Тема 3. Фінансова наука, її становлення та розвиток

1. Фінансова наука – це:

1. суспільна наука, що вивчає найважливіші сторони життя людей, пов’язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням життєвих благ;

2. наука, яка вивчає реальні суспільні процеси, пов’язані з формуванням, розподілом і використанням державою та державними утвореннями грошових коштів;

3. спеціалізована галузь наукових знань, наукова діяль­ність, спрямована на вивчення фінансів у теоретичному і практичному аспектах, а також форм організації і функ­ціонування їхніх окремих інститутів;

4. наука, що вивчає історичний процес виникнення і роз­витку основних систем економічних поглядів учених різних історичних періодів.

2. Предметом фінансової науки є:

1. вивчення виникнення і розвитку економічних ідей, течій і шкіл, формування і розвиток фінансової науки як особливої системи економічних знань;

2. теоретичне відтворення об’єктивної фінансової дійс­ності, тих суттєвих зв’язків та відношень, які підлягають безпосередньому вивченню у процесі фінансового наукового дослідження;

3. вивчення економічних законів, що керують вироб­ництвом, розподілом, обміном і споживанням на різних етапах розвитку людського суспільства;

4. вибір способу використання обмежених виробничих ресурсів для виробництва різних товарів і розподілу їх між різними членами суспільства.

3. Об’єктом дослідження фінансової науки є:

1. виробничі відносини у взаємодії з продуктивними силами і політичною надбудовою;

2. господарські зв’язки між країнами світу, причини експорту та імпорту товарів;

3. механізми, що регулюють відносини між продавцями і покупцями;

4. процес або явище фінансової теорії і практики, що спричиняє проблемну ситуацію і обране для вивчення.

4. Завданнями фінансової науки є:

1. формулювання теоретичних концепцій і моделей фінансів, обґрунтовування відповідних фінансових явищ;

2. обслуговування практичних потреб регулювання суспільних відносин;

3. сприяння удосконаленню фінансового законодавства і фінансової практики;

4. усі відповіді правильні.

5. Функції фінансової науки поділяються на:

1. загальнонаукові та спеціальні;

2. теоретичні і практичні;

3. управлінські та прикладні;

4. контрольні та загальні.

6. До загальнонаукових функцій фінансової науки належать:

1. орієнтуюча, правова, індуктивна, забезпечуюча;

2. пізнавальна, інтерпретаційна, нормативна, ідеологічна;

3. інструментальна, об’єктивна, агрегативна, законодавча;

4. критично-експертна, дедуктивна, суб’єктивна, методологічна.

7. Спеціальні функції фінансової науки розкривають:

1. особливості процесу використання обмежених виробничих ресурсів для виробництва різних товарів і розподілу їх між різними членами суспільства;

2. специфіку діяльності, пов’язаної з обміном і грошовими угодами між суб’єктами господарювання;

3. особливості, зумовлені спрямованістю науки на дослі­дження фінансів як особливого суспільного явища, що має власну природу та тенденції розвитку;

4. специфіку регулювання відносин між покупцями і продавцями.

8. Спеціальними функціями фінансової науки є:

1. фінансово-орієнтуюча, інструментальна, критично-експертна;

2. пізнавальна, інтерпретаційна, прогностична;

3. нормативна, комунікативна, прикладна;

4. аксіологічна, креативна, ідеологічна.

9. Складовими фінансової науки є:

1. історико-теоретичні науки;

2. науки управлінського циклу;

3. прикладні науки;

4. усі відповіді правильні.

10. До прикладних наук як складових фінансової науки належать:

1. фінансовий менеджмент, фінансове планування, фінан­сове прогнозування;

2. бюджетна система, податкова система, казначейська система, державні фінанси, місцеві фінанси;

3. історія фінансів, історія казначейства, історія податків;

4. історія економіки, історія економічної думки, історія грошей.

11. Фінансова теорія як складова системи наукових фінансових знань – це:

1. наукове припущення, висунуте для пояснення фінан­сових явищ, процесів або їхніх причин, які зумовлюють певний наслідок;

2. думка, у якій за допомогою зв’язку фінансових явищ, понять чи процесів що-небудь стверджується або заперечується;

3. об’єднаний єдиною внутрішньою пізнавальною логікою, взаємопов’язаний у його частинах, закінчений на певний момент комплекс пояснень фактів і осмислень фінан­сової діяльності;

4. інтелектуальний процес у будь-якій стадії пізнання фінансових явищ та з будь-яким результатом – від гіпотези до достовірного знання.