17. Складні випадки керування.

Керування – це вид підрядного зв’язку у словосполученні, при якому головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми з прийменником, або без прийменника.

Якщо в одному реченні стоять 2 дієслова, що керують дійсними відмінковими формами, вони повинні мати два залежних слова. Приклад: «Адміністрація нагородила і висловила подяку десятьом працівникам.» - неправильно

«Адміністрація нагородила десятьох працівників і висловила їм подяку.»- правильно

Слід пам’ятати що і синоніми в укр.. мові можуть керувати 2 різними відмінками. Наприклад:

оволодіти мовою - О.в., опанувати мову - З.в.

характерний для мене – Р.в., властивий мені – Д.в.

Під час перекладу з російської на українську мову і навпаки, слід пам’ятати, що слова в цих мовах можуть керувати різними відмінками. Наприклад:

поблагодарить родителей – Зн.в., дякувати батькам – Д.в.

18. Спільне і відмінне між термінами і професійними словами.

Термін – це слово або словосполучення, що виражає спец. Поняття певної галузі науки, техніки, мистецтва, сусп.-політичного життя. Це загальноприйнята, узаконена, офіційна назва цього поняття.

Професійне слово – це слово або словосполучення, що називає знаряддя праці, продукт, або процес, є напівофіційною назвою, сферою використання якої є усне мовлення фахівців певної галузі.

19. Лінгвістичне явище синонімії в текстах документів.

Синоніми - це слова, близькі або тотожні за значенням, що позначають одне поняття, або відрізняються відтінками значень, стилістичним забарвленням. Синоніми, що відрізн. Відтінками значень – ідеографічні. Стилістичні – розрізняються за сферою вживання, емоційним забарвленням.

Абсолютні – слова різних мов, що позначають те саме поняття або предмет. Наприклад: процент – відсоток, паралельний – рівнобіжний, фактор – чинник.

Синоніми в діловому мовленні допомагають дібрати найбільш точне, доцільне слово, а також уникнути повторів.

20. Використання паронімів у текстах документів.

Пароніми – це зазвичай однокореневі слова, які близькі за звучанням, але різні за значенням. Зазвичай вони ідуть парами, рідше по три. Наприклад:

Адресат – одержувач

Адресант – відправник

Абонент – користувач послуг

Абонемент – послуга

Отже, під час використання паронімів в українській мові, слід чітко знати їх лексичне значення, для того щоб їх не сплутати, висловитись зрозуміло і доречно.

21. Правила оформлення бібліографії.

Бібліографія – це галузь знань про книгу, газети або інший бібліотечний документ, завданням якого є: виявлення, облік, опис, систематизація, якісний аналіз творів. Складання різних бібліографічних посібників, які полегшують і сприяють кращому використанню друкованої продукції з науковою, практичною і виховною метою. Розробка принципів і методів бібліографічного друку творів та організація бібліографічної роботи.

Види:

1. Реєстраційна ( знайомить читача з назвами усіх книг з конкретними питаннями ).

2. Рекомендаційна ( містить назви книг, які автор радить прочитати ).

3. Як список використаної літератури – містить перелік книг, на які посилається автор.

Правила оформлення:

1. Автор. ( якщо 4 автори і більше – вказують лише першого і зазначають – «та інші» )

2. Назва книги

Без скорочень і без лапок, підзаголовок.

3. Місце видання.

3.1 Місто

3.2. Видавництво.

3.3. Том, частина.

3.4. Номер видання.

3.5. Рік видання.

3.6. Кількість сторінок.

Приклад: Козырев В.К. Грузоведение – М.: Транспорт, 1991. – с. 26-27 - §8

22. Частини тексту, вимоги та правила написання тексту документів.

Текст є основним реквізитом будь-якого документа. Текст проф.. документа повинен відповідати таким вимогам: достовірність, точність, повнота інформації, стислість, логічна послідовність, нормативність мовних засобів, стандартизація тексту документа, переконливість.

Текст документа може бути оформлений у вигляді: власне тексту, анкети, таблиці. Також названі форми тексту можуть поєднуватись.

Текст поділяють на абзаци – частини тексту, які складаються не більше як з 2-4 речень. Треба стежити, щоб кожен абзац розпочинав нову думку чи мікротему. Для сприйняття краще, якщо ці речення будуть різні: найкоротші на початку і в кінці. У виробничих документах, де звертається увага на кожну операцію чи деталь, абзаци використав. Для виділення однорідних членів чи сурядних речень в мікротексти. Тут доречні абзаци з одного-двох речень. Текст документа складається з вступної і основної частин, а також з активного чи пасивного закінчення ( активне – називає дію, яку повинен виконати адресат, пасивне – констатує певний факт ). Слід також використовувати звичні стандартизовані форми словосполучень - це прискорює складання і сприйняття документа.

Форми викладу в текстах документів:

1) від першої особи однини ( автобіографія, резюме, заява, тощо )

2) від першої особи множини ( спільні розпорядження, службові листи, протоколи, тощо )

3) від третьої особи однини ( положення, інструкції, акти, довідки, тощо )

23. Рубрикація в текстах документів.

Рубрикація – це членування тексту на складові частини, графічно відокремлення однієї частини від іншої, а також використання заголовків, нумерації, тощо.

Найпростіша рубрикація – поділ на абзаци. Для цього використовують також заголовки, систему нуме­рації, колір чи фактуру паперу та ін., що в кінцевому рахунку виражає зовнішню будову (композицію) всього документа і вказує на його складність. Існують дві системи нумерації: традиційна і нова.

Нова: нумерація розділів – 1; 2; 3. Підрозділів – 1.1; 1.2; 1.3. Пунктів: 1.1.1; 1.1.2; 1.1.3.