27. Структура та інфраструктура сучасного ринку.

Структура ринку – це внутрішня будова ринкових відносин, сукупність певних елементів ринку. Структура ринку є по своїй суті дуже складною, оскільки її можна класифікувати за численними критеріями. Найважливішими серед них є такі:

1) економічне призначення об’єктів ринкових відносин – у відповідності до нього виділяється ринок товарів (він складається з ринку товарів народного споживання, ринку засобів виробництва та послуг); ринок робочої сили (або праці, як його ще називають), фінансовий ринок та ринок валюти;

2) географічне положення – тут мова йде про місцевий, регіональний, національний та світовий ринки; 3) ступінь обмеження конкуренції – монополістичний, олігополістичний, вільний, змішаний ринки;

4) характер продажу – оптовий та роздрібний ринки та ін. Визнано, що найбільш важливою з точки зору як теоретичного, так і практичного розгляду ринкових відносин є класифікація видів ринків за економічним призначенням об’єктів ринкових відносин, оскільки саме вона дозволяє дослідити якісний стан і розвиток кожного з елементів цієї структури, проаналізувати взаємозв’язки між ними, тобто визначити ефективність функціонування усієї ринкової системи.

Інфраструктура ринку – це сукупність різних установ та інститутів, державних та комерційних фірм, що забезпечують успішне функціонування ринкових відносин. Інфраструктура товарного ринку представлена товарними біржами, підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, аукціонами, ярмарками, посередницькими фірмами позабіржового характеру та ін. Інфраструктура ринку праці складається з бірж робочої сили (чи бірж праці, чи служб зайнятості), платних приватних агентств (контор) тощо. Інфраструктура фінансового та валютного ринків включає в себе фондові та валютні біржі, банки, страхові компанії та фонди. Окрім основних елементів ринкової інфраструктури, які були названі – торгова мережа, біржі та банки, сучасне ефективне функціонування ринку неможливе без реклами, інформаційних, консультативних, аудиторських служб та ін.

28. Необхідність та сутність державного регулювання економіки

Головним чином це стосується соціальної сфери: ринок не гарантує прав на працю і доход, окрім того, ринкова система відтворює істотну нерівність; ринок не створює стимулів для виробництва товарів колективного користування (спорт, освіта, медичне обслуговування та ін.); ринок орієнтується не на виробництво соціально-необхідних товарів, а на задоволення потреб тих, хто має гроші. Не зможе ринок вирішити питання екологічної безпеки населення країни, забезпечуючи умови для розвитку фундаментальної науки, результати досліджень якої можуть бути отримані у довгостроковому періоді. Як показала практика господарювання в розвинених ринкових країнах світу, не може ринковий механізм самостійно, без зовнішнього регулятора (держави) вирішувати проблеми криз, безробіття, інфляції, створення досконалого ринкового середовища (необхідна підтримка конкуренції та боротьба з монополістичними тенденціями, розробка “правил гри” суб’єктів ринкового господарства тощо). Іншими словами, щоб ефективно вирішувати всі вищезазначені проблеми, дію ринкового механізму (ринковий регулятор) необхідно, і це об’єктивно обумовлено, треба доповнювати дією державних регуляторів, тобто мова йде про систему змішаної системи управління економікою країни. Не випадково, сучасну ринкову систему дуже часто називають змішаною економікою. За сучасних умов змішана система управління практично діє у всіх розвинених країнах світу. При цьому вона має багато варіантів, які залежать від різних чинників (ступеню участі держави в господарській діяльності, рівня розвитку економіки країни, найзагальніших проблем, які необхідно вирішити на тому, чи іншому етапі розвитку ринкової економіки тощо). Мінімальна участь держави в регулюванні економіки потребує розробки правових засад ринкових відносин, забезпечення ринку грошима, регулювання “зовнішніх ефектів” (негативних наслідків діяльності суб’єктів ринку), управління державним сектором економіки. За умов більш активного втручання в ринковий механізм держава створює умови для функціонування підприємництва, підтримки конкурентного середовища, стабілізує економічне зростання, активно регулює соціальні відносини.