13. Особливості вживання прийменників у діловому мовленні.

У діловій мові прийменники вживаються дуже часто, але варто врахувати деякі застереження.

1. Оскільки прийменник немає свого власного лексичного значення, а виражає смислові відношення між словами не самостійно, а за допомогою відмінкових закінчень іменників, то існує система синтаксичних синонімів із різними відношеннями:

а) просторові відношення ( зі станції, із будинку, з кімнати )

б) часові ( о п’ятій годині, за двадцять п’ята, близько восьмої )

в) причинові відношення ( через хворобу, у зв’яку з відпусткою )

г) відношення мети ( задля, заради, для )

2. Значна к-сть помилок трапляється під час перекладу російськомовних прийменникових конструкцій. Наприклад російський прийменник «по» має 8 відповідників в українській мові:

По болезни – через хворобу

По математике – за математикою

Предложение по – пропозиція щодо

По дому – у справі

По окончанию школы – після закінчення школи

По требованию – на вимогу

По вкусу – до смаку.

14. Складні випадки узгодження підмети з присудком.

1. Якщо підмет називає посаду, професію, або звання – присудок у чоловічому роді. Для того щоб підкреслити, що названа особа є особою жіночої статі, слід назв. ії П.І.Б. і тільки тоді можна поставити присудок у формі жін. роду..

2. Якщо підмет-абревіатура, то слід ії розшифрувати, знайти головне слово із ним узгодити присудок у роді і числі.

3. Якщо підмет виражений іншомовним незмін. Іменником, назвою тварин – прис. У чол.. роді ( кенгуру прибіг ).

4. Якщо підмет виражений іншомовним незмін. Іменником-назвою неістоти, присудок став. У сер. роді.

5. Якщо підмет є іншомовною незмін назвою особи, присудок може вживатись в чоловічому та жіночому родах, залежно від традиції вживання цих слів.

6. Якщо підмет є іншомовною незмін. Геогр. Назвою – присудок слід узгоджувати в роді і числі з родовими поняттями ( озеро, річка, гора, тощо )

7. Якщо до скл. Підмета входить число, що закінчується:

1) на одиницю – присудок вживається в однині

2) на 2,3,4 – в множині

3) на 5 і більше - може бути і в однині і в множині, залежно від місця присудка:

а) якщо присудок стоїть у препозиції до підмета – в однині

б) постпозиції – у множині.

8. Якщо до скл. Підмета вживати слова «більшість», «меншість», «ряд», «частина», «мало», «багато» - присудок переважно ставиться у формі однини, але якщо у реченні є перелік – то у формі множини. Наприклад: багато дівчат прийшли на конкурс.

15. Порядок слів у діловому мовленні

У текстах документів використовують прямий порядок слів у реченні:

1) підмет перед присудком

2) додаток – після слова, від якого він залежить

3) означення: узгоджене – перед означуваним словом (щорічна відпустка)

Неузгоджене – після нього ( відпустка що оплачується )

4) обставини – причини, мети, часу – на початку речення у наказах і розпоряджень.

В кінці – у заявах, пояснювальних записках.

В діловій мові звертання і вставні слова ставляться на початку речення.

16. Особливості вживання речень.

В офіційно-діловому стилі мають переважати неокличні речення, оскільки офіц.-діл. Стиль не передбачає емоційного забарвлення ( окрім привітання ). Серед неокличних переважають розповідні речення. І в писемному і в усному діловому спілкуванні. В усному спілкуванні, крім розповідних, можуть використовуватись питальні і спонукальні речення. Текст має бути чітким і зрозум., тому слід використовувати двоскладні повні речення. Серед односкладних вживаються: безособові (звіт, інструкція ), означено-особові ( заява, резюме, службові листи, доповідна записка, рапорт, наказ ), інфінітивні ( для вираження категоричного наказу). У більшості випадків у діловому мовленні слід вживати прості речення. Складнопідрядні слід використовувати для надання переконливості проханню, а також для пояснення причин відмови.