- •1. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова а Україні.
- •2. Мова та її функції.
- •3. Мова і національна картина світу.
- •12. Стійкі словосполучення фахової мови і справочинства.
- •4. Стильова диференціація мови.
- •5. Особливості наукового стилю.
- •6. Особливості офіційно-ділового стилю.
- •7. Поняття літературної мови. Норми літературної мови.
- •8. Канцеляризми і штампи. Іншомовні слова у професійній мові.
- •9. Лексика української мови з погляду походження.
- •10. Правопис слів іншомовного походження.
- •11. Синоніми, антоніми, пароніми у різностильових текстах.
- •14.Текст як засіб різностильової комунікації.
- •15.Компресія тексту. Правила конспектування.
- •16. Поняття про етикет спілкування. Науковий етикет.
- •17. Анотація: структура, типи анотацій. Мовні засоби оформлення анотації.
- •18. Реферат: структура, типи рефератів. Мовні засоби оформлення рефератів.
- •19. Поняття про документ як вид писемного мовлення. Його реквізити.
- •20. Загальні правила оформлення документа.
- •21. Вимоги до тексту документа.
- •22. Іменник. Граматичні категорії.
- •23. Українські імена, імена по батькові, прізвища.
- •24. Передача слов’янських прізвищ українською мовою.
- •25. Прикметник. Стилістичні особливості вживання прикметників у формі вищого та найвищого ступенів порівняння.
- •26. Числівник. Відмінювання.
- •27. Зв'язок числівника з іменником.
- •28. Службові частини мови. Специфіка вживання прийменника по в українській мові.
- •29. Мовна культура ділових паперів (заява, автобіографія, резюме, довідка, службові записки, доручення, розписка, протокол, витяг з протоку та ін.)
- •30. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •31. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •32.Публічний виступ як різновид усної мови.
- •33.Ділова бесіда. Телефонна розмова.
- •34.Вербальні і невербальні засоби ділової комунікації.
- •35.Термін та його ознаки. Термінологія обраного фаху.
- •36. Орфографічні норми української мови (правопис м’якого знака, апострофа, подвоєння та подовження приголосних, правопис префіксів, чергування голосних, чергування приголосних).
33.Ділова бесіда. Телефонна розмова.
Етикет телефонної розмови
Телефонна розмова - один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстра мовними причинами:
До загальних рекомендацій належать:
1. Ретельна підготовка до спілкування, особливо якщо розмова має принципове значення; максимальне виключення таких «рис» усної форми, як спонтанність і ситуативність: попереднє складання плану з розташуванням пріоритетності питань; підбір цифр, фактів і доказів; підбір лексичних і фразеологічних засобів, точних і зрозумілих термінів. Для досягнення позитивного результату головні питання краще виносити на початок розмови. Проте, враховуючи індивідуальну психологію співрозмовника, у деяких випадках можна спочатку надати йому можливість вирішити другорядні, підконтрольні йому питання, а вже потім прийти до головного.
2. Постійний контроль за веденням діалогу. Широке використання всіх нюансів інтонації, членування монологічного висловлювання на окремі частини для «відчуття» реакції співбесідника і забезпечення можливості висловити позицію або підтвердити факт продовження розмови.
3. Ясна й виразна вимова складів, слів і речень. Особливо ретельно вимовляються складні прізвища, які ставляться у кінці речення, щоб усі звуки і склади були зрозумілі.
4. Лаконізм, використання коротких висловлювань (без перескакувань, пропусків, малозрозумілих скорочень) і переважно простих речень, які краще сприймаються на слух.
5. Ведення розмови середнім темпом і середнім за силою голосом.
6. Спокійний, витриманий і ввічливий тон повідомлень, бо роздратованість, підвищену емоційність і брутальність можна миттєво «перервати», вилучивши технічні засоби з розмови, що у подальшому ускладнює можливість відновлення звичайного діалогу. Довідки різного роду по телефону дають чітко, діловито, але спокійно, ввічливо і не припиняють розмову до того часу, поки співрозмовник не зрозуміє все те, що йому було сказано (біля телефону, яким користуються, має бути блокнот для записів, телефонна книга, книга службових адрес і телефонів).
«Ділова бесіда»:
Отже, що ми розуміємо під поняттям „ділова бесіда"?. Ділова бесіда - це розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем. Бесіда - чи не найскладніший з усіх жанрів усного ділового спілкування, оскільки значною мірою це експромт, а для експромтів треба мати значний життєвий досвід, величезний запас теоретичних знань, а також досконало володіти мовним етикетом .
Щоб досягти успіху під час бесіди, треба ретельно готуватися до неї, бути уважним, тактовним до співрозмовника, постійно стимулювати в нього зацікавленість розмовою, враховувати погляди співбесідника, висловлювати свої думки точно, логічно, переконливо.
Залежно від змісту ділові бесіди можуть виконувати різні функції:
- обмін інформацією;
- формування перспективних заходів;
- контроль і координацію певних дій;
- взаємне спілкування під час вирішення актуальних проблем;
- підтримку ділових контактів на різних рівнях;
- пошук, висунення нових ідей;
- стимулювання дій у новому напрямку;
Він відіграє особливу роль у створенні сприятливої атмосфери спілкування. Отже, на початку бесіди передусім слід заручитися прихильністю свого співрозмовника, тобто справити приємне враження про себе. Час, відведений на це, досить обмежений, а тому слід продумати форму вітання, початкову фразу. На цьому етапі важливе значення мають невербальні форми взаємодії - вираз обличчя, поза, вітальний жест.
1. Формування мети зустрічі.
2. Обмін думками та пропозиціями.
3. Закінчення бесіди.
Під час бесіди слід триматися скромно, але впевнено. Не варто розмовляти уривчасто, ви маєте бути спокійним, чемним, щоби створити психологічно сприятливу атмосферу довіри, доброзичливості .