3. Затишшя перед бурею.
Після поразки повстань кінця XVI ст. протягом трид-цяти років не було великих народних виступів. Значною мірою це пояснюється тим, що Польща, вступивши на по-чатку XVII ст. у період активної зовнішньополітичної ді-яльності, постійно відчувала потребу у військовій силі ко-заків і тому мусила змінити гнів на милість, а репресії на привілеї. Невдачі попередніх виступів та поява нових ак-центів у політиці польського уряду призвели до розколу козацтва і виникнення в його середовищі двох течій: ра-дикальної, що об'єднувала незаможних козаків, вчораш-ніх селян та ремісників, які прагнули шляхом повстання домогтися перерозподілу шляхетських земель та майна і цим покращити свій життєвий рівень, та поміркованої, до якої належали заможні козаки, схильні до компромісів і мирного легітимного (законного) розширення козацьких прав та вольностей шляхом договорів з польським урядом.
З 1596 до 1625 р. домінувала поміркована течія, найяс-кравішими постатями якої були гетьмани Самійло Кішка (1600--1602) та Петро Конашевич-Сагайдачний (1616-- 1622).
Кішка Самійло (7--1602) -- козацький гетьман, походив з україн-ської шляхти. Учасник морських походів запорожців на турецькі фортеці. Під час одного з них потрапив у полон, де пробув 25 років. У1599 р. організовує повстання невільників на турецькій галері поблизу Гезлева і повертається в Україну. Наступного року козаки під проводом Самійла Кішки у складі польсько-шляхетського вій-ська здійснюють успішну експедицію до Волощини на підтримку господаря Ієремії Могили. Загинув під час походу в Лівонію.
Сагайдачний (Конашевич-Сагайдачний) Петро Кононович (?-- 1622) -- політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва. Наро-дився у с. Кульчицях поблизу Самбора в шляхетській родині. Нав-чався в Острозькій школі, згодом пішов на Запорожжя. Невдовзі висунувся на чільне місце серед козацької старшини. Очолив кіль-ка вдалих походів на Оттоманську Порту і Кримське ханство. З йо-го ім'ям пов'язане взяття Варни (1606) і Кафи (1616). У1618 р. взяв участь у поході військ польського королевича Владислава на Москву. Майже одночасно (1620) послав до царя спеціальне по-сольство з проханням прийняти українських козаків на російську службу. У гетьманській діяльності керувався прагматизмом, тве-резим розрахунком, твердістю і водночас схильністю до компромі-сів. Відомий як меценат і палкий прихильник братського руху. У 1621 р. очолив козацьке військо у битві під Хотином. Тоді ж дістав тяжке поранення, яке прискорило його смерть. Похований у Брат-ському монастирі в Києві.
Цим козацьким ватажкам вдалося досягти значних успіхів: підняти престиж українського козацтва, посили-ти його вплив та розширити права; перетворити козацтво з тимчасових напівпартизанських формувань на боєздат-не регулярне військо; довести чисельність козацького вій-ська до 40 тис; трансформувати козацтво із суто воєнного в активний воєнно-політичний чинник суспільного жит-тя, здатний розв'язувати державні проблеми; шляхом вступу всього Війська Запорозького до Київського братс-тва утворити своєрідний союз козацтва, духовенства та мі-щанства.
На початку 20-х років XVII ст. загострюються стосунки козацтва з польськими властями. Відігравши вирішальну роль у Хотинській війні, в якій Польща отримала перемо-гу, козацтво зазнало поразки. За умовами миру, укладено-го 1621 p., йому заборонялося судноплавство по Дніпру та вихід у Чорне море. Крім того, польський уряд не випла-тив зароблених козаками грошей та скоротив реєстр. Утво-рилася значна невідповідність між силою, авторитетом, впливом козацтва та його реальними правами й привілея-ми. У відповідь на утиски з боку Польщі козацтво, демонс-труючи свою незалежність, активізувало втручання в ту-рецько-татарські справи. Коли королівський посол, який прибув на Запорожжя, почав дорікати козакам, що вони порушують мирну угоду з Туреччиною, вони заявили: «Мир укладав король, а не ми!» Частина учасників Хотин-ської війни, яка змушена була повернутися в шляхетські маєтки, відмовилася від виконання феодальних повиннос-тей. Особливого розмаху ці процеси набули на Київщині, де чимало місцевих жителів «покозачилися», тобто само-вільно проголосили свою належність до козацького стану.