Модуль 2. Тема: проблеми, методи і форми наукового пізнання Савельєв ю.Б.

РОЗДІЛ 2.1. Проблема істини В науковому пізнанні

ЗМІСТ

1. Поняття істини. Функції істини у науковому пізнанні.

2. Проблема існування істини. Об’єктивізм та релятивізм.

3. Наукова істина та проблема пошуку її критеріїв.

Раціональні засади істинності. Верифікація та фальсифікація.

Практика як критерій істини.

4. Форми істини.

5. Істина й омана. Діалектика розвитку наукового пізнання.

Ключові слова: істина, об’єктивізм та релятивізм, верифікація та фальсифікація, когерентна істина, практика, омана, епістемологія, конвенціоналізм, прагматична теорія, неопозитивізм, постмодерн.

Література

1. Аристотель. Метафизика // Соч. в 4-х т. – М. 1976. – Т.1.

2. Алексеев П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика. – М., 1997.

3. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия. М., 1997.

4. Андрос Е.Н. Истина как проблема познания и мировоззрения. – К., 1984.

5. Богомолов А.С. Буржуазная философия США ХХ в. – М., 1974.

6. Бэкон Ф. Новый органон // Соч. в 2-х т. – М., 1978. – Т. 2.

7. Гадамер. Истина и метод. – М., 1985. Гл.1.

8. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук. – М., 1974. – Т.1.

9. Кант И. Критика чистого раз ума // Соч. – Т. 3. – М., 1964.

10. Копнин П.В. Гносеологические и логические основания науки. – М., 1969.

11. Кун Т. Структура научных революций. – М., 1975.

12. Мир философии. Книга для чтения. Ч. 1. М., 1991. – С. 609 – 658.

13. Мотрошилова Н.В. Истина и социально-исторический процесс познания. М., 1977.

14. Попович М. Раціональність і виміри людського буття. – К., 1997.

15. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

16. Рассел Б. Человеческое познание, его сферы и границы. – М., 1957.

17. Сокулер З. Проблема обоснования знания. – М., 1988.

18. Цехмістро І.З. Постмодерн і реляційний холізм в сучасній філософії науки // Вісник ХДУ. № 389.– 1997. - С. 6 – 19.

19. Что есть истина? Проблема истины в философии ХХ в. // Сб. статей. – М., 1994.

20. Хабермас Ю. Познание и интерес // Филос. науки. – 1990. – № 1.

21. Хайдеггер М. О сущности истины // Филос. науки. – 1989. – № 4.

Методичні рекомендації до розділу 2.1

Мета і завдання розділу. При вивченні даної теми магістранти повинні мати уявлення про проблему істини, яка завжди була серцевиною теорії пізнання, до якої спрямована вся гносеологічна проблематика. Тому всі філософські напрями і школи в усі часи намагалися сформулювати своє розуміння природи і сутності істини. Успішне вивчення теми дозволяє збагнути специфіку сучасного розуміння істини, знати про найбільш вагомі відкриття в галузі гносеології і видатних вчених цієї сфери. Успішне вивчення розділу дасть можливість оволодіти основними методологічними прийомами класичної гносеології.

При вивченні сучасної матеріалістичної теорії пізнання важливо розібратися з основними положеннями про об’єктивність істини, діалектичний взаємозв’язок понять: “об’єктивна істина”, “абсолютна істина”, “відносна істина”, “конкретність істини”, “заблудження”. Крім того, важливо звернути увагу на концепції когерентної істини, прагматичну теорію істини; концепцію істини в конвенціоналізмі, згідно з яким істина це просто згода з тим, що вважати істиною; визначення істини у різних течіях неопозитивізму, в яких проголошується відмова від вирішення питання про відношення пізнання до дійсності; на концепції постмодерністській філософії, яка критикує раціоналістичні засади наукового пізнання, в якому конструюється ідея об’єктивної істини.

Тут слід спробувати відповісти на запитання про проблему критерію істини.

Завдання. Визначити, як саме характеризується істина у сучасній філософії