49/Георія пізнання. Субєкти та обсісти пізнання.

Суб'єкт пізнання - це людина, яка володіє свідомістю, здатна споглядати і перетворювати світ. Об'єкт пізнання - і частина світу, що стала предметом споглядання і перетворення людиною. Співвідношення споглядання і перетворені визначається можливостями людини і властивостями об'єкта пізнання. Безпосередній зв'язок пізнання з практико визначає донаукове так зване стихійно-емпіричне, буденне пізнання, що виникає разом з формуванням людсько суспільства і реалізується людьми в процесі всіх видів їх життєдіяльності..

Визначення суті пізнання залежить від елементів, що приймаються у ньому, відносини між ними. Якщо об'сі пізнання вважається первинним і незалежним від суб'єкта, а засобам пізнання приписується перетворення об'єк пізнання, то суть пізнання може бути визначена як відображення внутрішніх, стійких, необхідних, загальні властивостей об'єкта. Якщо об'єктом пізнання вважати мету пізнання, тобто замінити об'єкт пізнання метою у вигля почуття задоволення, впевненості або успіху, як бажаних елементів великої кількості переживань людського досвіду,' суттю пізнання виявляється пристосування у межах досвіду переживань. Якщо проголосити приховану, внутрішн схожість об'єкта і суб'єкта пізнання, то суть пізнання уявляється у вигляді осягнення тотожності об'єкта і суб'єкт прихованої за їх зовнішньою відмінністю. Існує багато інших визначень суті пізнання, і всі визначення передбачаю знання того, хто дає визначення предметів, явищ, суті світу повсякденності, знання самих елементів і процесів пізнання.

Вихідними основами діалектичної теорії пізнання, спорідненими переконанням здорового глузду, будемн свідомості, виступають твердження про існування об'єктивного світу, його пізнаваності і діалектичності (суперечливою взаємопов'язапості сторін і поступовості) пізнання. Утверджування не можуть бути доведені теоретично, а приймають« як узагальнення усієї історії практики і пізнання. Ставлення до них можна назвати вірою, але не релігійною і і містичною, а розумною, виправданою досвідом пізнання і перетворення світу, явищ, тобто у знанні суті. Теорія пізнані визначає розвиток в усій складності, багатоманітності форм і суперечливості будь-якого із виділених етапів пізнанн Кожному етапу, як єдності процесу і результату, притаманна суперечливість, єдність об'єктивного і суб'єктивног відповідного і невідповідного предмета пізнання, абсолютного і відносного. Знання чуттєві і раціональні, проявляють« різновидами суб'єктивних образів об'єктивного світу. Об'єктивні вони за джерелом і предметом віднесення, тобто змістом; суб'єктивні - за своєю залежністю від властивостей тіла і свідомості людини, за належністю суб'єкта, тобто : формою.

50.Єдність чуттєвого і раціонального, емпіричного та теоретичного Єдиним джерелом пізнання об'єктивного світу є чуттєве відображення у формах відчуттів, сприймань і уявлень. Чуттєі відображення - продукт еволюції людини у процесі пристосування до світу і пізнання його. Здатність відображати кількість органів чуття достатні для чуттєвого пізнання всього різноманіття явищ дійсності. За допомогою органів чут сприймаються індивідуальні особливості предметів, їх поява суб'єкта в формі просторових конфігурацій, кольорі зв'язків, запахів, смаків та ін. Органи чуття засвідчують залежність властивостей предметів, ш.о сприймаються., від, сприймання - навколишніх явищ і стану органів чуття. Органи чуття відображають усю різноманітність властивосте предметів у конкретних умовах, що змінюються. Але чуттєвому відображенню доступні лише зовнішні, змінні, несуттєі випадкові ознаки предметів - їх явища, а не суть.

Діалектична теорія пізнання характеризує чуттєві дані як відображення об'єктивного світу у вигляді копій, фотограф відображень і відкидає уявлення їх у формі знаків або символів речей. А це привносить елемент недовіри до чуттєі даних, веде до заперечення пізнання світу

По-справжньому людське знання є абстрактно-логічне знання у формі понять, суджень і умовиводів, досягаєті діяльністю розуму, мислення, унаслідок чого пов'язаний з ним етап пізнання називають раціональним пізнанні Раціональне пізнання здійснюється шляхом абстрагування, ідеалізації, екстраполяції і конструювання. Абстрагування - відволікання від несуттєвих і відділення суттєвих властивостей предмета. Ідеалізація - це мислене в дення об'єктів з гранично розвинутими властивостями, що заміщують дійсний об'єкт пізнання. Екстраполяція - це поширення відділених мисленням властивостей і тенденцій в одній сфері предмета на інші й( сфери; частковим випадком екстраполяції служить інтерполяція. Конструювання - це з'єднання абстракцій, ідеалізаці екстраполяцій в абстрактно-логічний образ, мислено відтворюючий об'єкт пізнання. Створення абстрактно-логічж образа, який у сукупності понять, суджень і умовиводів відтворює суттєві, внутрішні, стійкі і необхідні якості предмет мету і результат раціонального пізнання.

Кожному етапу, як єдності процесу і результату, притаманна суперечливість, єдність об'єктивного і суб'єктивно відповідного і невідповідного предмета пізнання, абсолютного і відносного. Знання чуттєві і раціональні, проявляюті ріЗНОВИДаМИ Суб'єКТИВНИК обраЗіВ иб'єКТИБнОГО СВіТу. Ои 'сКїїшбШ ВОНИ 33 ДЖсрсЛОм і ПреДмеТОм ВіДНЄСбННЯ, ТОиТО змістом; суб'єктивні - за своєю залежністю від властивостей тіла і свідомості людини, за належністю суб'єкта, тобто формою.

У структурі наукового знатія виділяють емпіричний і теоретичний рівні. Сукупність дослідних заходів і мето забезпечують емпіричний і теоретичний етапи наукового дослідження. На емпіричному рівні дослідний об'єкт відоб жається здебільшого з позицій зовнішніх зв'язків і відносин. Емпіричному пізнанню притаманні збір фактів, первит узагальнення, опис дослідних даних систематизація і класифікація. Емпіричне дослідження спрямоване на об'< дослідження, відбувається на основі методів порівняння, виміру, спостеріганню, експерименту, аналізу та ін. І емпіричним дослідженням розуміють також практичні аспекти наукової організації, збір емпіричної інформаї осмислення результатів спостереження і експериментів, відкриття емпіричних законів, формування класифікацій та Отже, емпіричне дослідження—це особливий вид практичної діяльності, що існує в середині науки. Важливо розуміти, що вихідним пунктом сучасної науки служать не факти самі по собі, а теоретичні схе? концептуальні каркаси дійсності, тобто різного роду постулати, концептуальні моделі, аксіоми, принципи та ін. Ко» крок експерименту становить дію, що планується і спрямовується теорією.

Теоретичний рівень пізнання характеризується домінуванням понять, теорій, законів, принципів, наукових узагальне^ висновків. Теоретичне пізнання відображає предмети, властивості і відносини з боку універсальних внутрішніх, істоти зв'язків і закономірностей, що осягнуті раціональною обробкою емпіричних даних, яка відбувається на основі фо мислення: поняття, судження, умовиводу, закону, категорії та ін. Мета теоретичного пізнання - збагнення об'єктиві істини, вільної від спотворення і суб'єктивності, пояснення і інтерпретація емпіричних фактів. Емпіричне і теоретнчи різні рівні пізнання, знання, розрізняються за засобами ідеального відтворення об'єктивної реальності, гносеологічі спрямованості, характером і типом здобуття знання, за методами, що використовуються, і формами пізнання. І все жорсткої межі між емпіричним і теоретичним не існує. Емпіричне пізнання, досліджуючи властивості і відносини реч« здобуває нове знання, стимулююче подальший розвиток теорії. Теоретичне дослідження шукає стверджеь правильності результатів в емпірії. Дослід, експеримент завжди теоретично навантажений, теорія потребує емпіричі інтерпретації.