Тема 5. Етична ситуаця в світі. Расовий та релігійний склад.

1. Етнічний склад і кількість народів.

1. Класифікація етносів. Мови народів світу.

2. Расовий склад населення Землі.

3. Релігійний склад.

1. Етнічна екологія вивчає взаємодію етносів з природним середо-­ вищем – і є підрозділом соціальної екології. Планету населяють чисельні етноси (народи), які знаходяться на різних щаблях соц., економічного й культурного розвитку.

Етнос - спільність людей, стійке угруповання, що історично склалося на певній території. Вони мають спільну мову, згуртованість, спільну само­свідомість, культурні і психічні риси.

Еволюція етносу: три стани- плем”я, народність, нація. Плем"я- 1-а форма етносу-кровна спорідненість деяких родів. Об'єднання племен у союзи на основі міжгосподарських зв"язків у період рабовласницького і феодального ладу - народність(давньоруська, польська та ін. народності в Європі). Нація - на стадії капіталістичних відносин - це спільність людей, яка склалась історично і має подібні мовні, культурні і економічні риси. Формуються за­гальні риси національного характеру і виразна самосвідомість.

Визначення національного складу населення Землі -складна задача. В переписах населення є питання про рідну мову, інколи про національність (соц.країни).

В світі налічують 3-4 тис.різних народів - від дуже малих племен (сотні або десятки чоловік, наприклад в Індії - тода, в Бразилії - ботокуди, в Аргентині –ямана) до великих націй (сотні млн.чоловік -росіяни, американці США, китайці, японці, бразильці).

Є статистичні дані, починаючи з 1960 року. У1983 році у світі існу­вало 295 народів з кількістю понад 1 млн.чол. (96,3% населення Землі). За період 1961-1983 рр. чисельність народів ( більше 10 млн.) змінювалась нерів­номірно. В багатьох країнах Європи простежується явище депопуляції - чисельність народів збільшилась лише на 5-10%, а німців і англійців - зменшилась на 1-2% . В той же час 15 народностей подвоїли свою чисельність ( мексиканці, алжирці, лао, сіндхи, перуанці, перси).

2. Класифікація етносів. Не існує єдиної системи класифікації. В зарубіжних країнах за ознаками расової і мовної спорідненості. Людство поділяється на 3-5 рас, а раси - на мовні групи. У Радянському Союзі - в основу класиф. не

нтропологічні характеристики,а мовну близкість. Схожість мов свідчить про їх генетичну спорідненість або тривалі культурні контакти. Але: фор­мування мовних сімей було тісно пов"язане з розселенням людства по плане­ті . Протягом історії географичні межі мов змінювались. Наприклад, арабська мова до 7 ст. була поширеною лише на частині аравійського півострова, зараз вона панує на більшій площі території Північної Африки і Південно-Західної Азії.

За 500 років значно поширилася англійська та іспанська мови.

Зараз у світі 4-5 тис.мов (враховуються і діалекти). До найбільш розпов­сюджених мов ( за кількість людей, що ними розмовляють) відноситься ки­тайська (1млрд. 100млн.чол.); хінді і урду(450 млн.); англійська-(430млн.) іспанська (300млн.); російська (230млн..); бенгаласька та індонезійська ( по 175 млн.); португальська (145); японська (125); німецька (100млн.); французь­ка (95млн.). Ними розмовляє майже 2/3 людства

Етнічна характеристика українців.

Українці належать до східно-слов"янської підгрупи слов"янських на­родів. 6 млн. українців проживає у ближньому зарубіжжі (Росії, Молдові, Сер. Азії, Казахстані) і приблизно 2 млн. - у дальному (США, Канаді, Аргентині, а також у Польщі, Чехії, Словакії та ін.)

Українці, росіяни, білоруси виділились із давньоруської народності. Як самостійні виділились в ХУІ ст.: Київщина, Полтавщина і південь Чернігов-щини. З ХУІІ ст. створюється нація після об"єднання з Росією Лівобережної України в 1654р. та Правобережної — у 90-хр. ХУІІІ ст. Процес формування нації завершився після скасування кріпосного права. Велике значення мало об”єднання всіх споконвічних українських земель у 1939 і 1945 рр.

Серед західних українців і досі збереглися етнографічні групи: лелеки, гуцули, верховинці, які мають деякі культурно-побутові і мовні особливості, на Поліссі – літвіни, полещуки.

Другим за кількістю в Україні є російський етнос. На півдні компактно живуть болгари, поляки, є неслов"янські народи- молдовани, євреї, чехи, угорці, гагаузи, цигани та ін.

Динаміка чисельності населення України.

З 1939року по 1984 рік населення України зросло на 25%, в т. числі в півден­них районах - на 52%, а в південно-західних - лише на 6%. З 1990року по 1995 рік населення скоротилося на 0,8 млн.чол. З вересня 1995 року уряд прийняв програму планування сім”ї, щоб оптимізувати зріст народонаселення.

Частка міського населення максимальна в Донецькій обл. - 90%, Луганській - 86 %, Дніпропетровській - 83%. У Західних областях (традиційно сільським господарством зайняті) частка - не більше 40%.

Густота населення в Україні найбільша в Донецькій області (199чол/кв.км) Київській (150); Львівській ( 21); Дніпропетровській (118); Чернівецькій (112) Луганській (106).

Рухомість населення до 1998 року зросла небагато - в 1,5 рази (за З0 років).

Наблюдається тенденція до скорочення чисельності сім'ї (з 3,24 чол. в 1979 році до 2,86 чол. в 1994 році).

Частка чоловіків у міському населенні України дещо вище, ніж жінок.

За даними перепису 1979 року - українці складали 73,6%, росіяни -21,1%, інші- 1,3%. 43 млн.чоловік (у 1983 році) розмовляють мовами індо­європейської групи, переважно слов"янськими. Серед віруючих в Україні переважають православні (різні течії).

2. Расовий склад населення Землі.

Раси- це групи людей, що історично склались, мають спільне походження, спадкові, морфологічні й фізіологічні ознаки. Згідно теорії моноцен­тризму, расова діференціація відбулася після виникнення людини розумної одному центрі ( приблизно в Пвденно-Західній Азії й сусідніх областях Південної Європи, Північній і Східній Африці).

Наприкінці палеоліту виникли два центри – осередки расоутворення - західний (Північно-Східна Африка і Південно-ЗахіднаАзія) та східний -(Пївденно-Східна та Східна Азія). Пізніше в результаті розселення і змішу­вання народів сформувалися сучасні раси, їх три:

• європеоїдна

• монголоїдна

• негро-австралоїдна

У середині великих рас виділяють расові групи, потім малі раси і расові типи. Існують перехідні й мішані расові типи (наприклад: ефіопська (перехідна раса) на сході Африки, метиси і мулати (мішана раса) Америки.

Негроїди - курчаве волосся, інтенсивна пігментація шкіри,карі очі, помірно виступають вилиці, сильно висунуті вперед щелепи, потовщені губи, широкий ніс.

У європеоїдів – м”ягке, хвилясте або пряме волосся різних відтінків, світла або смуглява шкіра, щелепи і вилиці не дуже виступають, ніс вузький, виступаючий, губи тонкі або середньої товщини. Європеоїди діляться на 2 групи: південну і північну, які розділяються за кольором очей і волосся.

Групи поділяються на велику кількість малих рас, наприклад :

• атланто-балтійська і біломоро-балтійська раси;

• середземноморська, індоафганська, адріатична, пальміро- ферганська, передньо-азіатська.

У монголоїдів - темне пряме жорстке волосся, жовтувата шкіра, карі очі, плескате обличчя з дуже виступаючими вилицями, вузький або середньо широкий ніс, збільшена складка верхньої повіки.

Монголоїди Азії поділяються на 2 групи: континентальну і тихо -океанську.

Існує арктична група (перехідна), що поєднує їх ознаки.

Існує південноазіатська група (перехідна) з ознаками монголоїдів і австралоїдів

У австралоїдів - темне забарвлення шкіри, широкий ніс,товсті губи-( це зближує їх з негроїдами:)- хвилясте волосся.

На відміну від етносів, між расами практично неможливо провести межі. Змішання рас- безперервний процес. Сьогодні на мішані і проміжні раси припадає 30% населення Землі.

Різниця між расами все одно дозволяє расам вільно схрещуватися між собою і давати життєздатних плодючих нащадків. Всі раси виникли від загального кореня. Немає "нижчих рас".

5. Релігійний склад населення Землі.

У первіснообшиному періоді і в ранньо-класовому суспільстві етнічні і релігійні межі співпадали. „Боги були національними богами"(К Маркс, Ф.Енгельс)

З розвитком суспільства, посиленням контактів, виникають більш широкі релігійні спільності. В рабовласницькому і феодальному періодах віра часто домінувала над етнічною самосвідомістю. Одну й ту ж релігію виз­навали декілька народів. Або частина етносу сповідала стару релігію, інша приймала нову.

Зараз у багатьох великих народах є групи різних конфесій. Чисто національні релігії зустрічаються рідко (вірмено-григоріанська церква, син-тоїзм-у більшості японців).

Як для етнічної, так і для релігійної спільності хар-рна ієрархічність складу: різні напрями, течії, секти, церкви.

Світові релігії- мусульманство, християнство, буддизм; в них багато напрямків, наприклад:

християнство – католики, протестанти,

православні,

протестанти - лютеранство, реформаторство

Найскладніша релігійна структура - для США, де понад 200 церков, з яких 86 мають більше 50 тис. прихожан.

На Україні також складна релігійна ситуація; різні частини народу належать до різних конфесій. Це може визвати розділення етносів. Н-д, бенгальска нація розділилась на. західних бенгальців- індуїстів і східних -мусульман.

У повоєнний період у ряді соціалістичних країн - атеїзм. Зараз відбу­вається процес „Зворотного ходу” -повернення до церкви. Це пов"язано з тим, що релігія має глибокі історичні корені, бо виникла ще в первісному суспільстві.

У 11 тисячолітті до н.е., виникають релігії, що збереглися до тепер. Одна з найранніших- іудаїзм виникла в Південно-Східній Азії. На початку 1 тис. до н.е. там же з"являється інша релігія - зороастризм, в основі - приборство добра і зла (дуалізм).

В інших частинах Азії - політеїстичні релігії: в Південній — брахманізм пізніше -буддизм, що перетворився в індуїзм. Для цієї релігії характерна віра в переселення душі і непорушність кастової системи, яка була в

суспільстві. ВУІ ст. до н.е тут же виникає джайнізм, віра, яка відкидає кас­тову систему і проголошує індивідуальність людської душі. ВХУ-ХУІ ст. н.е. із індуїзму зародився сикхізм.

У УІ-У ст. до н.е. в Китаї з"явилися дві філософські течії—конфуціанство і даосизм - які з часом сформували релігію.

В Японії водночас виникає синтоїзм, де верховним божеством вважається богиня Сонця.

До цього часу відноситься і виникнення так званих світових релігій, які поширилися на величезних територіях.

Буддизм виникає у УІ-У ст. до н. е. всуперечі брахманізму. Ця релігія, як і джайнізм. Відмовляється від кастового ладу. Життя - це безперевний ланцюг страждань, головна філософія - непротивлення злу та терпимість. Вірують у переселення душ. З часом буддизм розпався на 2 течії : хінаяну і махаяну.

На початку І тис. н.е. у Південно-Західній Азії виникло християнство-монотеїстична релігія, згідно з якою Христос прийняв мученицьку смерть, щоб спокутувати людські гріхи. Християни вірують у прихід Христа. Голов­не заклик до терпимості і всепрощення.

У1054 р. християнство розкололося на 2 течії: православ”я і каталіцизм від якого у ХУІ ст. відколовся напрямок - протестантизм.

Іслам виник у УІІ ст. на Аравійському півострові, він поєднав елементи ранніх релігій - християнство і ідуаїзм. Віра в загробне життя, „рай і пекло", смертну кару. Незабаром іслам розпався на 3 напрями: сунізм, шиїзм, хариджизм.

Дані про чисельність послідовників окремих конфесій дуже приблизні у зв"язку з відсутністю офіційної статистики.

Загальна кількість християн в світі 1 млрд.чол. серед них католиків-580 млн., протестантів - 340 млн. православних і прихильників інших церков-80 млн. (Брук С. И, 1980) (Є дані, що замість 80 млн. - їх приблизно 120млн.) Основна частина католиків мешкає в Америці ( більше ½), в Європі -180 млн. в Азії та Африці -по 50 млн.

Протестантів найбільше в Америці( більше 2/3) і в Європі ( приблизно 1/3), в Азії - 65млн. ; в Африці - 36млн.; в Австралії та Океанії більше 14 млн.

Православні та ін. - переважають серед віруючих Південно-Східної Європи, СНД, Північно -Східної Африки.

Протестанти: найбільші групи - баптисти -75, лютерани - 70, англікани-67, реформатори і пресвіторіани - 52, методисти - 43, інші – більше 30 млн.

Загальна кількість мусульман- більше 800млн., з них суніти – більше 730 млн. шиїсти - 70 млн. Вони поширені в Північній Африці та Азії ( крім сходу).

Буддистів ( в Азії) -250 млн., індуїстів - понад 520 млн.,синтоїстів -90, даосистів-30 млн., сикхів-14 млн., іудаїстів –більше 10 млн, (з них більше половини живе в Америці).

В світі більше 100 млн. послідовників місцевих традиційних вірувань. В Африці мешкає їх близько 80%.

Кількість атеїстів зберігається приблизно на одному рівні.

Динаміка: за остані 50 років кількість мусульманів та індусів зросла майже вдвічі, тоді як інших релігій- зросла небагато або навіть зменшилась. Це пояснюється тим, що в ісламських країнах - мак. природний приріст населення, а також обидві релігії активно завойовують нових прихильників в районах Африки і Азії.