10. Припинення воєнних дій і припинення війни

Припинення воєнних дій може носити тимчасовий або остаточний характер. Тимчасове припинення може мати місце в результаті перемир'я, хоча перемир'ям воєнні дії можуть бути припинені остаточно. Перемир'я поділяють на часткове (іноді його називають місцевим) і загальне. Часткове перемир'я укладається командуванням військових частин, що протистоять, на певний час, іноді з певною метою, наприклад, на час проведення новорічних чи релігійних свят або для збирання поранених. Після закінчення визначеного угодою терміну або виконання поставлених завдань воєнні дії відновлюються. Загальне перемир'я укладається командуванням або урядами воюючих без зазначення терміну і на всій лінії фронту. Звичайно загальне перемир'я передує укладенню мирного договору. Порушення перемир'я дає право на відповідні дії або повне відновлення війни, порушення перемир'я окремими особами не тягне відновлення війни, а лише дає право вимагати покарання винуватих.

Загальне перемир'я оформляється спеціальною угодою, яка підписується командуванням воюючих, а частіше - їхніми урядами.

Капітуляція - спосіб припинення воєнних дій, при якому збройні сили противника здаються у полон. При капітуляції у полон можуть здатися окремий підрозділ або всі збройні сили противника, визнавши тим самим

свою поразку. іноді до складу тих, ідо капітулюють, входять підрозділи, що не стикалися з противником, але здалися у полон за наказом вищого командування, яке визнало поразку і наказало капітулювати. Коли капітулює гарнізон чи окрема частина - це часткова капітуляція. Загальна капітуляція - капітуляція всіх збройних сил. При почесній капітуляції збройним силам дозволяють здатися зі зберіганням прапорів, воєнної техніки, зброї, організаційних структур. Безсуперечна капітуляція означає визнання повної поразки у війні та здавання збройних сил без яких-небудь умов. Капітулюючі зобов'язані беззаперечно виконувати всі умови і приписи переможця. Відомо, що друга світова війна закінчилася повною поразкою агресорів: фашистської Німеччини та Японії, які підписали акти про беззастережну капітуляцію. Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини є таким важливим історичним документом, що заслуговує хоча б на часткове відтворення.

11. Окончание войны и его международно-правовые последствия

Военные действия могут заканчиваться заключением перемирия или заключением мира.

Перемирие — временное прекращение военных действий на ус­ловиях, согласованных воюющими сторонами. Различают местное перемирие (на отдельном участке фронта) и общее перемирие (по всему фронту). Перемирие может заключаться на определенный срок или быть бессрочным. Существенное нарушение перемирия одной из сторон может служить основанием для возобновления военных дей­ствий.

Капитуляция — это прекращение военных действий на услови­ях, продиктованных победителем. Различают простую (капитуля­цию отдельного подразделения, объекта, пункта, района — напри­мер, капитуляция фашистских войск в Сталинграде в 1943 г.) и общую (всех вооруженных сил, например, капитуляция Японии в 1945 г.) капитуляцию. Капитуляция может быть безоговорочной (без всяких условий со стороны побежденного) или почетной (на­пример, капитуляция гарнизона крепости с условием сохранения оружия и знамен).

Как правило, ни перемирие, ни капитуляция не означают автома­тического прекращения состояния войны. Для этого необходимо либо издание акта (одностороннего или двустороннего) о прекраще­нии состояния войны (например, Указ Президиума Верховного Со­вета СССР 1955 г. о прекращении состояния войны между СССР и Германией) либо заключение мирного договора (например, мирный договор между СССР и Италией 1947 г.). В мирном договоре фикси­руется прекращение состояния войны, решаются вопросы о восста­новлении мирных отношений между государствами, о судьбе довоен­ных договоров между воюющими сторонами и т.д. С прекращением состояния войны перестают действовать многие договоры военного времени и вступают в силу соглашения, нормализующие отношения между державами.

12. В МГП под жертвами войны понимаются лица, которые не принимают непосредственного участия в военных действиях или прекратили такое участие с определенного момента К ним относятся:

раненые и больные в действующих армиях и лица, потерпевшие кораблекрушение, из состава вооруженных сил на море (I и II Женевские конвенции);

военнопленные (III Женевская конвенция);

гражданское население, в том числе оккупированных территорий (IV Женевская конвенция).

Наиболее уязвимыми категориями являются военнопленные и гражданское население.