Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки Харківської облдержадміністрації

Харківське територіальне відділення МАН України

Відділення: філологія

Секція: українська мова та література

СТАВЛЕННЯ СУЧАСНОГО ЧИТАЧА ДО НЕНОРМАТИВНОЇ ЛЕКСИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ СЕРГІЯ ЖАДАНА

Роботу виконала: Тімоніна Юлія Олександрівна, учениця 11 класу Комунального закладу «Обласна спеціалізована школа-інтернат II-III ступенів «Обдарованість» Харківської обласної ради Науковий керівник: Бондаренко Анна Володимирівна, вчитель української мови та літератури Комунального закладу «Обласна спеціалізована школа-інтернат II-III ступенів «Обдарованість» Харківської обласної ради

Харків – 2012

ТЕЗИ

Роботу виконала учениця 11-А класу комунального закладу «Обласна спеціалізована школа-інтернат II-III ступенів «Обдарованість» Харківської обласної ради Тімоніна Юлія Олександрівна. Тема роботи: «Ставлення сучасного читача до ненормативної лексики в українській літературі на прикладі творчості Сергія Жадана». Науковий керівник: Бондаренко Анна Володимирівна, вчитель української мови та літератури Комунального закладу «Обласна спеціалізована школа-інтернат II-III ступенів «Обдарованість» Харківської обласної ради.

Мета роботи – дослідити причини вживання ненормативної лексики у творах Сергія Жадана та провести дослідницьку роботу щодо ставлення старшокласників до таких мовних одиниць.

Актуальність роботи полягає в тому, що в наш час ненормативна лексика зустрічається в мовленні значної кількості людей, а також у літературі. Саме в такий спосіб, на думку більшості учнів, легше за все висловити свої думки.

Мета реалізується в таких завданнях:

• схарактеризувати особливості використання ненормативної лексики в українській літературі;

• з’ясувати історію ненормативної лексики;

• дослідити особливості життєвого та творчого шляху письменника;

• з’ясувати місце й роль лайки в літературі;

визначити ставлення учнів до ненормативної лексики в українській літературі.

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………….......		4
Розділ 1. Загальна характеристика ненормативної лексики. Основні факти з біографії Сергія Жадана……………………….......		6
	1.1. Історія ненормативної лексики, її види та функції………………………………………….....................	6
	1.2. Мета використання ненормативної лексики в наші дні та цікаві факти про неї…................................................	9
	1.3. Вплив ненормативної лексики на людину…………….	11
	1.4. Використання ненормативної лексики у творах українських письменників…………………………………	12
	1.5. Життєвий та творчий шлях Сергія Жадана…………..	19
	1.6. Використання ненормативної лексики в українській літературі на прикладі твору Сергія Жадана «Ворошиловград»…………………………………………...	22
	Висновок до розділу………………………………………..	23
Розділ 2. Ставлення сучасного читача до ненормативної лексики та творчості Сергія Жадана…………………………………………..		25
	2.1. Ставлення учнів до ненормативної лексики в українській літературі………………………………………	25
	2.2. Ставлення учнів до творчості Сергія Жадана………..	27
	2.3. Ненормативна лексика в житті учнів…………………	28
	Висновок до розділу………………………………………..	28
Висновки……………………………………………………………….		29
Список використаної літератури……………………………………..		30
Додатки…………………………………………………………………		31

ВСТУП

Напевно, кожна з країн має у своєму мовному складі багато нецензурних слів, які служать засобом спілкування широких загальних мас молоді. Ненормативна лексика (блюзнірство, презирство, прокльони і лайка) частіше вживається в розмовній мові, ніж у літературній.

Кожне суспільство окремо визначає, що належить до ненормативної лексики, і формулює своє ставлення до неї. В багатьох країнах світу існують закони, що обмежують використання такої лексики в повсякденному житті, у ЗМІ тощо. Зважаючи на нашу країну, можна побачити таке: майже вся молодь виражає свої емоції за допомогою лайливих слів; багато сучасних письменників, а також режисерів намагаються викласти свої думки саме в такий спосіб.

Нова хвиля українського письменства вже більш вільно користується такою лексикою ( її вживає Юрій Андрухович, Юрій Іздрик, Любко Дереш, Ірена Карпа, Сергій Жадан та інші).

На мою думку, в Україні найяскравіше ненормативна лексика представлена у творах Сергія Жадана.

Мета моєї роботи – дослідити причини вживання ненормативної лексики у творах Сергія Жадана та провести дослідницьку роботу щодо ставлення старшокласників до таких мовних одиниць.

Мета реалізується в таких завданнях:

• схарактеризувати особливості використання ненормативної лексики в українській літературі;

• з’ясувати історію ненормативної лексики;

• дослідити особливості життєвого та творчого шляху письменника;

• з’ясувати місце й роль лайки в літературі;

• визначити ставлення учнів до ненормативної лексики в українській літературі.

Актуальність моєї роботи полягає в тому, що в наш час ненормативна лексика зустрічається в мовленні значної кількості людей, а також у літературі. Саме в такий спосіб, на думку більшості учнів, легше за все висловити свої думки.

Об’єктом дослідження є ненормативна лексика у творах Сергія Жадана.

Предметом дослідження є засоби спілкування учнів між собою.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕНОРМАТИВНОЇ ЛЕКСИКИ. ОСНОВНІ ФАКТИ З БІОГРАФІЇ СЕРГІЯ ЖАДАНА

Ненормативна лексика досить давно з’явилася на нашій планеті, в Україні зокрема. У наш час вживання нецензури є звичною справою та користується популярністю в оточенні молоді.

Аналізуючи творчість відомого нині українського письменника Сергія Вікторовича Жадана, можна із впевненістю говорити, що саме «некоректними» словами легше за все донести думку до сучасного читача.

1.1. Історія ненормативної лексики її види та функції

Використання «непристойної» лексики має чіткі національні, культурні та соціальні ознаки й суттєво відрізняється в різних культурах та соціальних групах.

В давнину ненормативну лексику вважали святими словами. Російські чоловіки застосовували такі вирази під час обрядів і ритуалів для “виклику родової сили». Уживати ці слова можна було лише 16 днів на рік, а потім вони були під суворою забороною. [11, с. 319]

Започаткував традицію вживання ненормативної лексики в українській літературі ще Іван Котляревський в «Енеїді», однак майже впродовж 200 років уживання такої лексики було під табу. Зламав це табу Лесь Подерв'янський у своїх п'єсах («Гамлєт», «Кацапи» тощо), що широко розійшлися в аудіозаписах в 1990-ті роки й стали вельми популярні в молодіжному середовищі.

До складу ненормативної лексики входять лайка, богохульство, блюзнірство, прокльони, презирство та лихослів’я.

Богохульство – паплюження, зневажання Бога, догматів віри або взагалі того, що належить до релігії.

У середні віки богохульство було невід’ємною частиною ненормативної лексики. Воно не тільки не сприймалося суспільством, а ще й до богохульників уживали певні каральні заходи. Винних виганяли з громади, таврували розпеченим залізом та іноді страчували. Соціальні табу на релігійний аспект лайки зникли зі зміною ставлення суспільства до релігії, яке найяскравіше проявилося під час Французької революції, коли презирству й відвертій лайці піддавалися всі символи старого режиму, включаючи релігію. Так, імператор Наполеон прославився заявами, що не боїться «ні Бога, ні диявола» і порівнював своїх закордонних опонентів з повіями.

Лайка – вираження своїх невдоволень грубими, часто непристойними чи образливими словами.

Релігійні корені лайки спостерігаємо в Україні, наприклад, за свідченням турецького мандрівника Евлія Челебі, що відвідав Україну 1657 року, найпоширенішими лайками того часу були «чорт», «дідько», «свиня» і «собака». Це підтверджується великою кількістю українських лайок на кшталт:

сто копанок чортів тобі в печінку

під три чорти

бодай тебе чорти вхопили

а, собача кров!

ах ти свиняче рило!

дідька лисого…

дідько б його взяв (вхопив)!

де його чорти понесли?

Також відносно до інших табу суспільства можна прослідкувати появу образливих, брудних висловів, пов’язаних зі статевими органами чи функціями організму. Звертання уваги на ці неприємні й огидні речі мало на меті завдати якнайбільшої образи опоненту.

Під час битв існували спеціальні «професійні матюгальники», які брудними образливими словами та демонструванням соромітних частин тіла намагалися підірвати моральний дух ворога й таким чином заманити розгніваних воїнів у пастку, де вони могли бути знищені основними силами. У Європі таких спеціалістів називали «рибальдами», і вони дуже часто, окрім вживання відбірної лайки, ходили в бій голими, аби присоромити та розгнівати лицарів протилежного війська. Доволі часто користувалися ненормативною лексикою в саме такому контексті й українські козаки.

Один із прикладів уживання принизливої лайливої лексики можна знайти у відомому листі запорозьких козаків турецькому султану, написання якого зобразив у своїй картині Ілля Рєпін( ДОДАТОК А).

Прокльон – лайливий вислів, який виражає різкий осуд кого-, чого-небудь; велике обурення кимось,чимось; ненависть до когось, чогось та інше.

Лихослів’я – уживання лайливих, соромітних слів. Грубі, недоброзичливі слова і вирази, уживані щодо кого-небудь.

Презирство – почуття певної зневаги, крайньої неповаги до кого-, чого-небудь. [1, с.607]