17. Анотація: структура, типи анотацій. Мовні засоби оформлення анотації.

Анотація - це коротка характеристика книги або іншого твору (статті, звіту, дисертації, фільму), подана у вигляді переліку основних тем, висвітлених у роботі.

За змістом і цільовим призначенням анотації поділяються на довідкові і рекомендаційні.

Довідкові анотації (описові, інформативні) характеризують тематику тексту, повідомляють будь-які відомості, але не дають критичної оцінки тексту. Рекомендаційні анотації характеризують текст і дають оцінку його придатності для певної категорії споживачів, з урахуванням їхньої підготовки, віку та інших особливостей.

Анотація на книгу носить довідковий характер і, як правило, містить вказівку, на кого вона розрахована.

Анотація на статтю складається як текст описового характеру. У ній не зазначається адресат.

За повнотою висвітлення змісту і читацького призначення анотації поділяються на загальні та спеціалізовані. Загальні анотації характеризують документ у цілому і розраховані на широке коло користувачів. Спеціалізовані анотації характеризують документ лише у певних аспектах і розраховані на вузьке коло спеціалістів.

Анотація через свою надмірну скороченість не передбачає цитування, у ній не використовуються смислові фрагменти оригіналу, основний зміст першоджерела передається «своїми словами». Особливістю анотації є використання в ній мовних оцінних кліше. Анотація, як правило, складається з простих речень.

Мста анотації - допомогти читачеві швидко ознайомитися із змістом книги.

Навчитися писати анотацію - значить навчитися вибирати з наукового тексту найголовніше й викладати це в максимально стислій формі.

Структурно анотація складається з трьох частин: перша дає відповідь на запитання «Про що?», тобто визначається тема роботи, друга - на запитання «Як цю тему розкриває автор?» і третя – «Для кого?» або «Які висновки?».

Під час укладання анотації необхідно керуватися такими правилами: а)не користуватися малоінформативними фразами типу: „у статті автора мова йде про...", „у даній статті розглядається...". „ автор викладає свою точку зору на..."; б) анотації починати зворотним дієсловом, коротким прикметником або пасивним дієприкметником, орієнтуючись на пропонований список:

• аналізується

• досліджується

• обґрунтовується

• обговорюється

• описується

• визначається

• пропонується

• наводиться

• розглядається

• наведено

• представлено

• проаналізовано

• прокоментовано

• розроблено

• виділено

• характеризується (дана характеристика)

• здійснена спроба

• інтерпретується

• формулюється

• виявлено

• тлумачиться

• висловлюється (думка про)

• проводиться (аналіз)

18. Реферат: структура, типи рефератів. Мовні засоби оформлення рефератів.

Процес читання спеціальної літератури тісно пов'язаний з вмінням зрозуміти зміст статті, виділити основну інформацію і в стислій формі викласти її. У науковій інформаційній практиці широко вживається реферат, призначення якого - надати інформацію в стислій формі про будь-яку наукову роботу. Реферат (від лат. геіегге - доповідати, повідомляти) - це стисле, але достатньо повне викладення основного змісту книги або статті, а також опис методики і проведення експерименту, отримання даних, висновки реферованого джерела. До 80% слів тексту реферату можуть складати терміни. Реферати різняться постійністю структури та наявністю опорних конструкцій для оформлення.

Реферати бувають: індикативні (реферат-резюме, містить тільки основні положення), інформативні (реферат-конспект, містить більш повне викладення першоджерела). Інформативні в свою чергу поділяються на монографічні (складаються за одним джерелом) і оглядові (складаються за декількома джерелами на одну тему). Інформативний реферат, як більш поширений, складається за певною схемою: 1). Вступна частина - характеристика вихідних даних статті, автор, назва, розкриття змісту статті, чому вона присвячена (тема), визначення характеру статті. 2). Основна частина - перелік основних питань (проблем), аналіз найбільш важливих з них, на думку автора реферату. Викладення позиції автора, оцінка її. Наявність довідкової частини, де зазначається кількість таблиць, схем, ілюстрацій. 3). Закінчення - висновки автора, загальний висновок референта щодо значення статті, оцінка розглянутої проблеми з точки зору повноти, актуальності, методики та Ін. Складання реферату - процес творчий, вимагає глибокого розуміння змісту статті. Він включає в себе комплексне використання різних вмінь і навичок, які ви здобули на попередніх заняттях.

Існує ще один вид реферату - навчальний реферат. Це самостійна науково-дослідна робота, де ви розкриваєте суть досліджуваної проблеми; наводите різні точки зору, а також власні погляди на неї.

Навчальний реферат не повинен носити компілятивний характер. У ньому не повинно бути механічно переписаних із книги, складних для розуміння конструкцій.

У рефераті обов'язково повинні бути посилання на використану літературу. Викладення матеріалу повинно мати проблемно-тематичний характер.

Перед тим як приступити до написання реферату, пригадайте, що реферат - це стислий варіант вихідного тексту. Робота над рефератом потребує повного розуміння тексту джерела, вміння визначити його структуру, знання мовних засобів зв'язку між частинами реферату.

Виклад матеріалу в рефераті повинний бути самостійним, послідовним, логічним, точним і об'єктивним.

Приблизна структура навчального реферату:

• Титульний аркуш.

• Зміст. У ньому послідовно подаються назви пунктів реферату із зазначенням сторінки, з якої починається кожний пункт.

• Вступ. Формулюється суть досліджуваної проблеми, обґрунтовується вибір теми, визначається її значущість і актуальність, указуються мета і завдання реферату, дається характеристика використаної літератури.

• Основна частина. Кожен розділ її, докладно розкриваючи окрему проблему або один з її аспектів, логічно є продовженням попереднього; в основній частині можуть бути подані таблиці, графіки, схеми.

• Висновки. Підбиваються підсумки або дасться узагальнений висновок з теми реферату, пропонуються рекомендації.

• Список літератури.