Держави Стародавньої Передньої і малої Азії та Месопотамії

Характеризуючи ряд існуючих в цьому регіоні цивілізацій, вчені звертають увагу на властиву більшості з них багатомовність або двомовність. Найстаршою культурою цього регіону вважається шумерська, клинописні пам'ятники якої належать до кінця IV тисячоліття до н. е. Вже на ранньому етапі своєї історії Шумер опинився під аккадським пануванням, однак завойовники потрапили під культурний вплив шумерів. Це великою мірою сприяло розвитку перекладацької діяльності, до того ж не тільки інформаційно-комунікативної, а й літературної. Для її забезпечення створювалися шумерсько-аккадські словники і посібники. Крім того, відомі списки виразів на двох шумерських діалектах, один з яких функціонував як культовий, а інший – як народна мова.

Велику роль у розвитку перекладацької справи зіграли шумерські школи, в яких навчалися майбутні писарі. Після закінчення навчання випускник був зобов'язаний здійснювати як усний, так і письмовий переклад з шумерської мови на аккадський, і навпаки.

Хоча шумерська мова протягом багатьох століть використовувався в культових цілях, самі шумери після остаточного завоювання Шумеру Вавилоном розчинилися в аккадському етносі. Ставши спадкоємицею шумерської культури, культура Вавилона багато сприйняла від неї. І значну роль в цьому процесі зіграв саме переклад. Відомо, що на аккадській мові існували різні переклади, перекладання та обробки шумерських текстів, що говорить про наявність в Вавилоні, крім інформаційно-комунікативного і досить розвинутого художнього перекладу. Були і спеціальні терміни для позначення перекладачів: старіший «таргану (м)», згодом запозичений багатьма мовами (пор. Застаріле російське «драгоман»), а також слово, яке з'явилося в нововавилонський період «Сепіру». Аналіз текстів показує, що існували різні групи Сепіру (царські,управлінські, храмові, військові і т. Д.).

До VII ст. до н. е. аккадську мову, яка довгий час була міжнародною мовою, стала витіснятися арамейською, що відбилося і на перекладацькій діяльності. Найбільш відомий випадок з написанням цієї мови в VII-VI ст. до н. е. є повість «Повчання Ахікаре», початковий ассірійський текст якої вже в епоху античності був переведений на давньогрецьку мову, а пізніше, в середні віки, - на ряд східних і західних мов, включаючи давньоруський, на якому вона отримала назву «Повість про Акіра Премудрого».

Помітну роль грала перекладацька діяльність і в Хетській державі, яка існувала в XVIII-XII ст. до н. е. в центральній частині Малої Азії. Здійснювалися і перекази з і на інші мови, зокрема аккадська і шумерська, про що говорять тексти і словники, виявлені в клинописному архіві поблизу турецького селища Боказкей. В спеціальній літературі вказувалося, що ними виконувалися різні типи переказів (дослівні, підрядкові, вільні, перекази викладу). У деяких перекладах з шумерського і аккадського дослідники відзначають прагнення до літературної обробки перекладеного тексту.

2.Переклади і перекладацькі концепції епохи античності. Поняття античної культури. Переклади на грецьку мову та її специфіка. Початок перекладацької діяльності у Стародавньому Римі

Поняття античної культури

Термін «античний» застосовується для позначення матеріальної і духовної культури двох древніх рабовласницьких товариств - грецького і римського. Таке обмежене вживання зазначеного терміну (адже розглянуті вище цивілізації Стародавнього Сходу більш давнє «античних» Греції і Риму!) Встановилося в європейській традиції в силу того, що народи Європи були пов'язані з ними безпосередній культурою наступністю, і продовжує використовуватися для позначення соціальної і культурної єдності греко-римської цивілізації. Разом з тим кожній з них були притаманні і свої особливості.

Переклади на грецьку мову та її специфіка

Характеризуючи відмінні риси давньогрецької літератури, часто відзначають, що вона - єдина з літератур Європи, що розвивалася самостійно, без безпосереднього використання інших літератур. Хоча східні елементи і проникали в неї, однак відбувалося це усним, «фольклорним» шляхом. Сприяло цьому і горезвісна культурна зарозумілість греків, які вважали всіх чужинців «варварами» і відповідно презирливо ставилися до їх мов. З наведених причин грецька література класичного періоду (V-IV ст. До н. Е.) Взагалі не знала художнього перекладу. Зрозуміло, для відносин з іншими народами був необхідний інформаційно-комунікативний переклад, який здійснювали толмачі. Однак виконували цю функцію не греки, а представники інших народів, які володіли грецькою мовою.