39. Фінансова система країни та її структура
Фінанси – це певні економічні відносини, які виникають між державою, банками, суб’єктами господарської діяльності, окремими громадянами при формуванні, розподілі та використанні грошових фондів. Сутність фінансів, закономірності їх розвитку і роль у процесі суспільного відтворення завжди визначаються економічним ладом, природою та функціями держави.
Сукупність різних видів фінансів та виконуваних ними функцій у їх взаємодії та взаємозв’язку утворюють фінансову систему.
Фінансова система має такі складові:1.Державні фінанси – система грошових відносин, що виникає разом з державою і нерозривно пов’язана з її існуванням, це головний елемент в структурі фінансової системи. Грошові фонди, що знаходяться в розпорядженні держави, призначені для фінансового забезпечення її функцій (управління народним господарством, утримання законодавчої та виконавчої влади, оборона, фундаментальна наука, охорона природи тощо). Основною ланкою державних фінансів є державний бюджет, а основним механізмом мобілізації фінансових ресурсів в державний бюджет є податкова система. В системі державних фінансів особливо слід відмітити фінанси областей (регіонів) та органів місцевого самоврядування. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються витрати по розв’язанню проблем місцевого рівня. Джерелами місцевих доходів є кошти від приватизації, орендна плата, місцеві податки тощо
.2.Фінанси суб’єктів господарювання – це система відносин, що виникають у процесі господарської діяльності у зв’язку з формуванням і використанням грошових фондів, що забезпечують процес виробництва та відтворення в межах підприємства (підприємство формує фонд розвитку виробництва, фонд оборотних коштів, фонд оплати праці, споживання, страховий і резервний фонди, здійснює амортизаційні відрахування з основних фондів, сплачує податок з прибутку, здійснює внески в цільові позабюджетні фонди, сплачує податки в місцеві бюджети тощо)
. 3.Фінанси населення – грошові ресурси, що формуються у жителів країни з доходів, отриманих від трудової, господарської, інших видів діяльності або зі спадщини і спрямовуються на примноження їх власності. Між названими ланками фінансової системи існує певний взаємозв’язок, проте фінанси підприємств та організацій мають найбільш суттєвий вплив на формування фондів грошових ресурсів держави і населення.
41. Сутність та функції податків. Принципи оподаткування. Класифікація податків.
Податки – це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.
функціями податків 1) фіскальну – полягає в збиранні грошових коштів з фізичних та юридичних осіб для формування фінансових ресурсів держави та 2) регулюючу – полягає в здійсненні впливу на відтворення ( стимулювати або стримувати його темпи, збільшувати або зменшувати накопичення капіталу .3)економічна
Принципи оподаткування вперше були сформульовані А.Смітом в праці “Дослідження про природу та причини багатства народів” (1776 р.) і які можна звести до чотирьох понять: всезагальність, справедливість, визначеність, зручність.
За сучасних умов основні з них формулюються таким чином:
1.оподаткування
не повинно бути надмірним.
Якщо цей принцип не буде витримуватися,
то почне відбуватися звуження податкової
бази внаслідок зменшення обсягів
виробництва як результат невигідності
підприємницької діяльності, або
приховування доходів від оподаткування.
Зв’язок між податковими ставками і
податковими надходженнями в бюджет в
певній мірі відбиває крива Лаффера:
2.один доход не повинен оподатковуватися більше одного разу, тобто треба запобігати подвійному і багаторазовому оподаткуванню;
3.податкова система має бути гнучкою, адаптованою до зміни економічних і суспільно-політичних умов;
4.податкова система повинна відповідати критерію фіскальної достатності для задоволення розумних потреб держави;
5.податкова система не повинна залишати сумніву щодо неминучості сплати податку .Прямі податки встановлюються щодо платників; це податки на їх доходи та майно. Їхній розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягарю, при якому більше платять ті члени суспільства, які мають більш високі доходи. Такий принцип оподаткування більшість економістів вважають справедливим.
Непрямі податки – це податки на споживання, тобто на товари та послуги. До них відносяться акцизи, мита, тощо. Оскільки непрямі податки включаються в ціни товарів та послуг, їхній розмір для окремого платника не залежить від його доходів. Їх основний недолік, за який вони постійно попадають під критику економістів, - регресивний характер, або зворотна залежність від платоспроможності споживачів.
Податкова система-ставлюється принципами оподаткування, основними видами податків та механізмами їх вилучення