С началом 2009 года на рынке труда Украины проявилось несколько новых тенденций.
1. Как и предвидели эксперты, в Украине началась вторая волна сокращений сотрудников в компаниях. Первая волна увольнений была в Украине в конце 2008 года, и коснулась она в основном ивестиционно-финансового сектора, сотрудников банковских и страховых компаний, а также работников, занятых на предприятиях тяжелой промышленности.
Особенность же второй волны сокращений состоит в том, что она затронула сектора экономики, близкие к потребительским сегментам: фармация, товары быстрого оборота (FMCG), дистрибуция, торговля, производство продуктов питания. Кроме того, по наблюдениям экспертов, заметно сократился штат компаний, работающих в области производства и продаж всевозможного оборудования.
2. Вторая тенденция на рынке – резкое увеличение количества людей, которые ищут работу. Многие специалисты сейчас готовы снижать свои денежные ожидания, по сравнению с прошлогодними. Это позитивная тенденция для работодателей, так как компании, ориентированные на развитие, имеют хорошую возможность усилить и модернизировать свои команды. Это подразумевает либо замену сотрудников, которые уже работают у них, на более профессиональных, либо привлечение в команды новых специалистов, которых не получалось найти раньше.
3. Однако работодатели начинают ощущать первые симптомы от набора "подешевевших" сотрудников. Часто бывает так, что по резюме и на собеседовании кандидат производит прекрасное впечатление, а когда приходит время оценивать результаты его работы, возникают серьезные проблемы. Поэтому в ситуации большого количества свободного персонала на рынке, особенно остро встаёт вопрос его качества и необходимость серьёзной системы оценки новых сотрудников. Роль профессиональных рекрутёров в этом случае очень важна.
4. С сокращениями связана и четвёртая тенденция, которая носит не экономический, а психологический характер: апатия у людей, потерявших работу. Операторы рынка труда наблюдают сегодня, что бурные эмоции граждан сменились пассивным восприятием действительности. Многие люди надеются просто переждать кризис до лучших времен. "Если переждать кризис и питать надежды, что все само собой исправится, - можно потерять очень много: начиная от денег, заканчивая уровнем квалификации, профессионализма и общей удовлетворенности жизнью.
Кризис нужно приспособить под себя и не упускать возможности для развития.
5. Сейчас многие компании привлекают в свои ряды антикризисные команды - сильных профессионалов с большим опытом работы в условиях изменений. Такие команды помогают собственникам эффективно управлять оперативной ситуацией на предприятии, и при этом не терять нить стратегического развития компании. Многие бизнесмены и менеджеры перешли сейчас на систему краткосрочного планирования, которая наиболее оптимальна в текущих условиях, однако долгосрочное развитие не следует упускать из вида.
Розвиток взаємовідносин з країнами-членами ОЧЕС.
ОЧЕС—міжурядова організація, що об`єднує 12 держав Причорномор`я та Південних Балкан. ОЧЕС заснована 1 травня 1999 року .
Учасники: Албанія, Азербайджан, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, Україна.
Мета: підтримка економічного розвитку, досягнення стабільності і миру в Чорноморському басейні; більш тісне економічне співробітництво країн-учасниць, вільний рух товарів, капіталів, послуг і робочої сили, а також інтеграцію економік цих країн в світову економічну систему.
чотири компоненти організаційної структури ОЧЕС:
-міжурядовий (саміти і сесії Ради міністрів закордонних справ);
-підприємницький (Ділова рада ЧЕС-орган координації підприємницьких ініціатив);
-фінансовий(Чорноморський банк торгівлі і розвитку);
-академічний (формується єдина регіональна академічна мережа даржав Чорноморського басейна, яку передбачається інтегрувати з аналогічними європейськими мережами).
В рамках ЧЕС сформовані і функціонують 17 робочих груп, в т.ч. з питань торгівлі та економічного розвитку, надзвичайних ситуацій, боротьби з організованою злочинністю, зброї та радіоактивних матеріалів, терористичних актів, незаконної міграції, незаконного обороту наркотиків, охорони здоров`я та фармацевтики, статистики, транспорту, зв`язку, енергетики, науки і технологій, екології, сільського господарства, туризму, освіти, банківської справи та фінансів і з інш. питань.
Особливості ОЧЕС:
-ОЧЕС об`єднує країни, які втягнуті в інші інституціонально міцно розвинуті міжнародні структури;
-приорітетним є не торгове, а виробниче співробітництво.
Україна надає особливого значення ОЧЕС як організації, що підвищує її авторитет в переговорах про майбутній вступ в ЄС.
Порівняльний аналіз свідчить, що найбільші інвестиції в економіку України з ОЧЕС надходять з Росії, на другому місці Греція. Найбільші за сумою інвестиційні проекти України заключені з Туреччиною, Грецією та Сербією. Туреччина є найбільш важливим інвестором і для АР Крим.
Розвиток єдиної транспортної системи:
потребує радикальної технічної реконструкції окремих магістралей регіону, і, в першу чергу, залізничної лінії Одеса-Арциз-Рені(Ізмаїл).
супроводжується помітною активізацією портового господарства.
Важливим кроком стане створення транспортного коридора Крим—Кубань. Перспективними вантажами даного коридора будуть нафта, ліс, метал, зернові, бавовна.
просування пропозицій про взаємодію енергомереж країн-учасниць з перспективою створення Чорноморського електро-енергетичного кільця та регіонального енергетичного ринку
фактори, що стримують розвиток —відсутність власного круїзного флота на Чорному морі і високий рівень портових зборів.
Рівень життя населення, напрями його підвищення.
Номінальні доходи населення України в І кв. 2010 р. зросли на 12,8% - до 216,5 млрд грн
Номінальні доходи населення збільшуються, а реальні – зменшуються
У доходах населення України найбільшу частку займають доходи населення м.Києва (12,5% від загальних доходів населення України), Донецької (10,4%), Дніпропетровської (7,8%) областей. Основною причиною низького рівня життя населення в Україні є: відсутність оплачуваної роботи для частини працездатного населення, низька оплата праці працюючим громадянам, існування певних диспропорцій в заробітній платі, важкі умови праці.
Поняття рівня життя населення містить три ключові аспекти: добробут населення, рівень людського розвитку та нагромадження людського капіталу.
Сукупні доходи суспільства у цілому і кожного із його членів окремо оцінюються як показники економічного добробуту, тобто доходи, отримувані населенням, складають базу певного рівня життя. Індикаторами добробуту населення виступають: рівень доходів на душу населення, абсолютний або відносний рівень бідності, норматив споживання, забезпечення домашніх господарств матеріально-технічними ресурсами, рівень диференціації населення за доходами та споживанням, прожитковий мінімум та середня заробітна плата.
Важливим чинником забезпечення відповідних матеріальних умов життя населення та повноцінного відтворення людського капіталу, крім державного фінансування, є доходи домогосподарств. За даними соціологічного опитування, проведеного у 2008 році в усіх областях України та в АРК, на запитання: «Як ви оцінюєте свій матеріальний стан?» лише 7,1% респондентів відповіли, що не відчувають ніяких матеріальних труднощів.
До показників, що характеризують рівень життя, також відносять забезпеченість населення житлом. Так, у 2008 році 7033 сім'ї в Україні, що становить 40,9%, мали житлову площу у розрахунку на 1 особу нижче санітарної норми (13,65 м2). Це свідчить про те, що значна частина населення не в змозі нині придбати житло.
Про неналежний рівень життя населення України свідчить такий показник як ВВП на душу населення. У 2007 році він складав 1950 доларів, що значно нижче середньосвітового показника.
За визначенням ООН, рівень життя - це сукупність таких показників: здоров'я, в тому числі демографічні умови, їжа, одяг, фонди споживання і нагромадження, умови праці, освіта, в т. ч. письменність, житло, включаючи його благоустрій, соціальне забезпечення, тощо. Для характеристики рівня життя ООН використовує такай показник як «індекс розвитку людського потенціалу» (ІРЛП). Він включає в себе:
- тривалість життя населення - 25-85 років;
- рівень освіти - 0-100% (кількість років, які провів в режимі навчання після 15 років середній громадянин);
- обсяг ВВП на душу населення від 200 до 4000 $ США;
- ступінь задоволення матеріальних, духовних та соціальних потреб людини.
Протягом останніх років в Україні ІЛРП знаходиться у межах 0,71-0,78.
ООН оценивает уровень жизни согласно индексу ИРЧП — индексу развития человеческого потенциала, который приводит в своем ежегодном отчёте о развитии человечества [1]. По итогам 2009 г. Беларусь — на 61 месте, Россия — на 65 месте, Украина — на 69, США — на 4. На 1-м месте в 2009 г Норвегия. На 2-м — Австралия, на 3-м — Новая Зеландия.
Таким чином, проведені дослідження свідчать, що перебудова економічних відносин в Україні призвела до зниження рівня життя переважної частини населення, зменшення його платоспроможності, зростання безробіття, розшарування суспільства за рівнем доходів. Така нерівномірність створює передумови для соціальної напруги у суспільстві, і тим самим уповільнює ринкові перетворення. Основною причиною низького рівня життя населення в України є: відсутність оплачуваної роботи для частини працездатного населення, низька оплата праці працюючим громадянам, існування певних диспропорцій в заробітній платі, важкі умови праці тощо.
З метою підвищення рівня життя населення та дотримання законодавчо встановлених державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій було б раціональним:
— поліпшення планування сім’ї, вдосконалення системи надання відповідної кваліфікованої медичної допомоги сім’ям, які бажають мати дітей;
— поліпшення здоров’я населення, насамперед підлітків, молоді, а також зниження рівня професійних захворювань, побутового та виробничого травматизму населення;
— відновлення мережі дошкільних навчальних заходів, особливо у сільській місцевості, з метою забезпечення доступності дошкільної освіти.
Показники рівня та якості життя населення України підтверджують, що заходи, які держава приймає для поліпшення життя (підвищення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, тощо) є недостатніми. Українська держава в умовах відсутності достатніх фінансових коштів повинна створити такі умови, щоб працездатні громадяни - отримали гідний захист.
Тому нині важливою для України є виважена соціальна політика, спрямована на регулювання соціальних відносин, соціальний розвиток та забезпечення соціальної перспективи. Пріоритетами такої соціальної політики мають бути: створення умов для забезпечення достатнього рівня життя населення, розвитку трудового потенціалу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, надання адресної підтримки незахищеним верствам населення, всебічного розвитку освіти, культури, науки, поліпшення охорони здоров'я населення та інші.
Економічне співробітництво України з державами Середньої Азії (Туркменістан, Киргизія)
Українсько-туркменські відносини
Туркменістан визнав Україну як незалежну державу 20 грудня 1991 року. Дипломатичні відносини між Україною та Туркменістаном були встановлені 10 жовтня 1992 року шляхом підписання спеціального Протоколу під час першого офіційного візиту Президента України Л.М.Кравчука до Ашгабату.
основоположний документ – „Договір про партнерство і співробітництво між Україною і Туркменістаном”
Усвідомлюючи необхідність розвивати ефективне співробітництво у сфері зовнішньої політики глави зовнішньополітичних відомств обох країн підписали «Протокол про співробітництво та координацію діяльності між Міністерством закордонних справ України і Міністерством закордонних справ Туркменістану»,
На сьогоднішній день чинна договірно-правова база відповідає стратегічному характеру двосторонніх відносин і налічує більш як 90 договорів, угод, протоколів та контрактів у пріоритетних для обох країн сферах.
Співпраця з Туркменістаном характеризується як стратегічна.
Ми маємо дуже інтенсивний політичний діалог на офіційному та неофіційному рівнях з метою розвитку міцних та надійних зв’язків, посилення довіри та взаєморозуміння.
Найбільш важливі події: це два робочі візити Президента України Л.Кучми до міста Туркменбаши у квітні 2002 і квітні 2003 років. було обговорено ряд ключових питань двосторонніх відносин, регіональної політики та участі у міжнародних організаціях. На завершення переговорів сторони відзначили високий рівень співпраці між Україною і Туркменістаном.
У жовтні 2003 року у Києві було проведено Перше засідання Спільної українсько-туркменської міжурядової комісії з питань економічного співробітництва. Сьогодні Україна є найбільшим імпортером туркменського природного газу.
Обидві країни підтримують зростання ролі ООН, вважаючи її універсальним інструментом для забезпечення рівних відносин між членами світового співтовариства та зміцнення стабільності і безпеки у світі і, зокрема, на Євроазіатському просторі.
Україна зацікавлена у збільшенні та зміцненні всебічних відносин з Туркменістаном. 1.необхідність задоволення потреб нашої держави в паливно-енергетичних ресурсах, які сконцентровані на території Туркменістану. 2, Україна зацікавлена у розширенні культурних та гуманітарних зв’язків. 3., нам також цікавий досвід Туркменістану у здійсненні соціальної політики, відбудові пострадянської економіки, відновленні історичної спадщини та національних традицій. Україна також зацікавлена в розвитку міжпарламентських зв’язків з Туркменістаном.
Українсько-киргизькі відносини
усі сфери міжнаціонального спілкування – від економіки і науки до освіти і мистецтва.
В їхній основі – взаємний інтерес і внутрішнє прагнення до зближення.
Киргизька Республіка визнала Україну як незалежну державу 20 грудня 1991 р. Вже на наступний рік – у вересні 1992 р. – були встановлені дипломатичні відносини між двома країнами.
У березні 1993 р. у Києві було відкрито Посольство Киргизстана в Україні, а в серпні 2000 р. в Бішкеку почало роботу Посольство України в Киргизькій Республіці.
В останні роки українсько-киргизькому співробітництву характерна істотна активізація двостороннього політичного діалогу.
відсутність суттєвих розбіжностей у поглядах України і Киргизії на розвиток двосторонніх політичних і економічних відносин, політичної ситуації у світі в цілому та на перспективи співпраці держав СНД.
Розвивається українсько-киргизька договірно-правова база, яка, станом на 14 вересня 2004 р., включає 78 міждержавних, міжурядових, міжвідомчих і міжрегіональних угод. Більше 30 із них, в тій чи іншій мірі, стосуються питань торгово-економічного блоку.
З 2001 року встановилася тенденція до зростання товарообігу між Україною і КР, чому сприяють такі фактори, як відсутність істотних політичних протиріч, існування режиму вільної торгівлі між двома країнами, підвищення інтересу киргизстанських підприємницьких структур до продукції українських товаровиробників, зростання позитивного в Киргизії іміджу Української держави як привабливого торговельного партнера.
Важливим новим моментом у економічній співпраці двох країн є готовність України інвестувати в киргизьку економіку при наявності серйозних пропозицій від киргизької сторони, про що було заявлено Главою Уряду України В.Януковичем під час його квітневого 2004 року візиту в Киргизію.
Активно розвивається українсько-киргизьке гуманітарне співробітництво.
Враховуючи тенденцію зростання торгівлі між Україною і Киргизстаном, її сьогоднішні обсяги, на думку сторін, не відповідають існуючим можливостям. У двох країн є значний невикористаний потенціал поглиблення двостороннього торговельно-економічного співробітництва. Перспективними напрямами взаємовигідної співпраці можуть бути гідроенергетика, гірничорудна промисловість, транспорт, сільськогосподарське машинобудування, фармацевтична, легка та харчова промисловість, розвідка і розробка родовищ корисних копалин на території Киргизстану, будівництві і розвитку дорожньої інфраструктури євроазіатських транспортних коридорів у рамках проекту ТРАСЕКА і “Шовковий шлях” тощо.
Необхідність та суть реформи системи пенсійного забезпечення та охорони здоров’я.
Проголосивши європейський вибір, Україна взяла на себе високі зобов'язання як перед своїми громадянами, так і перед світовим співтовариством щодо соціального захисту людей. Але, водночас, це означає, що від нас самих залежить і благополуччя держави, і добробут кожного її громадянина.
Торік, на дванадцятому році незалежності, в Україні розпочато практичну реалізацію пенсійної реформи, що створює кожному громадянину більше можливостей щодо самостійного вибору і прийняття рішення відносно того, яку пенсію він отримуватиме в майбутньому. Для цього запроваджується трирівнева страхова пенсійна система, де закладено основні демократичні принципи (ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування). А це означає, що держава, гарантуючи певний рівень матеріального забезпечення в старості, частково перекладає відповідальність за це і на кожного з нас, одночасно даючи нам і право вибору.
Необхідність реформування пенсійного забезпечення викликано низкою об'єктивних факторів: економічних, демографічних, соціально-політичних. Сьогодні ця проблема особливо актуальна в багатьох країнах світу, незалежно від рівня економічного розвитку, що обумовлено старінням населення, зміною його вікової структури, ускладненням економічної ситуації. Але розв'язувати її потрібно ретельно зваживши всі фактори та можливості як держави, та і її громадян. При цьому необхідно враховувати національні традиції та менталітет людей.
У демократичному суспільстві з ринковою економікою державна влада не повинна брати на себе вирішення матеріальних проблем своїх громадян, а зобов'язана створювати умови, за яких люди зможуть самостійно, відповідно до своїх можливостей та бажань, їх розв'язувати, в т.ч. й пенсійні. Адже однією з основних ознак демократії є право людини на здійснення власного вибору. Звичайно, це не стосується тих, хто через певні обставини не може своєю працею забезпечити відповідний матеріальний достаток (наприклад, інваліди). І саме трирівнева пенсійна система дозволяє раціонально поєднати демократичні засади, забезпечити дотримання соціальної справедливості в державі та гарантувати необхідний рівень матеріального забезпечення в старості для кожної людини.
Нова пенсійна система, особливо її накопичувальна частина, спрямована на виховання економічної самостійності та відповідальності громадян за стан особистого матеріального добробуту після виходу на пенсію. Це повинно змусити людей уже сьогодні замислитися над тим, що вони отримають по завершенні своє трудової діяльності, підвищити їх зацікавленість у контролі за належною сплатою роботодавцями страхових коштів до Пенсійного фонду.
Цим самим пенсійна реформа сприятиме виходу економіки з тіні. Адже для розрахунку розміру пенсії в майбутньому буде братися величина заробітку за весь період трудової діяльності, а не за певні її періоди, як було раніше. Тобто кожен із нас зможе розраховувати на пенсію, розмір якої залежатиме від того, скільки коштів буде накопичено на його власному рахунку в Пенсійному фонді. Роботодавець, приховуючи реальний розмір заробітку, не сплачує належні внески до Пенсійного фонду і тим самим порушує закон. Але в майбутньому для найманих працівників це призведе до зменшення розміру пенсії.
Як ми уже відзначали, демократія передбачає створення людині гідних умов життя. Нині ж значна частина населення знаходиться за межею бідності, насамперед - пенсіонери. Тому новим законом передбачено скасування "верхньої межі" пенсій і поступове наближення її мінімального розміру до прожиткового мінімуму. Для цього розмір пенсій (у разі зростання рівня середньої заробітної плати в економіці) щорічно переглядатиметься. З цього слідує, що подолати бідність без ефективної розвинутої економіки неможливо. Тому пенсійна реформа спрямована і на створення сприятливих умов для розвитку підприємництва та залучення інвестицій.
Водночас демократія - це не тільки права та свободи, вона передбачає й обов'язки громадян перед суспільством. Для повномасштабного вирішення завдань пенсійної реформи необхідно мати відповідні фінансові ресурси. Основним їх джерелом є страхові внески і Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що зобов'язання страхувальників перед Пенсійним фондом є першочерговими по відношенню до інших платежів до бюджету, крім заробітної плати. Та як засвідчує практика, не всі підприємства сумлінно ставляться до виконання своїх зобов'язань щодо сплати внесків. Виплачуючи заробітну плату "нетрадиційними методами", вони мають значну заборгованість перед Пенсійним фондом і цим демонструють свою неповагу до суспільства.
Сьогодні відсутня чітка структура стандартизації лікарських засобів та медичного обладнання, ліцензування їх обігу, розповсюджено дублювання функцій різними службами. Тому необхідно переформатувати ринок лікарських засобів та медичного обладнання, ліквідувавши важелі впливу на нього груп компаній-посередників шляхом співпраці тільки з відомими виробниками .
Отже, для кардинального реформування галузі необхідні якісні зміни існуючої системи, а саме: формування додаткових джерел фінансування, введення обов’язкового медичного страхування, розвиток лікарняних кас та добровільного медичного страхування, легалізація платежів громадян, технічне переоснащення галузі з використанням схем фінансового лізингу, впровадження жорсткої системи стандартизації лікарських засобів та медичної техніки, реорганізація системи підготовки медичних кадрів, стандартизація та паспортизація лікувальних процесів і контроль за якістю їх проведення.
Метою реорганізації системи охорони здоров’я має стати збереження та відновлення здоров’я населення, забезпечення однакової фізичної та економічної доступності медичної допомоги для кожного громадянина України. Одним із шляхів досягнення цієї мети може бути прийняття законопроекту від 19.06.2006 р. № 2192 «Про фінансування охорони здоров’я та медичне страхування», який був розроблений Комітетом. Одночасно з ним необхідно прийняти також закони «Про захист прав медичних працівників» та «Про захист прав пацієнтів» .
Законопроект № 2192 неодноразово обговорювався медичною громадськістю, знайшов підтримку з боку керівництва держави, і вона як його автор готова до внесення будь якої кількості змін і доповнень, але до 1 січня 2009 р. Україна обов’язково повинна мати бюджетно-страхову модель охорони здоров’я з додатковими джерелами фінансування галузі.
Співпраця України з міжнародними економічними та валютно– фінансовими організаціями (МВФ, Група Світового Банку, ЄБРР)
Міжнаро́дний валю́тний фонд, МВФ (англійською IMF) — спеціальне агентство Організації Об'єднаних Націй (ООН), засноване 39-ма державами[1], з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН.
Штаб-квартира МВФ знаходиться в м. Вашингтон, США.
Міжнародний Валютний Фонд (International Monetary Fund) є міжнародною фінансовою організацією, яка була заснована в 1945 році, до її складу входять 185 країн. Останньою у січні 2007 року приєдналась Чорногорія. Згідно зі Статутом Фонду, його кредити спрямовуються на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу. Отримувачами кредитів МФВ є центральні банки країн, які зараховують їх у свої міжнародні резерви і використовують виключно для інтервенцій на валютному ринку для вказаних цілей. З листопада 2007 року Директором-розпорядником МВФ є Домінік Строс-Кан.
Відповідно до Закону України “Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій”, який було прийнято 03 червня 1992 року, Україна стала членом МВФ. У даний час квота України у Фонді складає 1 млрд. 372 млн. СПЗ (Спеціальні права запозичень - Special Drawing Rights).
У грудні 2004 року відповідно до статутних умов діяльності МВФ та Світового банку Керуючим від України в МВФ було призначено Голову Національного банку України В.Стельмаха.
Постійним представником МВФ в Україні є Макс Альєр.
Починаючи з 1994 року, співпрацю з МВФ було активізовано за програмами STF, Stand-by та “Механізм розширеного фінансування” (EFF), по яких Україна отримала коштів загальним обсягом близько 4,3 млрд. дол. США.
Необхідно зауважити, що частина цих коштів пішла на фінансування дефіцитів платіжного та торговельного балансів (в тому числі закупок по імпорту для багатьох сфер діяльності, включаючи паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство та ін.).
Ще одним напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Формування цих резервів за допомогою МВФ дозволило Україні підтримувати стабільність національної валюти, успішно провести грошову реформу, ввести конвертованість гривні за поточними операціями. Крім того, збільшення валютних резервів та їх високий рівень є підтвердженням стабільності фінансової системи країни та підвищує рівень довіри до неї.
У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів.
Перший етап (1994-1995 роки). У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF-Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.
Другий етап (1995-1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай” (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.
Третій етап (1998-2002 роки). Програма розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.
Четвертий етап. (2004-2005 роки). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму “Стенд-бай”.
29 березня 2004 року Рада директорів МВФ затвердила програму «попереджувальний стенд-бай» для України, за якою передбачалася можливість України отримати кредит на суму 411,6 млн. СПЗ, що є еквівалентом приблизно 600 млн. дол. США. Згідно із досягнутими домовленостями, Україна мала право на отримання кредиту у випадку, якщо в країні погіршиться платіжний баланс або стан валютних резервів. Програма «попереджувальний стенд-бай» також мала спрямовуватися на забезпечення поступової трансформації відносин між Україною та МВФ до безкредитних. Угода була підписана терміном на 12 місяців, строк дії цієї угоди закінчився відповідно до її умов.
Наступним етапом у відносинах з МВФ стали безкредитні стосунки між Україною та МВФ. Співробітництво України з МВФ було зосереджено на наданні технічної допомоги, спрямованої на усунення загроз стабільності та вирішення проблем, пов’язаних з макроекономічною, грошовою, валютною, податковою та бюджетною політикою. У середньостроковій перспективі таке співробітництво також може включати надання технічної допомоги з питань, пов’язаних з боргом, тіньовою економікою та прогнозуванням.
Протягом 2005-2006 років технічні місії МВФ кілька разів відвідували Україну з метою надання Урядові допомоги у різноманітних сферах, у тому числі щодо управління державним боргом, фінансово-бюджетної політики та управління митними справами. У 2006-2007 роках експерт МВФ на постійній основі був залучений до діяльності Міністерства фінансів України щодо фінансового аналізу й прогнозування, стратегії планування бюджету й контролю над фінансовою стабільністю.
У 2008 році в умовах несприятливої ситуації на світових фінансових ринках Україна звернулася до МВФ за фінансовою підтримкою. Результатом стало затвердження МВФ 5 листопада 2008 року програми для України за дворічною угодою «стенд-бай» з обсягом фінансування 16,43 млрд. дол. США (800% квоти України). В рамках програми «стенд-бай» Україні надавалася підтримка з метою сприяння стабільному та справедливому довготерміновому зростанню, яке повинно було б досягатися шляхом втілення в життя визначених заходів економічної політики. Протягом дії програми «стенд-бай» було отримано три транші загальним обсягом 10,6 млрд. дол. США, з яких 4,5 млрд. дол. США було спрямовано безпосередньо до Державного бюджету на фінансування фіскального дефіциту, у тому числі на погашення зовнішніх боргових зобов’язань Уряду України.
Перший транш кредиту на суму 3 млрд. СПЗ Україна отримала 7 листопада 2008 року. Всі кошти надійшли до Національного банку України і були зараховані до золотовалютного резерву з метою використання їх для покращення стану платіжного балансу, підтримки обмінного курсу національної валюти та ліквідності банківського сектору. Другий транш на загальну суму 1,875 млрд. СПЗ було отримано 12 травня 2009 року. Кошти було розподілено наступним чином: 1 млрд. СПЗ отримало Міністерство фінансів для фінансування фіскального дефіциту, у тому числі на погашення зовнішніх боргових зобов‘язань Уряду, 875 млн. СПЗ отримав Національний банк України для поповнення міжнародних резервів з метою регулювання платіжного балансу, підтримки обмінного курсу гривні та ліквідності банків. Третій транш за програмою було в повному обсязі зараховано на рахунок Державного казначейства України для вирішення питань підтримки бюджетного сектора.
Черговий транш у сумі близько 3,9 млрд. дол. США передбачалося отримати у листопаді 2009 року. Однак перегляд програми завершено не було, а фінансування фактично було припинено.
У серпні та вересні 2009 року Україна, як країна-учасниця МВФ, отримала кошти на свій рахунок авуарів в рамках загального та спеціального розподілів на загальну суму 1,309 млрд. СПЗ. В листопаді і грудні 2009 року на виконання рішення Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів зверталося до МВФ з вимогою про конвертацію зазначених фінансових ресурсів. За результатами проведеної роботи було залучено 1,228 млрд. СПЗ (еквівалент приблизно 2 млрд.дол.США).
Ресурси, отримані від МВФ дозволили Уряду та Національному банку втримати макроекономічну ситуацію під контролем, не допустити дефолту та в умовах розвитку кризових явищ в економіці дозволили не скорочувати фінансування соціальних видатків. Також програма з МВФ стала сигналом для інвесторів, який допоміг втримати рейтинги України та її цінних паперів на прийнятному рівні.
Продовження співпраці з МВФ є визначальним для збереження можливостей фінансування дефіциту бюджету за рахунок порівняно дешевих позик від міжнародних фінансових організацій, зокрема, Світового банку та ЄС, умови надання позичок яких є найкращими за вартістю та термінами. Також, Європейська Комісія пов’язує співпрацю між Україною та МВФ з реалізацією своїх програм.
Співпраця з Міжнародним валютним фондом є важливою з огляду на необхідність збереження належного іміджу країни, що сприятиме підвищенню її кредитного рейтингу на світових фінансових ринках, зменшенню відсоткових ставок по кредитах, дозволить зберігати привабливість для іноземних інвесторів.
В березні та квітні 2010 року в Україні працювали технічні місії МВФ, які ставили перед собою мету переглянути макроекономічну ситуацію в країні та з‘ясувати можливості для відновлення надання підтримки. Наприкінці квітня відбувся візит делегації України до США. За результатами візиту Мінфіну було передано доопрацьовану версію проектів Листа про наміри та Меморандуму про економічну та фінансову політику. 21 червня 2010 року в Україну прибула чергова місія МВФ, яка спільно з Представництвом МВФ в Україні провела переговори з відповідними державними установами України, під час яких сторони обговорили технічні параметри майбутньої угоди. Після їх закінчення Рада Директорів МВФ 28 липня 2010 року ухвалила рішення про започаткування нової програми співробітництва для України, в рамках якого Україні буде надано протягом двох з половиною років кредит у розмірі 15,15 млрд. дол. США.
МВФ вважає, що у центрі економічної програми Уряду України – всебічна консолідуюча стратегія, спрямована на гарантію фінансової стабільності. Поліпшення фінансового становища почнеться в 2010 р. і поглибиться в 2011–12 рр. завдяки структурним реформам пенсійної системи, суспільного адміністрування і податкової системи. Фінансовий стан газового сектора буде зміцнено, зокрема шляхом реформи внутрішніх цін, підтриманої іншими багатосторонніми інституціями, що допоможе виключити субсидування енергетики і створити сучасніший і життєздатніший сектор, водночас захистивши вразливі прошарки за допомогою цільових соціальних програм.
Реформи також прокладуть шлях до відновлення фінансової системи і підвищення незалежності і відповідальності Національного Банку України. Планована рекапіталізація банків і заходи зміцнення контролю й інституційних рамок є важливими для відновлення фінансової стабільності, подолання зростаючих проблем з активами, з метою усунути перешкоди для стійкого економічного онов лення.
Підтверджене виконання цих реформ допоможе Україні зміцнювати макроекономічну стабільність, підвищувати довіру, полегшити доступ до ринків капіталу, і зробити зростання збалансованим і стійким.
Світовий банк, заснований в 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу з метою розвитку.
Група Світового банку (The World Bank Group) — це сукупність багатосторонніх організацій розвитку, які належать і підзвітні урядам країн-членів організацій. Група Банку має неполітичне спрямування. Статутами її організацій забороняється при прийнятті рішень брати до уваги політичні міркування або втручатися у політичні справи країн-членів організацій.
Світовий банк відрізняється від Групи Світового банку тим, що до Світового банку входять лише дві інституції – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР), в той час як до Групи Світового банку входять, крім двох названих, ще три інституції: Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС).
До Світового Банку Україна вступила в 1992 році (водночас із вступом до МВФ); вона є членом всіх його структур – МБРР, МФК, МАР і БАГІ. Серед міжнародних кредитно-фінансових організацій Міжнародний банк реконструкції та розвитку є другим, після МВФ, кредитором України; його частка становить 32,8% всіх позичок. При цьому спостерігається тенденція зростання частки кредитів МБРР за рахунок зменшення частки МВФ.
Зі цільовим призначенням кредити МБРР поділяються на 4 групи: інституційні; реабілітаційні; на розвиток певної галузі економіки; на структурну перебудову галузей економіки.
Інституційні кредити спрямовані на реформи та розвиток державного управляння фінансами, економікою. Реабілітаційна позика має інвестиціний характер. Кошти, що надходять від Світового Банку, на відміну від коштів МВФ, використовуються більш різноманітно. Вони спрямовані не тільки на погашення дефіциту бюджету й платіжного балансу, але й на реалізацію довгострокових інвестиційних проектів, підтримку українських підприємств, страхування імпорту.
Позики Світового Банку для України вигідніші, ніж позики з інших джерел, оскільки умови надання ним кредиту більш сприятливі. За класифікацією СБ Україна належить до III категорії країн (рівень доходів нижче середнього), тому термін погашення кредитів продовжується до 20 років з пільговим періодом 5 років. Відсотки за кредит сплачуються за плаваючою ставкою і становлять близько 6,5% річних.
За рахунок Світового Банку в Україні реалізується 16 проектів на загальну суму 2895 млн. доларів та 15 млн. євро. Розподіл фінансування по окремих проектах таких:
реабілітаційна позика (500 млн. дол.);
інституційна позика (27 млн. дол.);
проект реабілітації гідроенергетики (114 млн. дол.);
проект із розробки насінництва (32 млн. дол.);
експериментальний проект у вугільній галузі (16 млн. дол.);
проект розвитку підприємств (310 млн. дол.);
проект структурної перебудови вугільної галузі (300 млн. дол.);
проект "Морський старт" (100 млн. дол.);
проект структурної перебудови сільського господарства (300 млн. дол.);
проект розвитку підприємств, II етап (300 млн. дол.);
проект розвитку експорту (60 млн. дол. та 15 млн. марок);
проект розвитку ринку електроенергії (317 млн. дол.);
проект підтримки соціального захисту (2,6 млн. дол);
проект структурної перебудови фінансового сектора (300 млн. дол);
проект реабілітації та розширення теплопостачання м. Києва (200 млн. дол.);
розвиток системи казначейства (16, 4 млн. дол.).
Проект реабілітаційної позики вже реалізовано. Вона була спрямована на фінансування дефіциту, дозволила здійснити заходи по макроекономічній стабілізації, створенню конкурентного середовища на ринку товарів та послуг.
Позики Світового Банку надаються у кілька траншів; кожний наступний надається при виконанні певних умов. Представником позичальника виступає Міністерство фінансів України.
В структурі позик СБ значне місце посідають позики на структурну перебудову й розвиток паливно-енергетичної галузі. Зокрема, 300 млн. дол. виділяється на реструктурізацію вугільної промисловості. Проект перебдачає закриття нерентабельних шахт та переобладнання перспективних. Кредит на цей проект виділяється двома траншами по 150 млн. дол. кожний. Перший транш одержано наприкінці 1996 року, кошти другого – в 1999 році.
Проект реструктурізації сільського господарства передбачає запровадження ринкових відносин в агропромисловому комплексі, зокрема, впорядкування користування землею. Кредит на це, також двома траншами, вже одержано в 1996 і 1998 роках.
Кошти на розвиток підприємств надаються в два етапи. На першому етапі 310 млн. доларів пішли на підтримку масової приватизації підприємств. Завдання другого етапу – реформування економіки України, що передбачає прискорення процесу приватизації, створення прозорого ринку цінних паперів, упровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку підприємств.
Позика на перебудову фінансового сектора передбачає забезпечення відповідності української банківської системи світовим стандартам та її зміцнення.
Затверджено ще два проекти вартістю по 200 млн. дол., що будуть кредитуватись Світовим банком: Проект реформування державного управління і Проект реформування державних ресурсів.
Але всеж таки пріоритетним напрямком співробітництва України зі Світовим банком стає одержання коштів на інвестиційні проекти, що надасть нашій країні більш відчутного імпульсу для розвитку економіки.
Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк, ЄБРР) — міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки. Створений в 1991 році (штаб-квартира — в Лондоні).
Україна, разом із Румунією, Боснією і Герцеговиною та Хорватією, входить до складу групи Південної і Східної Європи (BGCEE). Діяльністю територіальних груп керує Банківський департамент.
Європейський банк реконструкції та розвитку був заснований в 1990 році, а розпочав свою діяльність в 1991 році. До цього часу належить початок важливих соціально – економічних і політичних зрушень в країнах Східної Європи. В громадських і урядових колах цих країн визріло розуміння необхідності переходу до ринкової економіки. Але перебудова всієї структури соціалістичної економіки вимагала неабияких коштів. Для їх поповнення, для стимулювання реформ і було створено ЄБРР. Україна стала членом ЄБРР в 1992 році. За обсягом кредитів банку країнам Центральної і Східної Європи Україна посідає друге місце, що свідчить про високу оцінку ролі нашої країни в Європі.
За весь час співробітництва з ЄБРР Україна отримала кредитних ресурсів на загальну суму близько 2,8 млрд. євро [1].
У рамках більш ніж 100 інвестиційних проектів здійснено інвестиції у харчову, нафтогазову промисловість, транспорт, телекомунікації, сфери фінансів, надання послуг в сільському господарстві та муніципальну інфраструктуру. ЄБРР є розпорядником Чорнобильського фонду “Укриття”, заснованого у грудні 1997 року для надання допомоги Україні в реконструкції саркофага, який повинен стати екологічно безпечною системою.
На цей час за підтримки ЄБРР в Україні впроваджується 8 інвестиційних проектів під державні гарантії, на загальну суму близько 267,233 млн. євро та 509,056 млн. дол. США, у тому числі сума позик за ними складає близько 193,102 млн. євро та 324,056 млн. дол. США.
Крім того, здійснюється підготовка 2 спільних з ЄБРР проектів, сума позик, в разі затвердження фінансування за якими складатиме з боку ЄБРР 426 млн. євро (один з проектів передбачається фінансувати спільно з ЄІБ).
12 червня 2007 року в Лондоні було підписано нову Програму співробітництва на 2007 – 2009 роки між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку та Договір між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні. Програмою співробітництва визначені пріоритетні напрями співробітництва та конкретні проекти у галузях енергетики та енергозбереження, розвитку муніципальної інфраструктури, транспорту, зв‘язку та дорожнього сектору, що впроваджуватимуться в Україні спільно з ЄБРР у 2007 – 2009 роках. Ратифікація Договору про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні дозволить розширити доступ до кредитних та некредитних ресурсів ЄБРР в регіонах Україні, відкрити регіональні представництва ЄБРР в інших містах України та здійснювати закупівлі в рамках спільних з ЄБРР проектів відповідно до правил ЄБРР щодо закупівель.
В цілому, підписання Договору та Програми співробітництва з ЄБРР є важливим кроком для розвитку ефективного співробітництва України з Європейським банком реконструкції та розвитку, який дозволить реалізувати завдання, визначені національною Стратегією співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2006 – 2008 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 № 844.
На початку травня 2007 Рада керуючих банку прийняла остаточне рішення щодо проведення Щорічних зборів ЄБРР 18 – 19 травня 2008 року у м. Києві. Наразі українською стороною розпочато роботу щодо підготовки до зазначених Щорічних зборів. Зокрема, Міністерством фінансів України проводиться робота щодо створення Міжвідомчої ради координації діяльності з підготовки та проведення Щорічних зборів Ради керуючих ЄБРР та постійно діючого органу зазначеної Міжвідомчої ради – Організаційного комітету, який повинен здійснювати організаційно-технічне забезпечення діяльності Міжвідомчої ради.
Також, готується до підписання проект Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та ЄБРР щодо проведення Щорічних зборів Ради керуючих ЄБРР в 2008 році у м. Києві.
Проведення Щорічних зборів Ради керуючих ЄБРР в Києві значно сприятиме підвищенню інвестиційного іміджу України.
Особливо актуальним для України стає залучення іноземних інвестицій та фінансова підтримка ЄБРР у зв’язку із проведенням у 2012 році в Україні чемпіонату Європи з футболу. Підготовка України до чемпіонату Європи з футболу „Євро-2012” передбачає реконструкцію аеропортів та морських портів, ремонт і будівництво автомобільних доріг, розвиток туристичних маршрутів. Зважаючи, що до початку чемпіонату Європи з футболу в Україні має функціонувати розвинута європейська інфраструктура, досвід ЄБРР у розбудові транспортної інфраструктури є дуже вагомим (фінансування ЄБРР проектів в транспортній галузі України складає 33 % від загального обсягу).
Подальший розвиток співробітництва України з ЄБРР забезпечуватиме найширше використання можливостей Банку для здійснення ринкових перетворень, залучення його фінансових ресурсів одночасно з іншими стратегічними інвесторами до роботи над проектами з високими рівнями ризику. При цьому використовуватиметься досвід ЄБРР з розроблення і реалізації масштабних інвестиційних проектів, з впровадження сучасних методів фінансового менеджменту і корпоративного управління
В умовах подолання негативних наслідків світової фінансово-економічної кризи та необхідності відновлення економічного зростання співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями (МФО) спрямовується на залучення додаткових фінансових ресурсів для реформування національної економіки, реалізацію пріоритетних системних та інвестиційних проектів. У сучасній системі міжнародних відносин ресурси МФО, за умови їх ефективного використання, є важливим джерелом ресурсного забезпечення реалізації пріоритетних проектів та завдань соціального та економічного розвитку, інструментом інституційних перетворень та міжнародної інтеграції.
Протягом 2009 року Україні вдалося залучити ресурси для підготовки десяти нових спільних з МФО інвестиційних проектів в державному секторі економіки на загальну суму – понад 4 млрд. дол. США (ці проекти фінансуються з боку Світового банку, ЄБРР та ЄІБ). Фінансові ресурси МФО будуть спрямовані для будівництва метрополітенів у містах Донецьку та Дніпропетровську, підвищення пропускної спроможності залізничного напрямку Знам’янка – Джанкой, реконструкції автомобільних доріг на підходах до Києва в Київський, Житомирській та Полтавській областях, реконструкції електричних мереж та будівництва повітряних лінії в Центральній, Південній частинах України та Криму, реабілітації та розвитку системи електропостачання м. Києва, впровадження програми з енергоефективності та охорони довкілля, розвитку муніципальної інфраструктури та поліпшення надання послуг населенню міст України з тепло та водопостачання тощо.
Спільно узгоджені з МФО пріоритетні проекти повністю кореспондуються з головними заходами Уряду на даному етапі розвитку економіки України та є додатковим джерелом фінансування дефіциту державного бюджету, проведення структурних реформ та розвитку інфраструктури. Урядом приділяється особлива увага співпраці з МФО у сфері енергетики для фінансування пріоритетних проектів, спрямованих у тому числі на ефективне функціонування газотранспортної системи. Так, вже досягнуто домовленостей з МФО про спільну підготовку стратегічно важливого для України проекту у сфері енергетичної безпеки - проекту реабілітації газотранспортної системи України. З боку МФО (Світового банку, ЄБРР та ЄІБ) для реалізації першого етапу проекту планується залучити приблизно 1,5 млрд. дол. США. Важливу роль цього проекту в гарантуванні енергетичної, економічної і політичної безпеки як України, так і ЄС було відзначено за підсумками міжнародної донорської конференції 23 березня 2009 року в м. Брюсселі, де Прем’єр-міністром України було підписано Спільну заяву з Європейською Комісією, Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейським інвестиційним банком і Світовим банком. На сьогодні з МФО триває обговорення питань щодо визначення обсягів робіт в рамках проекту.
Отже, співробітництво з міжнародними фінансово-кредитними організаціями є досить важливим для України, яка вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення економічної безпеки. Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом’якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання у країні. Без проведення програми економічних перетворень фінансова підтримка з офіційних джерел не має сенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуватимуться на фінансування тільки поточних проблем платіжного балансу, які без реформування економіки знову нагромаджуватимуться і перетворюватимуться у додатковий тягар.