12. Стійкі словосполучення фахової мови і справочинства.

У мові певне значення може виражатися не лише окремим словом, а й стійким сполученням двох або більше повнозначних слів. Стійке словосполучення - це сполучення кількох повнозначних слів, які передають одне лексичне значення, воно дорівнює значенню окремого повнозначного слова. Наприклад, клювати носом = дрімати

Стійкі словосполучення бувають термінологічні, офіційно-ділові та фразеологічні.

Термінологічні стійкі словосполучення (складені найменування) - це назви певних наукових понять. Наприклад, в економіці - додана вартість, безоплатний кредит, довготермінова позичка, орендна плата, акціонерний капітал, фонд заробітної плати, грошовий обіг, поточний рахунок, штрафні санкції, дебіторська заборгованість;

Офіційно-ділові стійкі словосполучення використовуються в різних ділових ситуаціях: порядок денний, згідно з наказом, брати до уваги, внести пропозицію, доводити до відома, матеріальна відповідальність, вжити термінових заходів, без сплати мита, позаштатний працівник, чергова відпустка, місце проживання.

Фразеологічні стійкі словосполучення (фразеологізми) є загальновживаними одиницями, що образно передають єдине поняття та супроводжуються, як правило, певним емоційним забарвленням: накивати п'ятами (втекти), ще й на світ не зоріло (рано), бити чолом (кланятися).

4. Стильова диференціація мови.

СТИЛЬОВІ РІЗНОВИДИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ -- суспільно усвідомлені видозміни літературної мови, що об'єднують:

1) структурно-функціональні стилі;

2) експресивно-стилістичні варіації мови;

3) підсистеми структурно-функціональних стилів, тобто типи мовної організації, що сформувалися як жанри відповідної літератури (офіц.ділової, наук., публіцист., художньої).

Стильові різновиди української мови відбивають, з одного боку, більш загальний, ширший, ніж структурно-функціональні стилі, погляд на сфери використання укр. мови. Йдеться про книжно-писемний і усно-розмовний різновиди укр. мови. Книжно-писемні та усно-розмовні виражальні засоби, які використовуються у функц. стилях, зумовлюють більший чи менший ступінь їхньої книжності, розмовності або нейтральності щодо перших двох ознак. Неперехідних меж між стильовими різновидами української мови не існує: книжні елементи, поєднуючись із розмовними, легко переходять у засоби емоц.-експресив. виразності художнього стилю; усно-розмовне джерело живить жанри публіцистичного стилю, який загалом належить до книжно-писемного різновиду мови. З іншого боку, стильові різновиди української мови виступають як одиниці вужчого плану порівняно з структур.-функц. стилями. Останні диференціюються залежно від типів текстів, об'єднаних у відповідні жанри. Книжність, нейтральність, розмовність -- ознаки, властиві всім типам текстів, стильові різновиди яких залежать від співвідношення відповідних мовних засобів. Взаємопроникнення і перехрещення книжнописемних і усно-розмовних джерел -- основа для виникнення експресив.-емоц. колоритів мови. Книжні за походженням засоби, які вживаються у худож. текстах у сполученні з розмовними, зазнають стиліст. зниження і зумовлюють перехід тексту в ін. стильовий різновид. На прийомах зіткнення книжних і розм. засобів та їх співвідношенні із стилістично нейтр. елементами будуються емоц.-експресив. різновиди худож. та розмовних структурно-функціональні стилів. Найбільшою мірою книжності відзначається у сучасній українській літературній мові офіційно-діловий стиль. Його жанри, або підстилі, охоплюють тексти, в яких визначальну роль відіграє книжна лексика (мова меморандумів, комюніке), а також щоденне ділове спілкування громадян (документи з лаконічним викладом суті справи без оцінних компонентів передаваного змісту). В обох випадках стильовими показниками виступають усталені формули, ділова фразеологія, активізація книжного джерела української мови.