4. Електронна торгівля і електронні гроші.

Слід зазначити, що перші системи електронної торгвлі виникли ще в 60-х роках минулого століття у США. Для цього були створені стандарти електронного обміну даними між організаціями (Electronic Data Interchange, EDI) – набори правил електронного оформлення типових ділових документів: замовлень, накладних, митних декларацій, страхових форм, рахунків тощо. Електронна торгівля стала основною складовою електронного бізнесу. Під електронною торгівлею почали розуміти будь-які форми ділових угод, при яких взаємодія сторін здійснюється електронним способом замість фізичного обміну або безпосереднього фізичного контакту й у результаті якого право власності або право користування товаром або послугою передається від однієї особи іншій.

При бурхливому розвитку Internet найбільш поширеною формою електронної торгівлі стала покупка і продаж товарів через Internet. Проте, чи замислювався читач про правила і практичні кроки, які необхідні для забезпечення безпеки систем електронної торгівлі? Проблема багатьох організацій полягає в тому, що, бажаючи щонайшвидше встановити вузол електронної торгівлі, вони не включають в свою стратегію питання забезпечення безпеки цих процесів. Тому правила і технологія можуть не відповідати планам електронної торгівлі.

Електронна торгівля до Internet

До Internet в бізнесі проводилися пошуки способів автоматизації закупівлі товарів і послуг. Раніше такі служби, як Compuserve, пропонували споживачам способи проведення торгівельних операцій в онлайновому режимі, оскільки для укладання угод і операцій був створений електронний обмін даними (EDI — electronic data interchange). Не дивлячись на існування і цих і інших форм електронної торгівлі, ми концентруватимемо свою увагу на тих формах, які використовуються в даний час в Internet. Їх можна застосувати також як зразок при розробці правив для інших форм електронної торгівлі.

Відомості про проблеми регулярно документуються у виданнях, що серійно випускаються. Історії про викрадання кредитних карток, переказі грошей на офшорні рахунки або навіть викрадання товарів і послуг є всього лише частиною проблем. Керівництво організації може прочитати ці історії і жахнутися: а чи зможе воно впоратися з цими проблемами!

Останнім часом, коли довелося допомогти одній організації в розробці правил електронної торгівлі, ми прийняли рішення, що найкращим підходом буде створення окремого документа правив і керівництва. В цієї організації були ті ж проблеми, що і в інших: вони посилено ініціювали введення електронної торгівлі і ігнорували необхідні заходи захисту. Фактично, у той час, поки ми розробляли ці правила, група розробників системи електронної торгівлі керувалася правилами, в яких пропонувалося розробити план модернізації їх служб, аби привести їх у відповідність з вимогами безпеки, записаними в старих правилах.

Незалежно від вибраного підходу до правил електронної торгівлі існує декілька принципів, які необхідно розглянути.

Зберігання даних. Це торкається не лише того, де зберігати інформацію про кредитну картку, але і де тримати каталог, цінники і іншу важливу інформацію. Чи можна розміщувати її позаду брандмауера? Чи можна розмістити її в захищеній системі? Чи можна діставати доступ до цієї інформації через захищені (зашифровані) канали? До розробки правил необхідно відповісти на всі вказані питання.

Ідентифікація і аутентифікація. Для кожного додатка електронної торгівлі існує окремий метод ідентифікації користувача і його повноважень по використанню додатка. Предпочтітельней розглядати, які методи понад усе відповідають технологічній моделі вашої організації, а не кращим відомим зразкам технології.

Захист пересилки даних. Зазвичай захист операцій в електронній торгівлі має на увазі установку потужного Web-узла або комунікацій, що базуються на протоколі безпечних з'єднань (SSL— Secure Sockets Layer). Якщо ви дотримуєтеся такої ідеї, то чи варто використовувати системи строгого шифрування або все ж дозволити вузлу підключатися до броузерам, які розуміють шифрування, зване "експорт сили" ("export strength"), яке не таке вже строге? Чи збирається організація набувати власного цифрового сертифікату? Чи буде організація дозволяти користувачам підключатися до вузла і використовувати тимчасові сертифікати, які личать для універсальних застосувань, або ж вона вимагатиме, аби клієнт підключався зі своїм власним сертифікатом?

Обробка замовлення . Де відбуватиметься обробка замовлення? Можливо, на Web-сервере? Після брандмауера? Або на окремому сервері? А як щодо обробки платежів по кредитній картці? Чи будуть вони виконуватися через Internet? Або підключення проходитиме через віртуальні приватні мережі на сервер центру обміну інформацією? Вирішення цих проблем зробить великий вплив на архітектуру серверів електронної торгівлі.

Якщо організація при веденні електронної торгівлі користується зовнішніми джерелами, то управління вузлом буде не настільки складним, як це пропонується вищим в списку. Проте, для забезпечення захисту свого сервісу можна працювати з провайдером послуг. Необхідно перевірити угоду між організацією і провайдером послуг. У нім повинно бути передбачено, що ви маєте право проводити аудит цього вузла, аби переконатися в належному захисті сервера, що працює з вашою організацією.

електронної торгівлі в Україні. Початком епохи електронної торгівлі можна вважати заснування та активне поширення глобальної електронної мережі – Інтернет. Сутність Інтернету полягає в застосуванні нових можливостей розповсюдження інформації. Однією із найбільш визначальних подій в історії заснування Інтернет у галузі розвитку електронної торгівлі є створення, так званої, “Всесвітньої електронної павутини” – сфери World Wide Wed (WWW).При здійсненні міжнародної електронної торгівлі українським підприємцям слід зважати на ряд обмежень, що застосовуються в європейських країнах. При розвитку електронної комерції українським підприємцям пропонується враховувати, що питання про юридичну чинність угод пов’язується з умовами, за яких держава визнає ту або іншу угоду, що породжує відповідні їй правові наслідки. Такими умовами є:

- наявність у суб’єктів правоздатності та дієздатності на вчинення угоди;

- законність змісту угоди;

- відповідність внутрішньої волі сторін їх волевиявленню;

- вчинення угоди у встановленій законом формі.

Наступним, одним із найбільш розвинених сегментів вітчизняного Інтернет бізнес-ринку, є он-лайн-торгівля. Хоча необхідно зазначити, що сам

процес купівлі-продажу товарів та послуг у режимі он-лайн значною мірою

відстає від інших видів Інтернет-діяльності в Україні. Передусім, це зумовле-

но малою кількістю платіжних засобів для здійснення он-лайн-розрахунків.

Тому більшість вітчизняних електронних магазинів використовують такі спо-

соби оплати замовлених товарів та послуг: оплата при доставці товару, запов-

нення банківської фактури он-лайн і здійснення банківського переказу та оп-

лата кредитною карткою. Так, за даними нашого дослідження, відсоток он-

лайн покупців серед користувачів Інтернету знизився. У 2001 року він стано-

вив 22 %, а в 2003 р. – тільки 6 %. Відсутність довіри, невпевненість щодо

якості продукції значно зросли серед потенційних покупців он-лайн. Декого з

них відштовхнув перший невдалий досвід роботи з он-лайн-магазинами.

Другим за популярністю сектором Інтернет-ринку в українських корис-

тувачів Інтернету є освіта. Освітні заклади усіх рівнів, починаючи від дитячих

садків, представлені _______в он-лайн. Найкраще розвиненим інформаційним джере-

лом у цій галузі є Web-сервер "Освітня мережа України". На сучасному етапі розвитку електронної комерції в Україні бага-

Коммунальное хозяйство городов то факторів мають суттєвий вплив на процес управління збутовою по-

літикою підприємств. До них відносяться:

· значний рівень конкуренції серед виробників продукції;

· присутність незначної кількості спеціалізованих оптових підпри-

ємств-посередників у мережі Інтернет;

· недосконаленість законодавства, яке регулює діяльність учасників

ринку електронної комерції та їх взаємовідносини щодо переліку

товарів, представлених у мережі Інтернет, методів ціноутворення

на ці товари, товаропросування та засобів комунікаційної політики,

які можна застосовувати в мережі;

· практично відсутня система впровадження в практичну діяльність

підприємств науково обґрунтованих маркетингових підходів опти-

мізації електронного збуту з використанням економіко-математич-

них методів.

Стратегія управління електронним збутом повинна забезпечувати

постійне підвищення конкурентоздатності даного підприємства в порі-

внянні з іншими підприємствами, які діють на ринку. Конкурентна

стратегія управління електронним збутом створюється на основі рете-

льного аналізу поточної конкурентної позиції підприємства з метою її

покращення. Конкурентна позиція визначається конкурентними пере-

вагами, які має підприємство в мережі Інтернет і рівнем привабливості

даного ринку для виробничо-господарської діяльності аналізованого

підприємства. Для вибору та обґрунтування інтерактивної збутової

політики, необхідно проаналізувати ступень привабливості цільового

ринку і рівень конкурентних переваг підприємства в мережі Інтернет.

Конкурентна позиція підприємства втілюється у досягнутому рівні

конкурентних переваг.

Для підприємств в умовах використання електронної комерції не-

обхідно в практичній діяльності застосовувати економічно обґрунто-

вані моделі формування системи збуту продукції. Для

При розвитку правового регулювання електронної торгівлі в Україні пропонується звернути увагу на те, що в закордонній юридичній доктрині присутні різні точки зору з даного питання. Суть однієї з них полягає в тому, що у зв’язку з глобальністю “on-line economy” національне законодавство повинно бути зведене до мінімуму розбіжностей, стати послідовно прозорим та узгодженим з міжнародним правом. Глобальність і розгалуженість е-економіки в реальному часі унеможливлює її регулювання будь-яким урядом або державним органом. Як результат – у бізнесі перевага найчастіше надається методу саморегулювання. В Україні право та юридична практика останніх років сприйняли електронний бізнес, становлення якого збіглося з процесом загальної модернізації вітчизняної правової системи. Проте, переважна більшість правовідносин між учасниками електронної комерції дотепер не регулюється спеціальними, адресованими їм законами або іншими джерелами права. На практиці створюються та постійно модифікуються різного роду угоди про електронний обмін даними або про електронний документообіг, більшою чи меншою мірою, що відповідає чинному законодавству. У цілому ж зберігається загальна нерозвиненість і фрагментарність правових норм, щодо зазначеної форми бізнесу. Як і на міжнародному рівні, такі норми є юридичними бар’єрами для розвитку електронної торгівлі в Україні та для її інтеграції в глобальний електронний ринок.

Вирішити таке завдання можливо і шляхом прийняття ряду нових законів, серед яких одним із пріоритетних є проект закону “Про електронну комерцію (торгівлю)”, адже електронна торгівля вже сьогодні суттєво впливає як на економіку, так і на права громадян. З прийняттям Закону України “Про електронний цифровий підпис” [11] у державі буде вирішено кілька важливих юридичних завдань:по-перше, це принципове визнання на публічно-правовому рівні електронного цифрового підпису як аналога власноручного підпису для значно більшого кола юридичних дій, ніж це передбачено чинним законодавством;по-друге, зазначений Закон встановлює вимоги, при дотриманні яких електронний цифровий підпис вважається рівнозначним власноручному підпису особи;по-третє, даний Закон знімає протиріччя і невизначеності відносно електронного цифрового підпису, що є в інших законах.

Електронна торгівля безперспективна, якщо її учасники не будуть мати можливості захистити свої права і законні інтереси в суді. У цьому зв’язку законопроект повинний передбачати правила про надання електронних повідомлень як судових доказів. Варто однозначно встановити, що допускається надання як письмових доказів електронних повідомлень, підписаних за допомогою електронного цифрового підпису або інших аналогів власноручного підпису в порядку, передбаченому чинним законодавством. Крім того, допустимість доказів не може заперечуватися тільки на тій підставі, що вони надані у вигляді електронних повідомлень. При оцінці електронних повідомлень як доказів варто враховувати надійність того, яким способом дані були сформовані, зберігалися або передавалися, надійність того, яким способом забезпечувалася достовірність і незмінюваність електронних повідомлень, а також будь-які інші відповідні умови.

Розвиток електронної комерції в Україні буде здійснюватися за такими напрямами:

- бізнес-бізнес (business-to-business, B2B), коли покупцем і продавцем є юридичні особи. Це найбільший сектор електронної комерції, що охоплює понад 80 % всього ринку;- бізнес-споживач (business-to-consumer, B2C), коли продавець юридична, а покупець – фізична особа;- споживач-споживач (consumer-to-consumer, C2C), коли споживачі обмінюються інформацією між собою щодо якості товару, його ціни тощо;- бізнес-адміністрація (business-to-administration, B2A);- споживач-адміністрація (consumer-to-administration, C2A).

В Україні також існує ринок товарів і послуг, для оплати яких електронна торгівля є зручним платіжним інструментом. До них належать: бронювання і продаж квитків на всі види транспорту; продаж комп’ютерів, іншої техніки та комплектуючих до неї; продаж книг і інших видань, компакт-дисків; резервування і оплата проживання в готелях; продаж туристичних путівок; оплата користувачами Internet послуг (Internet Service Provider, ISP); передплата на різні послуги (наприклад, газети, журнали); продаж медикаментів тощо. Проте в нашій державі цей ринок перебуває в “ембріональному” стані і напевне йому буде потрібно більше часу для власного розвитку, ніж аналогічному ринку в розвинутих країнах.

У нашій державі з впровадженням системи платежів із застосуванням пластикових карток ускладнилася ситуація, пов’язана з відсутністю підготовленого складу працівників та слаборозвиненою системою телекомунікаційних сполучень, що додає труднощів при процесі перевірки дійсності карток.

За даними Національного банку України (НБУ), щоденно фіксуються десятки спроб несанкціонованого доступу до електронної системи міжбанківських розрахунків. Масштаби цих правопорушень поки що невеликі, але не варто їх недооцінювати, оскільки злочинність розвивається паралельно із самою індустрією.

Переваги електронної торгівлі .Так як в електронній торгівлі зацікавлені різні сфери бізнесу, необхідна координація діяльності багатьох регулюючих органів та органів влади: від податкових структур до органів управління поштового зв'язку та телекомунікацій. Діяльність державних і адміністративних органів має вирішальне значення для розвитку електронної торгівлі в України та отримання тих переваг, яких можна досягти з її допомогою. З метою забезпечення економічного розвитку та внесення необхідних змін до відповідного законодавства необхідно оцінити ті переваги, які можуть бути отримані від можливого розвитку даної галузі. Переваги електронної торгівлі досить широкі: від підвищення якості соціальних програм до збільшення бази оподаткування.

Розвиток електронної торгівлі матиме позитивний вплив на структуру і функціонування українського ринку праці. У всьому світі електронна торгівля служила потужним імпульсом до створення нових робочих місць. Україна має в своєму розпорядженні висококваліфіковану робочу силу технічного профілю. У міру розвитку електронної торгівлі українська робоча сила зможе швидко й ефективно адаптуватися з урахуванням необхідних змін у здійсненні бізнесу. У міру створення великих можливостей за рахунок робочої сили в Україні збільшиться обсяг валового національного продукту (ВНП). Зросте дохід на душу населення, збільшиться розмір оподатковуваної бази, а також знизиться ймовірність "витоку умів" з України.

За рахунок електронної торгівлі істотно збільшиться обсяг зайнятості по двох наступних спеціальностях: технічні програмісти і сервіс-провайдери. В області програмування Україна цілком конкурентоспроможна на світовому ринку, і їй слід активно розвивати наявний у неї потенціал. Розширення ділових можливостей, створене в результаті безперешкодного розвитку електронної торгівлі дозволить цим талановитим людям залишитися в Україні, одержувати більш високу заробітну плату, платити прибутковий податок, витрачати зароблені кошти, а також вкладати їх у розвиток нових підприємств в Україні, а не експортувати свої таланти і доходи за рубіж. Необхідність у службі по роботі з клієнтами, створювана електронною торгівлею, є ще однією сферою широкомасштабного створення нових робочих місць в Україні. Електронна торгівля допомагає малим і середнім підприємствам конкурувати з великими підприємствами, даючи їм можливість одержати більш широкий ринок споживачів і допомагаючи знайти способи найменших витрат. Електронна торгівля також корисна для виробників і споживачів у силу того, що вона допомагає подолати традиційні бар'єри, які полягають в територіальній віддаленості і нестачі інформації щодо можливостей ринку. Компаніям вже не потрібно підтримувати зайвий персонал або здійснювати великі капіталовкладення в розвиток фахівців.

Віртуальні магазини та контактні адреси в Інтернеті дозволяють наблизити місця зберігання товарів до місця їх безпосереднього виробництва в Україні, тим самим прискорюючи розповсюдження товарів і зменшуючи пов'язані з цим витрати. Інтернет та електронна торгівля збільшують рекламні можливості по всьому світу, в результаті все легше стає рекламувати товари, а сама реклама стає все більш глобальною. Дана обставина може бути особливо важливою для українських підприємств, які мають труднощі в пошуку покупців за кордоном.

Ще одним позитивним моментом для України є те, що електронна торгівля дозволяє здійснювати низку робіт, таких як розробка програмного забезпечення та інші послуги, безпосередньо за місцем знаходження консультантів, а не в тій країні, в якій потрібні відповідні послуги. Це полегшить продаж українських послуг. Крім істотної суми угод електронної торгівлі, Інтернет-економіка створить в країні значну кількість супутніх підприємств. Це викликано потребою в комп'ютерному апаратному забезпеченні та послугах менеджерів, у тому числі в забезпеченні безпеки, виставлення рахунків, бухгалтерського забезпечення та обслуговуванні клієнтів. Переваги електронної торгівлі очевидні; український уряд, українські підприємства і споживачі отримають більшу вигоду від розвитку електронної торгівлі. Тим не менш, важливо зазначити, що розвиток електронної торгівлі не обходиться без потенційних ризиків, серед яких шахрайство, ухиляння від оподаткування, недотримання конфіденційності, порушення прав інтелектуальної власності, хоча ці ризики характерні і не тільки для електронної торгівлі.

Незважаючи на те, що ці ризики реальні і потенційно вони можуть ускладнитися у міру розвитку електронної торгівлі, в даний час компаніям і урядам різних країн вдається регулювати їх таким чином, який не дає зруйнувати електронну торгівлю. Уряд і приватні особи в усьому світі формують коаліції з метою спільного вироблення відповідних рішень для врегулювання потенційних загроз електронної торгівлі.

Електронні гроші. У сучасних умовах відбувається широке впровадження електронних платіжних засобів (так званих електронних грошей) у системі безготівкових розрахунків.

Електронні гроші — це умовна назва коштів, які використовуються їхніми власниками на основі електронної системи банківських послуг. Електронні гроші застосовуються завдяки впровадженню у розрахунках комп'ютерної техніки і сучасних систем зв'язку. Сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій. Основними компонентами системи електронних грошей є банківські автомати, кредитові і дебетові картки, електронна система розрахунків у торгових пунктах тощо. Поява електронних грошей була б неможливою без надійного захисту від несанкціонованого доступу до бази даних, без запобіжних заходів щодо занесення вірусів у електронну систему, достовірного і правильного використання магнітних карток. Електронні платіжні засоби діють у рамках спеціального каналу зв'язку з банком (наприклад, між банком і торговельними підприємствами під час розрахунків). Тим самим вони значно прискорюють взаєморозрахунки, а отже, й обіг товарів і грошей.

Перехід на сучасні технології безготівкових розрахунків здійснюється на основі впровадження "пластикових" грошей — особливих магнітних карток.Вперше система банківських карток була створена у 1958 p. одним з найбільших банків США Bank of Amerika. У 1974 p. В результаті інтернаціоналізації діяльності Американської компанії банківських карток була утворена система VISA International Якщо перекласти на доступну мову те, що за цим способом роз'яснюють фахівці, то виглядати це буде так. Розвиток комп'ютерних технологій вже вчора позбавив державні центральні банки монополії на випуск своїх грошей і дозволив недержавним організаціям почати випускати паралельно свої власні. Особливість цих грошей полягає в тому, що їх не можна помацати або просто потримати в руках. Їх не можна покласти в кишеню. Вони як би матеріально не існують. Проте ці гроші не тільки абсолютно матеріальні, але і придбали ряд таких чудових якостей, які звичайній валюті не доступні. Перерахуємо тільки деякі з них:Електронні гроші мають такий ступінь захисту, що їх неможливо підроблювати навіть теоретично. Якщо ви поклали їх в свій гаманець, можете бути 100%-но упевнені, що їх звідти ніхто не стягне.Оскільки ваш гаманець створюється комп'ютером, і оскільки ви можете їх створювати скільки завгодно багато, виявити їх третім особам немає ніякої можливості. Таємниця внесків, як мовитися, гарантована. Більш того, щоб завести такий гаманець, ви нікому не зобов'язані давати про себе яких-небудь відомостей. Ви можете такий гаманець відкрити, а через хвилин його закрити назавжди. Суми грошей, які ви можете перераховувати, визначаєте ви, а не інструкції Центробанку. Куди ви їх перераховуватимете, теж визначається тільки вашим бажанням. Що ви оплачуєте - ваша особиста таємниця, навіть якщо вам немає причин робити з цього таємницю. При цьому, цифрові гроші не є знеособленими електронами: той, кому вони призначені, точно визначає джерело їх отримання. Більш того, цифрові гроші дозволяють уникнути елементарного обдурювання з боку продавця: поки покупець товар не отримає, переведеними грошима продавець скористатися не зможе (т.з. «операція з протекцією»). Зручності, які отримує власник електронного гаманця, мабуть можна уявити собі самостійно. Оскільки число товарів і послуг, які можна придбати за електронні гроші, не відриваючись від свого улюбленого стільця, лавиноподібно росте, ви отримуєте божевільну економію за часом - раз, і бережете свої безцінні нерви - два. Три - це те, що вже існує ряд товарів і послуг, які ви можете придбати тільки за електронні гроші. Власники електронних грошей можуть давати або отримувати кредити. Багатобанковість, мультивалютність, приголомшлива швидкодія і стійкість до обривів зв'язку - також не остання відмінність цифрових грошей. Звичайно, цифрові гроші, існуючи цілком самостійно, тісно прив'язані до звичного паперового еквівалента. У будь-який час ви їх можете перевести в гривневу або валютну готівку або виконати зворотну процедуру. Свій гаманець ви миттєво поповнюєте за допомогою карт, предоплаченных, наприклад WebMoney або Яндекс.Денег, або перераховуєте гроші з свого рахунку з банку або просто через банк. На руки готівка до вас поступає через банкомат або через банк. Загалом, все доволі просто. Які проблеми можуть виникнути з електронними грошима? Насправді, таких проблем тільки дві, і обидві вони сидять усередині вас. Перша - у вас немає персонального комп'ютера, або він у вас є, але ви його боїтеся і тримаєте більше для меблів. Друга- у вашому уявленні комп'ютерні гаманці і всяка там екзотика у вигляді цифрових грошей не для вас, оскільки те, що і в якому вигляді лежить у вашому гаманці, вас влаштовуєш більше. Тут, як правило, на задньому плані міцно присутній такий гальмівний чинник, як необхідність платити за карти, за допомогою яких поповнюється гаманець: за готівку, ніби як, дешевше буде. Багатьох необхідність додаткових витрат зупиняє, а абсолютно марно! Чому?По-перше, пора зрозуміти, що гроші теж коштують грошей. Гроші є таким же товаром, як і кефір. І це в ринковій економіці нормально. Ви ж купуєте валюту в обмінних пунктах, не дивлячись на те, що там стягується комісія? Якщо ви перераховуєте гроші через банк або отримуєте їх з банкомату, вас не дивує, що там теж утримують з вас комісію? Будь-які операції з грошима коштують грошей. Все, що зазвичай люди роблять, це шукають місця, де вартість послуг буде дешевша. Але найчастіше, не роблять і цього, оскільки час, витрачений на пошук вигіднішої різниці в курсах або відсотках, не коштує самої цієї різниці. Фраза «час дорожче за гроші» вже давно знайшла у нас цілком конкретний сенс. По-друге, втрачаючи в одному, ви виграєте в іншому. Оскільки «час - гроші» (а електронні платежі на відміну від банківських відбуваються миттєво), продавці товарів і послуг при розрахунках за електронні гроші надають своїм покупцям більш, ніж серйозні знижки. А навіщо вони потрібні?дуже сильно з цього питання виразився С. Чилін на одному з форумів з приводу електронних грошей. «.ваше твердження про те, електронний-цифрові гроші потрібні тільки тінейджерам для оплати своїх розваг, говорить про ваше печерне уявлення з приводу такого предмету як «гроші» взагалі. Ймовірно ви уявляєте собі, що гроші - це те, що видають в день получки, і те, що віддають в касі магазина за ковбасу. На жаль, голубчик! Мені вже 50 років і я смію затверджувати: гроші - це найважливіший інструмент управління своїм життям, а електронні гроші - в найближчому майбутньому один з найважливіших вузлів всього механізму. Або ви сьогодні вчитеся, освоюєте, а завтра володієте цим механізмом, або ви швидко і безнадійно втрачаєте всі важелі управління і упускаєте всі можливості направити роботу з грошима собі на благо. З сучасними темпами розвитку через п'ять років в цьому питанні ви виглядатимете як неандерталець, якому до рук потрапив телевізор.»  Іншими словами електронні гроші все більш явно починають ставати нашою повсякденною реальністю, з якою, як мінімум вже необхідно рахуватися. Звичайно, ніхто в найближчі років п'ятдесят (напевно) не відмінить звичайні гроші. Але не вміти управлятися з електронними грошима і упускати ті можливості, які вони з собою несуть, - означає добровільно зводити навколо себе «залізну завісу», яка з такою працею розсувалася за останні півтора десятки років. Електро́нні гро́ші (також відомі як e-money, e-гроші, електронна готівка, електроні обміни, цифрові гроші, цифрова готівка чи цифрові обміни) — означення грошей чи фінансових зобов'язань, обмін та взаєморозрахунки з яких проводяться за допомогою інформаційних технологій.Електронні гроші  є важливим концептом електронної комерції та електронного урядування.Для користування ними потрібна інфраструктура — комп'ютерні мережі, Інтернет та електронні платіжні сервіси.Електронні гроші  завжди пов'язані з певною платіжною системою, яка виступає їх емітентом та яка або сама виступає їх екваєром, або підписує договір еквайрингу з іншими компаніями.Система електронних платежів це приклад електронних грошей. З електронними грошима також можуть виникати деякі проблеми. Їх дві, і обидві вони сидять усередині людини. Перша — немає персонального комп'ютера, або він є, але його тримають більше для меблів. Друга- в уявленні комп'ютерні гаманці і різноманітна екзотика у вигляді цифрових грошей не для кожного. Як правило, присутній такий чинник, як необхідність платити за карти, за допомогою яких поповнюється гаманець: за готівку, наче дешевше буде.Також Електронні гроші  — це збірне означення фінансової криптографії та технологій, на яких вона базується.В Україні найбільш розповсюдженою системою електронних грошей є Web Money. З 2010 року Національний банк України запровадив процес регулювання сегменту, узгоджуючи правила систем електронних грошей. Узгодження пройшли три системи – MoneyXy, GlobalMoney та Максі

Електронні розрахунки в Іnternet та розрахункові засоби

Існуючі системи (їх трохи більше двох десятків) можна поділити на три групи.

До першої групи відносять оплату за допомогою платіжних пластикових карток, які вже давно стали звичайним явищем у розвинених країнах, поступово до них звикають і в Україні.

Другу групу складають розрахунки з використанням цифрової готівки та її модифікацій. Це послуги таких розрахунково-клірингових систем, як CyberCash, Fіrst Vіrtual, Open Market тощо, а також власно цифрова готівка та цифрові чеки таких систем, як DіgіCash ta NetCash.

До третьої та, мабуть, найбільш перспективної групи належать розрахунки в Іnternet з використанням цифрової готівки, що зберігається у смарт-картах.

Розрахункові засоби. Цифрові купони та жетони пропонуються сьогодні декількома компаніями, найбільш відомими з яких є Fіrst Vіrtual Holdіngs та NetBank. Клієнт за готівковим або безготівковим розрахунком купує деяку суму послідовності символів (цифрові підписи), якими розраховується з продавцем. Для них банк гарантує швидкість алгоритму генерації та унікальність кожного екземпляра. Продавець повертає їх у банк в обмін на ту ж суму з відрахуванням комісійних. При цьому банк зобов’язаний контролювати аутентичність (відповідність) жетонів, які надходять. Сторони можуть використовувати криптографічні засоби захисту інформації з відкритими ключами, щоб уникнути перехвату жетонів.

Така система проста в реалізації та експлуатації. Це призвело до того, що зростання активів Fіrst Vіrtual складало близько 10 % у тиждень.

Іншим шляхом пішла компанія CyberCash, запропонувавши технологію, що дозволяє застосовувати стандартні пластикові картки для розрахунків через Іnternet. Програмне забезпечення, що використовується нею, має криптозахист із відкритим ключем для конфіденційної передачі даних про пластикову картку від покупця до продавця. При цьому всі реальні розрахунки та платежі виконуються засобами процесингових компаній без використання Іnternet.

Ряд банків намагається запровадити мережевий варіант системи чекового обігу. Перевага таких рішень полягає в тому, що у більшості країн вже існує деталізоване законодавство, яке регламентує обіг чеків та пластикових карток, крім того, використовуються маркетингові переваги таких звучних імен, як Master Card, Vіsa та AmerіcanExpress.

Найпростіший спосіб сплати через Іnternet – за допомогою кредитної картки (як при замовленні телефоном) з передачею через Іnternet усієї інформації (номер картки, ім’я та адреса власника) без будь-яких особливих заходів безпеки. Недоліки очевидні: інформація може легко перехоплюватися за допомогою спеціальних фільтрів і використовуватися на шкоду власника картки. У продавця будуть постійно виникати проблеми, пов’язані з відмовою від оплати. Цей спосіб вже замінюється більш безпечним, що базується на шифруванні обміну. Хоча перехопити інформацію під час транзакції практично неможливо, але вона все ж знаходиться під загрозою викрадення на сервері продавця. До того ж існує можливість підробки або підміни як з боку продавця, так і покупця. Існують можливості для шахрайства і в покупця: скористатися інформацією (але не товаром), а потім відмовитися від оплати. Довести ж, що це він користувався своєю карткою, а не хакер, важко, оскільки підпису немає. Однак оплата за карткою – це практично єдиний спосіб для наших співвітчизників купувати через Іnternet, і потрібно сказати, що він доволі дієвий.