10. Особливості вживання прикметників у ділових паперах.

1. Перевага надається прикметникам книжного походження:

неправильно правильно

Роботящий працьовитий

Малюсінький дуже малого розміру

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.

неправильно правильно

працьовитіший дуже працьовитий

завеликіший надто великий

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш- :

неправильно правильно

більш рішучіший більш рішучий

найбільш доцільніший найбільш доцільний

4. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюю чи їх іменниками або відповідними прикметниковими форма ми. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів.

неправильно правильно

студентові досягнення досягнення студента або студентські досягнення

5. Уникають уживання прикметників, що походять від гео­графічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником.

неправильно правильно

білоцерківський житель житель м. Біла Церква

6. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому.

неправильно правильно

на попереднім з'їзді на попередньому з'їзді

на старім обладнанні на старому обладнанні

11. Особливості вживання займенників і числівників у ділових паперах.

Займенники.

У діловому мовленні займ. не слід вживати часто, оскільки вони не називають предмет, а лише вказують на нього. Проте особові займ. використовуються навіть у текстах документів. В усному діловому мовленні переважно використ. займенник «ви». У службових листах дозвол. використовувати займенник «ми». У таких докум., як автобіографія, особове доручення, пояснювальна записка – випростовується займенник «я». У заявах не рекомендується вживати займенник «ви».

Числівники.

Порядкові числівники слід записувати із відмінковими закінченнями після них :

1 – 1-ого, 2 – 2-ому.

Якщо підряд вжив. декілька порядкових числівників – відмінкове закінчення ставиться після останнього.

Якщо речення починається з числ., його слід записати словами.

Якщо після числ. називаються одиниці виміру, він записується цифрою: 20 тон.

В обліково-фінансових документах сума записується цифрою потім, у дужках, прописом, за дужками – одиниці виміру: 10 (десять) грн..

Після числівників 2,3,4 іменник ставиться у називному відмінку множини:

Два секретарі, три професори

Але якщо іменник має закінчення «-нин», то після 2,3,4 – Р.в. однини:

Два громадянина

12. Особливості вживання дієслів і дієприкметників у ділових паперах.

Дієслова.

      1.        Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх форми:

неправильно	правильно
балакати	говорити
слабувати	хворіти
договорюватися	домовлятися

2.                    Уникати умовного способу: 

неправильно	правильно
Підприємства змогли б виконати заповлення, якби...	Підприємства виконають (зможуть виконати) замовлення, якщо...
Виконавець повідомив би Вас завчасно, коли б...	Завчасне повідомлення виконавця можливе лише за умов...

3. Форми наказового способу використовуються в ділових паперах дещо своєрідно. Форми власне наказові (іди, пиши, робіть) вживаються лише в усному мовлені. В писемному мовленні переважає інфінітив та описові лексичні засоби. Саме інфінітив у наказах та розпорядженнях надає висловленню категоричності (доручити, звільнити, призначити, а не доручить, звільнить, призначить).

4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях уживають неозначену форму дієслова (інфінітив).

Але слід пам'ятати, що нормативною є форма на -ти, а не на -ть (говорити, запроваджувати, виконквати).

5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи однини, але неприпустиме використання коротких форм (допомагає, а не допомога; оббігає, а не оббіга)

Дієприкметники.

Дієприкметники у текстах документів використовуються в теперішньому і минулому часах, активному і пасивному стані, число ( однина і множина ), рід, вид ( доконаний, недоконаний ). Основною проблемою в текстах документів є правильне вживання дієприкметників із суфіксами укр..м., особливо під час перекладу с російської мови на українську.