луганський національний педагогічний

університет імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Кафедра філософії та соціології

ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДРУЧНИК

ДЛЯ магістратури

„ГНОСЕОЛОГІЯ. ТЕОРІЯ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ”

лУГАНСЬК – 2006

курс „Гносеологія:

методи і форми наукового пізнання”

МОДУЛЬ 1	Тема: ”Історія гносеології”
	Розділ 1. 1. „Класичний етап у розвитку гносеології”
	Розділ 1. 2. „Посткласичний етап у розвитку теорії пізнання”
	Практичне заняття № 1 „Класичний етап у розвитку гносеології”
	Практичне заняття № 2 „Посткласичний етап у розвитку теорії пізнання”
	Питання до модуля 1
	Тестування. Тест 1
МОДУЛЬ 2	Тема: „Проблеми, методи і форми наукового пізнання”
	Тема 2. 1. „Проблема істини в науковому пізнанні”
	Тема 2. 2. „Структура пізнання. Раціональне й чуттєве пізнання”
	Тема 2. 3. „Філософські проблеми наукової методології”
	Тема 2. 4. Загальнологічні методи наукового пізнання”
	Практичне заняття № 3. „Проблема істини і структура наукового пізнання”
	Практичне заняття № 4. „Філософські проблеми наукової методології”
	Питання до модуля 2
	Тестування. Тест 2
	Глосарій
	Література

ВСТУП

Даний навчальний посібник призначено магістрантам всіх форм навчання, для котрих читається курс „Гносеологія: методи і форми наукового пізнання”.

Магістранти дистанційної форми навчання з тим щоб отримати допуск до заліку повинні виконати відповідний обсяг роботи: написати дві роботи на вибір зі списку контрольних питань до модульного контролю (всього передбачається два модулі), відповісти на тести до кожного розділу і підготувати відповідь на одне з питань до кожного практичного заняття (всього 4 практичних занять). На залік магістранти даної форми навчання мають здати всі виконані ними завдання в роздрукованому вигляді і бути готовими відповісти екзаменатору на запитання з цих тем.

Магістранти інших форм навчання використовують матеріал, викладений у відповідних темах для підготовки до заліку і до семінарських занять з курсу. Для розширення й поглиблення отриманих знань додаються списки рекомендованої літератури до кожної теми.

Пізнання – це невід’ємна споконвічна людська риса. На відміну від діяльності тварин вона має усвідомлений характер і пов’язана з практичними діями по перетворенню природного світу, результатом яких є створення іншої штучної природи як посередника між природничо-екологічним і антропоморфним.

Пізнання – обумовлений суспільно-історичною практикою процес набуття і розвитку знань, його поглиблення, розширення і вдосконалення. Пізнання – це взаємодія суб’єкта і об’єкта, результатом якої є накопичення знань про світ і людину.

Знання – це результат процесу пізнання дійсності, ідеальне відтворення об’єктивних закономірних зв’язків реального світу. Воно існує у вигляді уявлень, понять, теорій. Термін „знання” може використовуватись у трьох значеннях: 1) здібності, уміння, навички; 2) пізнавально значуща адекватна інформація; 3) особлива форма ставлення до дійсності, що існує поряд з практичними діями. Другий та третій аспекти і є предметом особливої дисципліни, розділу філософії-гносеології.

Теорія пізнання (гносеологія) – розділ філософії, в якому вивчаються проблеми природи пізнання, його можливості і межі, відношення знання і дійсності, суб’єкта і об’єкта пізнання, досліджуються передумови пізнавального процесу, умови достовірності знань, критерії істинності, форми і рівні пізнання, а також інші проблеми.

У літературі термін „гносеологія” використовується двояко:

1) вчення про знання взагалі; 2) філософська теорія, що вивчає наукове пізнання. В цьому плані іноді застосовується поняття „епістемологія” (від гр. – вчення про знання). Обидва терміни часто використовуються і як прості синоніми.

Авторська участь: канд. філос. наук, доц. кафедри філософії та соціології ЛНПУ Попов В.Б. – загальне наукове керівництво – тема 1.1; ст. викладач, здобувач кафедри філософії та соціології ЛНПУ Молодцов Б.І. – тема 1.2; канд. філос. наук, доцент кафедри філософії та соціології ЛНПУ Галкіна Л.І. – тема 2.2; канд. філос. наук, доцент кафедри філософії та соціології ЛНПУ Тягнібедіна О.С. – тема 2.4; канд. філос. наук, доцент кафедри філософії права і культурології ЛУВС Левченкова О.Б. – тема 2.3; канд. філос. наук, доцент Національного університету „Києво-Могилянська академія” Савельєв Ю.Б. – тема 2.1.

Модуль і. Тема: історія гносеології

Попов В.Б.

РОЗДІЛ 1.1. Класичний етап у розвитку гносеології

ЗМІСТ

І. Формування гносеології в античній філософії.

1. Зародження гносеології в ранній грецькій філософії: іонійська і елейська школи, атомізм, софістика й Сократ.

2. Гносеологія Платона:

а) концепція „пригадування”;

б) види знання та їх діалектика.

3. Гносеологія Арістотеля:

а) види знання і стадії процесу пізнання;

б) істина й хибність.

ІІ. Емпіризм, раціоналізм і сенсуалізм як гносеологічні парадигми Нового часу.

1. Гносеологія Ф.Бекона – родоначальника емпіризму Нового часу:

а) вчення про новий метод, перешкоди в процесі пізнання;

б) теорія індуктивного методу, види індукції.

2. Раціоналізм Р.Декарта:

а) вчення про радикальні сумніви;

б) основні риси раціоналістичної дедукції;

в) інтелектуальна інтуїція і метафізика „природжених ідей”.

3. Дж.Локк – основоположник сенсуалізму Нового часу:

а) структура досвіду;

б) концептуалізм і теорія абстракції;

в) види пізнання.

ІІІ. Гносеологія І.Канта.

1. Класифікація суджень.

2. Вчення про „річ в собі”.

3. Ступені пізнавального процесу, антиномії чистого розуму.

IV. Гносеологія Геґеля.

1. Тотожність мислення і буття.

2. Полеміка з Кантом про проблеми пізнання світу.

3. Пізнавальний процес як тотожність протилежностей.

4. Гносеологічні принципи Геґеля: рух думки від абстрактного до конкретного, єдність історичного й логічного.

V. Марксистська гносеологія.

1. Теорія відображення.

2. Єдність і розмаїття видів знання.

3. Практика як критерій істини, основа й мета пізнання.

Ключові слова: гносеологія, діалектика, детермінізм, суб’єктивізм, релятивізм, матеріальне, ідеальне, сутність. явище трансцендентне, дедукція, індукція, поняття, категорія, універсалії, номіналізм, реалізм, єдність протилежностей, вроджені ідеї, раціональна інтуїція, раціоналізм, емпіризм, сенсуалізм, суб’єкт, об’єкт, апріорне, апостеріорне, синтетичне, аналітичне, річ у собі, антиномія, судження, умови вивід, відчуття, сприйняття, уявлення, агностицизм, скептицизм, гносеологічний оптимізм, розум практичний, розум теоретичний, свідомість, суспільна свідомість, практика, теорія, метод, методологія, причина, наслідок, позитивізм, догматизм, гіпотеза, теорія відображення.

Література

1. Антология мировой философии. – М., 1969-1971. – Т. 1-3.

2. Асмус В.Ф. Античная философия. – М., 1976.

3. Богомолов А.С. Античная философия. – М., 1985.

4. Скирбекк Гилье. История философии. – М., 2002.

5. История философии в кратком изложении. – М., 1991.

6. История философии. – Ростов-на-Дону, 1999.

7. Краткий очерк истории философии. – М., 1975.

8. Лосев А.Ф. История античной философии. – М., 1989.

9. Мир философии. Хрестоматия. – М., 1991. – Ч. 1 – 2.

10. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии. – М., 1981.

11. Лазарев В.А. Становление философского сознания Нового времени. – М., 1987.

12. Нарский И.С. Западноевропейская философия XVII века. – М., 1974.

13. Нарский И.С. Западноевропейская философия XVIII века. – М., 1973.

14. Нарский И.С. Западноевропейская философия XIX века. – М., 1975.

15. Соколов В.В. Средневековая философия. – М., 1979.

16. Соколов В.В. Европейская философия XV-XVII веков. – М., 1984.

17. Ляткер Я.А. Декарт. – М., 1975.

18. Заиченко Г.А. Дж. Локк. – М., 1973.

19. Асмус В.Ф. Кант. – М., 1973.

20. Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. – М., 1986.

21. Гулиан К. Метод и система Гегеля. – М., 1962. – Т. 1. Введение.

22. Нерсесянц В.С. Гегель. – М., 1979.

23. Философия Гегеля: проблемы диалектики. – М., 1987.

24. Копнин П.В. Введение в марксистскую гносеологию. – К., 1966.

25. Принципы материалистической диалектики как теории познания. – М., 1984.

26. Марксистская философия в XIX веке. – М., 1979. – Кн. 2.

27. Ильенков Э.В. Ленинская диалектика и метафизика позитивизма. Размышления над книгой В.И.Ленина «Материализм и эмпириокритицизм». – М., 1980.