене, він є уособленням вільної людини, яка знайде вихід з будь-якої ситуації.

РОЗДІЛ 2. СТАВЛЕННЯ СУЧАСНОГО ЧИТАЧА ДО НЕНОРМАТИВНОЇ ЛЕКСИКИ ТА ТВОРЧОСТІ СЕРГІЯ ЖАДАНА

На мою думку, дуже важливою є думка не тільки експертів, а й звичайного читача. На прикладі своєї школи я провела опитування серед учнів дев’ятих (дев’ятнадцять чоловік), десятих (двадцять три чоловіки) та одинадцятих класів (двадцять чоловік).

Виносилися такі питання:

1. Як ви ставитеся (позитивно чи негативно) до ненормативної лексики в українській літературі? Чому?

2. Чи читали ви твори Сергія Жадана? Якщо так, то які найбільше вам сподобалися?

3. Як часто ви використовуєте ненормативну лексику у своєму житті? Як гадаєте, чи змогли б ви розмовляти, уникаючи непристойних слів?

Усіх дуже зацікавили ці питання, тому відповідали із задоволенням.