- •1. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова а Україні.
- •2. Мова та її функції.
- •3. Мова і національна картина світу.
- •12. Стійкі словосполучення фахової мови і справочинства.
- •4. Стильова диференціація мови.
- •5. Особливості наукового стилю.
- •6. Особливості офіційно-ділового стилю.
- •7. Поняття літературної мови. Норми літературної мови.
- •8. Канцеляризми і штампи. Іншомовні слова у професійній мові.
- •9. Лексика української мови з погляду походження.
- •10. Правопис слів іншомовного походження.
- •11. Синоніми, антоніми, пароніми у різностильових текстах.
- •14.Текст як засіб різностильової комунікації.
- •15.Компресія тексту. Правила конспектування.
- •16. Поняття про етикет спілкування. Науковий етикет.
- •17. Анотація: структура, типи анотацій. Мовні засоби оформлення анотації.
- •18. Реферат: структура, типи рефератів. Мовні засоби оформлення рефератів.
- •19. Поняття про документ як вид писемного мовлення. Його реквізити.
- •20. Загальні правила оформлення документа.
- •21. Вимоги до тексту документа.
- •22. Іменник. Граматичні категорії.
- •23. Українські імена, імена по батькові, прізвища.
- •24. Передача слов’янських прізвищ українською мовою.
- •25. Прикметник. Стилістичні особливості вживання прикметників у формі вищого та найвищого ступенів порівняння.
- •26. Числівник. Відмінювання.
- •27. Зв'язок числівника з іменником.
- •28. Службові частини мови. Специфіка вживання прийменника по в українській мові.
- •29. Мовна культура ділових паперів (заява, автобіографія, резюме, довідка, службові записки, доручення, розписка, протокол, витяг з протоку та ін.)
- •30. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •31. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •32.Публічний виступ як різновид усної мови.
- •33.Ділова бесіда. Телефонна розмова.
- •34.Вербальні і невербальні засоби ділової комунікації.
- •35.Термін та його ознаки. Термінологія обраного фаху.
- •36. Орфографічні норми української мови (правопис м’якого знака, апострофа, подвоєння та подовження приголосних, правопис префіксів, чергування голосних, чергування приголосних).
22. Іменник. Граматичні категорії.
Іменник—самостійна частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання: хто? що?
За значенням: істоти – не істоти; власні – загальні; абстрактні – конкретні; збірні.
Рід: чоловічий, жіночий, середній, спільний.
За відмінами: I відміна—чол., жін. та ср. рід на –а, -я. II відміна—чол. рід без закінчення та з –о, ср. рід на –о, -е, -я. III відміна—жін. рід без закінчення, та ім. «мати». IV відміна—ср. рід на –а, -я, які при відмінюванні набувають суфіксів –ат, -ят, -ен.
За числами: однина, множина.
23. Українські імена, імена по батькові, прізвища.
В українській мові прізвища відмінюються за таким зразком:
- прізвища, що мають закінчення іменників, відмінюються як іменники;
- чоловічі прізвища на –о та на приголосний відмінюються в укр. мові, жіночі ні.
Чоловічі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів –ович, -йович; жіночі - івн(а), -ївн(а).
Винятки: Микола—Миколайович—Миколаївна;
Григорій—Григорович—Григорівна;
Сава—Савич (Савович)—Савівна;
Кузьма—Кузьмич (Кузьмович)—КУзьмінка(КузьмІвна);
Лука—Лукич (Лукович)—ЛУківна (ЛукІвна);
Ілля—Ілліч—Іллівна;
Євген—Євгенійович(Євгенович)—Євгеніївна(Євгенівна).
24. Передача слов’янських прізвищ українською мовою.
Українські прізвища передають на письмі за загальними нормами українського правопису відповідно до усталеної вимови. Ряд прізвищ слов'янського походження в українській мові мають деякі особливості на відміну від російської мови:
• російські прізвища на Ё передаються сполученням ЙО на початку слова та на початку складу. Наприклад: Йотов, Йоржик, Майоров, Водойомов, Муравйов, Соловйов, Воробйов;
• якщо Е означає звук о після м'якого приголосного, то пишуть сполучення ЬО. Наприклад: Синьов, Дехтярьов, Пушкарьов, Лав-реньов, Треньов;
• під наголосом після шиплячих Ж, Ч, Ш, Щ, Ц завжди пишуть О. Наприклад: Чижов, Свящов, Балашов, Кудряшов, Ліхачов, Лоба-чов, Кольцов.
• російську Е після приголосних в українській мові передають літерою Е. Наприклад: Мельник, Вербицький, Александров, Демидов, Шевцов, Кобзаревич, Леонов, Мошек, Сапек, Гашек, Луспекаев, Білевич. Але звук Е в російських прізвищах, що відповідає українському і, передають літерою Є. Наприклад: Бєлкін, Беляев, Сєдіна, Пєшковський, Лєтов, Мєстківський та ін.;
• російську И в основах прізвищ на початку слова і після приголосних передають літерою І. Наприклад: Іващенко, Івко, Ісаченко, Ісаєв, Іл лєнко, Нікітін, Ніколаєв, Фірсов, Бірюков, Лісний, Ліненко та ін.
• російську Й всередині слів після голосних, апострофа та м'якого знака передають літерою Ї. Наприклад: Руїн, Воїнович, Мар'їн, Захар'їнов, Ільїн, Переїденко та ін.;
• російську Ы завжди передають літерою И. Наприклад: Форта-ли, Черниш, Малишевський, Цимбал, Циганенко, Цвелих, Білих, Куцих;
• И завжди пишуть у прізвищах, утворених від імен та інших коренів, спільних для української і російської мов. Наприклад: Миро-ненко, Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Григорчук; Кисіль, Виноградов, Винокур;
• російські суфікси -ев, -еев передають літерою Є після всіх приголосних, крім шиплячих та Ц. Наприклад: Матвеев, Андреев, Федосеев, Євсєєв, Сергеев, Патрікєєв, Веденеев, Лаптев, Медведев, Пахарев, Каменев, Гундарев, Жухарев; Малишев, Баришев, Зайцев, Мальцев, Хомічев, Мариничев, Онищев, Костищев;
• у префіксі при- завжди пишуть И. Наприклад: Приходько, Присяжнюк, Прилуцький, Пригорілов, Прибережний, Привалов, Придніпровський, Приймаков, Прийденко, Придорожній;
• у суфіксах -ич, -ик завди пишуть Й. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич, Мазуркевич, Базилевич, Зозулевич, Перепелятник, Руди к, Цілюрик, Дудник, Малик, Антосик, Бендрик та ін.;