8. Особливості вживання іменників у ділових паперах.

1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження. Наприклад: анонімка ( неправильно ) – анонімний лист ( правильно ), заліковка – залікова книжка.

2. Написання іменників на означення статусу, професії, посади, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, наприклад: викладчка хімії – викладач хімії, лаборантка відділу – лаборант відділу.

3.Збірні іменники, що позначають: а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад: студентство – студенти, професура – професори

б) сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад: друкарство – виготовлення друкарської продукції, циркачі – працівники цирку.

4. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи: статус — знавцю, колего, товаришу посаду — директоре, завідувачу, голово звання — професоре, капітане, академіку професію — лаборанте, перекладачу, секретарю родича — батьку, мати, сестре, тітко ім'я — Ігоре (Ігорю), Олеже, Миколо, Юрію, Маріє

ім'я по батькові — Іллічу, Анатолійовичу, Євгеновичу прізвище — Сороко, Каркачу, Багалію, Бондаре Наприклад: Шановний пане полковнику!

5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення.

Наприклад: На сходах стояв дипломат. - На сходах стояв невеликий металевий дипломат, або: на сходах стояв сивий дипломат.

6. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником «у (в)», а в Р. відмінку без прийменника, наприклад:

У 2001 році – 2001 року, але: у четвер, у неділю – у грудні, у ліпні ( без слова «місяці» )

7. Для іменників чоловічого роду II відміни у 3нахідному відмінку однини є характерним нульове закінчення:

підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ

8. Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад: допомагати – надати допомогу, змагатися – провести змагання.

9. Особливості вживання кличного відмінка в офіційно-діловому мовленні.

Іменники чоловічого роду II відміни в кличній формі закінчуються на -у (-ю), -е.

Іменники твердої групи з суфіксами -ик, -ок, -к(о) та деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж) мають закінчення -у. Наприклад: батьку, товаришу, хлопчику, провіднику, Іваненку, дядьку, синку.

Іменники м'якої групи мають закінчення -ю. Наприклад: лікарю, токарю, вчителю, кобзарю, місяцю, Костю, секретарю, водію, Юрію.

Безсуфіксні іменники твердої групи та іменники м'якої групи з суфіксом -ець, а також окремі іменники мішаної групи (це власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні з основою на р, ж) мають закінчення -е. Наприклад: друже, молодче, хлопче, Іване, Вікторе, Петре, козаче, інженере, директоре, школяре.

Іменники чоловічого й жіночого роду І відміни та зрідка іменники жіночого роду III відміни в кличній формі закінчуються на -о, -е (-є), -ю.

Іменники І відміни твердої групи мають закінчення -о. Наприклад: сестро, мамо, дочко, подруго, дівчино, Людмило, Миколо.

Іменники І відміни м'якої та мішаної груп, а також іменники III відміни мають закінчення -є (-є). Наприклад: земле, мріє, надіє, радосте, воле, Маріє, Софіє.

Іменники І відміни м'якої групи, що означають жіночі і чоловічі пестливі імена або загальні назви, мають закінчення -ю. Наприклад: матусю, доню, тьотю, тітусю, бабусю, бабуню, дідусю, дідуню, Меласю, Галю, Олю, Лесю, Грицю, Михасю, Вітасю і т. д.