2. Елементи податку, їх характеристика

Для пізнання природи податку необхідно чітко визначити основні елементи, які зумовлюють внутрішній зміст цього по­няття.

До основних елементів податку відносять такі.

1. Суб'єкт оподаткування, або платник податків, — фізич­на або юридична особа, на яку законом покладено обов'язок платити податок.

Носій податку — фізична чи юридична особа, що у кінце­вому підсумку здійснює витрати зі сплати податку.

Суб'єкт оподаткування, чи платник, не завжди є дійсним його носієм, оскільки іноді податок перекладається на інших осіб, наприклад, щодо обкладення митом якого-небудь товару зрозуміло, що воно буде перекладене на споживачів шляхом надбавки до ціни. Якщо суб'єкт оподаткування може перекла­сти свій податок на іншого, то він уже не є носієм податку.

2. Об'єкт оподаткування — явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок, тобто те, що обкладається податком (дохід, майно тощо). Часто і сама на­зва податку випливає з об'єкта, наприклад: поземельний, при­бутковий та ін.

Є два підходи до оцінки об'єкта: кількісний і натуральний; грошовий.

3. Джерело сплати податку — дохід суб'єкта (прибуток, заробітна плата, відсоток, рента), з якого сплачується пода­ток. За деякими податками об'єкт і джерело збігаються.

4. База оподаткування — законодавче закріплена частина доходів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується при розрахунку суми податку, тобто сума, з якої стягується податок.

5. Ставка податку — розмір податку на одиницю обкла­дання; якщо виражена у відсотках, то називається квота.

Залежно від побудови податків розрізняють тверді й част­кові ставки. Тверді ставки встановлюються в грошовому вираженні на одиницю об'єкта. Часткові ставки виражають у визначених частках об'єкта обкладання.

Часткові ставки є таких видів:

Пропорційні — діють в однаковому відсотковому відношенні до об'єкта оподаткування без урахування диференціації його величини.

Прогресивні —при збільшенні об'єкта оподаткування збіль­шується ставка податку. Якщо темпи зростання ставки подат­ку відповідають темпу зростання об'єкта оподаткування, то це проста прогресія. Якщо темпи зростання ставки податку ви­переджують темпи зростання об'єкта оподаткування, то це складна прогресія (шкала ставок).

Регресивні — при збільшенні об'єкта оподаткування змен­шується ставка податку.

Загалом видно, що прогресивні податки — це податки, тя­гар яких найбільше давить на осіб з великими доходами, рег­ресивні податки найбільш важко вдаряють по фізичних і юри­дичних особах з незначними доходами.

6. Сфера дії податку — сукупність носіїв податку, на яких у кінцевому підсумку лягає його тягар.

7. Масштаб оподатковування — одиниця, яка береться в основу виміру об'єкта оподаткування; у промисловому подат­ку масштабом може бути оборот підприємства чи його прибу­ток, його капітал, кількість робітників і верстатів, величина приміщення, плата за нього і т. ін.

8. Одиниця обкладання — одиниця виміру об'єкта (з при­буткового податку — грошова одиниця країни, з земельного податку — гектар, акр і т. ін.). Різниця між масштабом і оди­ницею обкладання полягає в тому, що в масштабі одиниця береться як принцип, а в одиниці обкладання — як міра.

9. Податковий оклад — сума податку, що сплачується су­б'єктом з одного об'єкта.

10. Податкові пільги —законодавче закріплений перелік умов, за наявності яких платник податку зменшує податкові зобов'язання (податкова соціальна пільга, знижки, відраху­вання та ін.).

11. Податковий період — термін, протягом якого завер­шується процес формування податкової бази, остаточно ви­значається розмір податкового зобов'язання.