- •1. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова а Україні.
- •2. Мова та її функції.
- •3. Мова і національна картина світу.
- •12. Стійкі словосполучення фахової мови і справочинства.
- •4. Стильова диференціація мови.
- •5. Особливості наукового стилю.
- •6. Особливості офіційно-ділового стилю.
- •7. Поняття літературної мови. Норми літературної мови.
- •8. Канцеляризми і штампи. Іншомовні слова у професійній мові.
- •9. Лексика української мови з погляду походження.
- •10. Правопис слів іншомовного походження.
- •11. Синоніми, антоніми, пароніми у різностильових текстах.
- •14.Текст як засіб різностильової комунікації.
- •15.Компресія тексту. Правила конспектування.
- •16. Поняття про етикет спілкування. Науковий етикет.
- •17. Анотація: структура, типи анотацій. Мовні засоби оформлення анотації.
- •18. Реферат: структура, типи рефератів. Мовні засоби оформлення рефератів.
- •19. Поняття про документ як вид писемного мовлення. Його реквізити.
- •20. Загальні правила оформлення документа.
- •21. Вимоги до тексту документа.
- •22. Іменник. Граматичні категорії.
- •23. Українські імена, імена по батькові, прізвища.
- •24. Передача слов’янських прізвищ українською мовою.
- •25. Прикметник. Стилістичні особливості вживання прикметників у формі вищого та найвищого ступенів порівняння.
- •26. Числівник. Відмінювання.
- •27. Зв'язок числівника з іменником.
- •28. Службові частини мови. Специфіка вживання прийменника по в українській мові.
- •29. Мовна культура ділових паперів (заява, автобіографія, резюме, довідка, службові записки, доручення, розписка, протокол, витяг з протоку та ін.)
- •30. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •31. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •32.Публічний виступ як різновид усної мови.
- •33.Ділова бесіда. Телефонна розмова.
- •34.Вербальні і невербальні засоби ділової комунікації.
- •35.Термін та його ознаки. Термінологія обраного фаху.
- •36. Орфографічні норми української мови (правопис м’якого знака, апострофа, подвоєння та подовження приголосних, правопис префіксів, чергування голосних, чергування приголосних).
25. Прикметник. Стилістичні особливості вживання прикметників у формі вищого та найвищого ступенів порівняння.
Прикметник—самостійна частина мови, яка означає ознаку предмета та відповідає на питання: який? чий?
Розряди: якісні—означають якість предмету, від них можна утворити ступені порівняння;
відносні—вказують на речовину, матеріал;
присвійні—вказують на приналежність до людини (пишуться з великої букви) або тварини.
Ступені порівняння:
-
Вищий: проста— іш, ш; складна—більш, менш.
-
Найвищий: проста—най+ іш, ш; складна—якнай, щонай +іш, ш; складена—найбільш, найменш або іш, ш + від усіх, над усе.
Деякі якісні прикметники не можуть утворювати ступені порівняння: спілий, німий, голий, готовий.
26. Числівник. Відмінювання.
Числівник—це частина мови, яка означає кількість або порядок при лічбі і відповідає на питання: скільки? Котрий?
Залежно від питань поділяють на 2 групи: кількісні та порядкові.
За будовою бувають: прості ( із 1-го слова, кореня), складні (із 2-х коренів), складені (із декількох слів).
Кількісні числівники поділяють на такі групи: цілі, дробові, неозначено кількісні, збірні.
Особливості відмінювання кількісних числівників:
а) 2—у Р.в., Д.в., О.в., М.в.—ОХ;
б) 4—в О.в.—без «О»—чотирма;
в) 6, 7, 8 іе, о (шести, семи, восьми);
г) в назвах десятків відмінюється друга частина «десят»;
д) у сотнях відмінюються обидві частини;
е) 40, 90, 100 у всіх відмінках крім Н.в. і З.в. мають закінчення «а».
є) 1000 як ім. мішаної групи (миша).
Дробові :
Відмінювання порядкових числівників:
а) як прикметники (якщо простий);
б) якщо складений, то тільки останнє слово.
27. Зв'язок числівника з іменником.
Числівник 1 узгоджується з іменником у роді, числі та відміну. Числівники 2,3,4 вступаючи у граматичні зв’язки з іменниками, вимагають від них форми називного відмінка множини.Числівник 5 і більше вживаються з сім у родовому відмінку множини. Неозначено кількісні та збірні числівники вимагають від іменника форми родового відмінка множини. Дробові числівники вживаються з іменниками родового відмінка однини. Числівники півтора/півтори сполучаються з іменниками у родовому відмінку однини, а півтораста у родовому відмінку множини. Порядкові числівники узгоджуються з іменником у роді, числі та відмінку.
28. Службові частини мови. Специфіка вживання прийменника по в українській мові.
Службові частини мови (їх три: прийменник, сполучник, частка) предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку слів у реченні (прийменник, сполучник) або для надання окремим словам і реченням додаткових смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також для творення морфологічних форм і нових слів (частка).
Прийменник— служить засобом вираження відношень іменника до інших слів у реченні.
Сполучник— зв'язує між собою однорідні члени речення і частини складного речення.
Частка— виражає модальні відтінки у реченні.
Прийменник по в літературній мові вживається досить рідко.
Із знахідним відмінком він найчастіше вказує на мету або межу дії: піти по воду, загруз по кісточки, пальто по коліна, по цей день.