25. Реквізити документів.
Реквізити — це сукупність обов'язкових даних у документі, без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили.
При оформлянні організаційно-розпорядчих документів використовується такий склад реквізитів:
1 — Державний герб;
2 — емблема організації;
3 — зображення нагород;
4 — код організації;
5 — код документа;
6 — назва міністерства чи відомства;
7 — назва підприємства (установи, організації, фірми);
8 — назва структурного підрозділу; ,
9 — індекс підприємства зв'язку, поштова та телеграфна адреса, номер телетайпа (абонентського телеграфу), номер Телефону, номер рахунку в банку;
10 — назва виду документа;
11 — дата;
12 — індекс (вихідний номер документа);
13 — посилання на індекс та дату вхідного документа;
14 — місце складання чи видання;
15 — гриф обмеження доступу до документа;
16 — адресат;
17 — гриф затвердження;
18 — резолюція;
19 — заголовок до тексту;
20 — позначка про контроль;
21 — текст;
22 — позначка про наявність додатка;
23 — підпис;
24 — гриф погодження;
25 — візи;
26 — відбиток печатки;
27 — позначка про завірення копії;
28 — прізвище виконавця та номер його телефону;
29 — позначка про виконання документа та направлення його до справи;
30 — позначка про перенесення даних на машинний носій;
31 — позначка про надходження.
26. Функції мови в житті суспільства.
Мова – основний комунікативний засіб. ЇЇ функції:
1) комунікативна – спілкування
2) номінативна – усе, пізнане людиною, одержує свою назву
3) мислетворча – мова є засобом творення думки
4) гносеологічна – полягає в тому, що людина пізнає світ не стільки власним досвідом, скільки мовою, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь
5) експресивна – мова надає людині найбільше можливостей розкрити свій внутрішній світ іншим людям
6) волюнтативна – мова є засобом вираження волі співрозмовників
7) естетична – мова фіксує в собі естетичні смаки і уподобання своїх носіїв
8) культуроносна – мова є носієм культури народу
9) ідентифікаційна – мова – засіб ідентифікації мовців
10) магічна, містична – повірування, що мова може змінити або зупинити хід якихось подій.
27. Класифікація мовних особистостей та індивідуальних стилів мовлення.
Мовна особистість — індивід, який володіє сукупністю здатностей і характеристик, які зумовлюють створення і сприйняття ним текстів, що вирізняються рівнем структурно-мовної складності та глибиною й точністю відображення дійсності.
З огляду на особистісні риси індивідів віділяють гармонійний, конфліктний та імпульсивний типи особистостей.
Гармонійний тип характеризується пластично-динамічною установкою, плановою поведінкою, втіленою в домінування чітких стратегій.
Конфліктний тип. Йому властива грубо-статична установка, імпульсивність, бажання лідерства у спілкуванні, порушення теми розмови.
Імпульсивний тип. Це «раб» ситуації спілкування. Характеризується бажанням отримати лідерство у спілкуванні, порушенням соціальних норм і швидкої зміни тем спілкування. Партнери спілкування можуть легко впливати на нього.
Стиль спілкування - індивідуальна стабільна форма комунікативної поведінки людини, яка проявляється за будь-яких умов взаємодії — в ділових стосунках, у стилі керівництва, у способах прийняття рішень та розв’язання конфліктів, в обраних прийомах впливу на людей. Можна виділити такі стилі: авторитарний, демократичний, ліберальний. Ознаки авторитарного стилю: ділові, короткі розпорядження; чітка мова. Голос керівника - вирішальний. Ознаки демократичного стилю: товариський тон, інструкції подаються у формі пропозицій. Похвала та догана — з поясненнями. Розпорядження та заборони — з дискусіями. Етичній стороні спілкування надається належна увага. Ознаки ліберального стилю: рівень — конвенціональний, погоджувальний, відсутність елементів схвалення чи догани. Позиція лідера майже не помітна для групи. Процеси в колективі відбуваються самі по собі.