Тема 6: суспільство і природа.

1. Теоретичні основи функціонування системи „природа-суспільство"

2. Система потреб людини

3. Екологічні аспекти

• філософії

• культури і моралі

• етики

• освіти і виховання

• бізнесу і ринку

1. Перші дослідження системи «природа – суспільство» проведені в 60-ті роки XX ст.

Соц. екологія - вивчає взаємовідносини суспільства з природним сере­довищем;

Екологічна психологія – взаємовідносини індивида і природного середовища.

Система „природа-суспільство" з позицій екології є системою "ресурси -споживач", де людина виступає, як розумний паразит" (МФ.Реймерс, 1994). У процесі історичного розвитку змінювався характер взаємодії людини і природи, характер її амбіцій як споживача, вплив на навколишнє середовище. Але ці зміни викликали відповідь у природних механізмах. Наприклад, перехід до пасовищних монокультур різко збільшило (приблизно в 20 разів) енерговитрати. Всі подальші спроби збільшення вкладень призводять до руйнування природних екосистем. Цей зворотний зв"язок у відносинах "людана-біосфера" отримав назву « закону бумерангу» (Дансеро П.,1957), або інакше - 4-го закону Б.Коммонера (1974): "Ніщо не дається задарма". Усе, що було видобуто із неї (біосфери) людською працею, повино бути повернено." Неминучість платежів відбито також законом незалежності біосфери, який був сформульований В.І.Вернадським.

Деякий час біосфера була спроможна функціонувати по принципу зворотності: біосфера прагне до встановлення рівноваги тим сильніше, чим більший тиск на неї здійснюється. Це триває до досягнення екосистемою клімаксної фази розвитку. Це може тривати певний період, але далі спрацьовує закон необоротності взаємодії "людина-біосфера": природні ресурси втрачають здатність поновлюватися у випадку глибоких змін НС або надмірної експлуатації. Зараз наступила саме така фаза в розвитку взаємодії у системі 'природа-людина". Сучасна цивілізація і культура неспроможні забезпечити стабільні умови життя на планеті.

Правило міри перетворення природних систем : у ході її експлуатації не можна переходити певних меж, які дозволяють природним системам зберігати притаманні ім властивості саморганізації та саморегулювання, що забезпечує їх існування на всіх рівнях організації систем (Реймерс Н.Ф., 1994р.) - розробка правил міри.

Закон спадаючої віддачі (А.Тюрго - Т.Мальтус) : підвищення питомої ваги вкладень енергії в агросистему не дає пропорційного збільшення її продуктивності (врожайності).

Зворотний зв"язок наведених вище «закону бумеранга» і «правила міри» перетворення природи є основою «закону демографічного насичення»: у глобальній або регіонально ізольованій сукупності кількість народонаселення завжди відповідає максимальній можливості його підтримання природою, включаючи всі аспекти потреб людини. Фактично цей закон - відображення законів максимального " тиску життя", або закону обмеженності росту.

Але в дійсності відбувається не демографічне насичення, а насичення руйнівною технікою, тому закон називають «принцип техніко-соціально-економічного насичення». Такий розвиток приводить до дисбалансу в системі „природа-людина" і може привести до катастрофи. Цього може не статися, бо включається закон прискорення історичного розвитку: чим швидше під впливом людини змінюється НС, тим швидше за принципом зворотнього зв"язку змінюються соц. екологічні властивості людства.

На жаль, поки що історичний розвиток відстає, і загроза зростає. Вернадський - закон неосфери - Біосфера поступово перетвориться в неосферу (у сферу, де розум людини відіграє домінуючу роль у розвитку системи "людина-природа"). Інакше кажучи, на зміну саморозвитку, заснованому на саморегуляції, прийде розумна стратегія, що базується на прогнозі; гармонія у стосунках людини і природи. Це досить далеке майбутнє.

Людство може врятувати лише повна гуманізація суспільства, використання лише приросту ресурсів. Управляти люди будуть не природою, а насамперед собою. У цьому - зміст закону неосфери.

2. Система потреб людини.

Академік Вернадський вважав, що "однією з головних передумов досягнення гармонізації у відносинах суспільства з природою є безумовне обмеження до розумних меж потреб людини. " Потреби людини виходять з її біосоціальної суті. Реймерс Н.Ф. об"єднав існуючі потреби людини в такі групи і види:

А .Біологічні (анатомо-фізіологічні, фізичні або істотні) потреби людини:

1.- можливості фізичного існування, відсутнісаь стихійних лих,

тривалого голодомору, хронічних хвороб дитячого віку і т.і., які

повторюються частіше ніж поновлювальний цикл населення;

2.- тепловий, радіаційний і магнітно-хвильовий комфорт, що

забезпечує нормальне функціонування організму;

3.- склад повітр"я, що не призводить до суттєвих змін на протязі рядів поколінь, - вода, що не спричиняє негативних фізіологічних, патолого- морфологічних, епідеміологічних та генетичних наслідків;

4. — їжа, збалансована за калорійністю, хіміко-елементним, органікоречовинним (білки, жири, вуглеводи) та національно- смаковим складом;

4. - повноціний відпочинок (сон, рекреація);

4. – захист від паразитів, інфікційних хвороб, геохімічних епідемій (включаючи антропогенне забруднення), що здатні привести до аномалій;

8.- захист від "стрессу присутності" і "стрессу відсутності - біолог, інформаційно-просторовий комфорт;

9.- комфорт природний - дія екосистем на людину (рослинне і твар, оточення, фітонциди);

10.- певний ступінь рухомості і трудових занять, як біол. факторів про­філактики гіподинамії;

11. певне положення у просторі і часі і частота змін цього положення;

12. певна трудова і життєва особиста ділянка; 13.- продовження роду;

14.- сексуальні потреби;

15.- "біологічний клімат" - сатрийняття людини іншими людьми.

Б. Поведінкові (психологічні потреби) людини :

1.- входження в етологічну групу, в котрій розвиваються особливості особи (до лінування, підпорядкованість...)

2.-утворення своєї групи ( в т.ч. родини) або входження в свою еталонну групу»

3.- певний ступінь спілкування та ізольованності окремих особин ( в т.ч. батьків і дітей), попередження агресивності;

4.- певний " темп життя"- поведінковий тип і склад данної людсь­кої сукупності ;

5.- певний "еколог, пейзаж"- співвідношення НСер. і комфортного житла з задоволенням етнічних потреб людини;

В Етнічні потреби людини :

1.- етнічна самосвідомість свого народу;

2- належність до етнічної групи, яка матеріалізується через націон.

одяг, побут і ін.;

3.-пейзаж '"рідної природи";

4. - відповідність культури тій етнічній культурі, яка зберігається з

дитинства в пам"яті;

Г. Соціальні (і соц-психологічні) потреби людини;

1. - гарантовані законом або звичаями громадянські свободи (совісті,

волевиявлення,місцепроживання, рівності перед законом...);

2- гарантії і впевненість у майбутньому ( всі аспекти) ;

3.-моральні норми спілкування між людьми;

4.-свобода пізнання і самореалізації у всих сферах людської діяльності й отримання відповідної уваги та визнання;

5- почуття потребносгі суспільству, а через нього й собі самому;

6.-можливість створення соціальних угруповань;

7.- усвідомлення свого віку і статі і співвідношення їх з суспільними

нормами;

8.- можливість створення і існування родини як соціальної частини;

9.- ідеали відповідно до існуючих норм і стереотипів;

10.- рівномірність інф.- пізнавального середовища;

11.- певний соц.фонд.

Д. Трудові потреби людини:

1. - потребі в пізнанні і орієнтації в просторі, що оточує людину;

2. - праця- за віком, статтю, фізичними і розумовими здібностями;

3. - освіта і праця за інтересами;

4. -забезпеченність праці можливостями її адекватного здійснення

( ресурси, інф. відповідне НС);

5.- заохочення за результати праці – матеріальне, соціальне, мораль-

не та ін.;

Е. Економічні потреби людини :

1- забезпечення їжею згідно з біолог., етнічними і престижними нормами;

2.- забезпечення одягом відповідно норм і потреб;

3.- забезпечення житлом (тимчасовим або постійним);

4.- забезпечення предметами побуту - меблями, особистими речами;

5.- забезпечення засобами праці згідно з нормами;

6.- утилізація відходів виробництва й побуту, як передумова забезпе­чення якості природного середовища;

7.- забезпечення сферою послуг;

8.- забезпечення рекреацією та охороною здоров"я;

9.- забезпечення засобами інформації /газети, книги, диски, радіо + ТВ;

10.-забезпечення джерелами інформації - візуальна, слухова, смакова.. -твори, мистецтва, пейзажі...)

11.- забезпечення сім"єю й дітьми, як економічною структурою (діти опора в майбутньому)

Тобто людські потреби майже безмежні. Але, як немає "стандартної" людини, так немає і "стандартизованих" потреб. Усі вони знаходяться в тісному зв"язку між собою. Інколи протирічать собі (бажання мати власний авто-забруднення НС).

4. Екологічні аспекти філософії, культури, моралі, освіти, бізнесу (са­мостійна робота)