Висновки

Проведене дослідження дозволяє відзначити те, що зростає інтерес до створення міжнародних стратегічних альянсів завдяки високому рівню їх ефективності. Якщо спиратися на статистичні дані щодо ефективності угод злиттів та поглинань компаній, як організаційної альтернативи альянсовим угодам, то вони свідчать про низький рівень досягнення очікуваної синергії між компаніями після інтеграції. У той же час «жорсткі» форми інтеграції, до яких слід віднести злиття та поглинання, потребують значних фінансових та матеріальних ресурсів для забезпечення діяльності та значний часовий про­міжок для налагодження відносин між об'єднаними компаніями. Саме цими головними причинами пояснюється зростання попи­ту на стратегічні альянси міжнародних компаній, а це означає, що протягом найближчих десятиріч альянсові форми взаємодії та корпоративної інтеграції відіграватимуть провідну роль у сис­темі міжнародного менеджменту та корпоративного управління.

Результати дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. Визначено, що міжнародний стратегічний альянс являє собою тривалу міжорганізаційну угоду щодо співробітництва, яка передбачає спільне використання ресурсів та (або) структур управління двох чи більше самостійних фірм із декількох країн для реалізації завдань, пов'язаних з місією кожної з них.

2. Відзначено, що майбутній успіх та ефективність робо­ти стратегічного альянсу залежить від складових зовнішнього та внутрішнього середовища як самої компанії, так і партнерів по майбутньому альянсу. До цих складових слід віднести такі ви­значення:

• компанії обирають таких зарубіжних партнерів, які ро­зуміють завдання альянсу і володіють необхідними знаннями і досвідом;

• компанії враховують культурні особливості партнерів;

• у межах міжнародного альянсу сторони визнають, що від співпраці виграють всі. Важлива симетричність у доступі до ін­формації І поділу знань з партнером.

• створюється механізм контролю за виконанням сторона­ми своїх зобов'язань;

3. Дослідження дозволили виявити та охарактеризувати фактори мотивації міжнародних ком­паній, які відіграють важливу роль при прийнятті рішення щодо створення стратегічного альянсу.

4. Виявлено що класифікація стратегічних альянсів здійсню­ється за критерієм, за яким групуються відповідні форми міжфірмової взаємодії. До таких критеріїв відносять: власність альянсу, контрактні угоди про участь в активах, часовий горизонт прихильності учасників альянсу і ступінь сумісного контролю за ним.

5. Визначено, що при виборі партнера при створенні стратегічного альянсу необхідно враховувати такі показники та тен­денції: партнер може займає тільки слабкі конкурентоспроможні позиції; партнери використовують угоди про співпрацю як засіб уникнення конкуренції; партнер навчається, набуває навичок і виробничих здатностей за рахунок інших членів; партнер шукає того, хто переважає і здійснює отриману владу на шкоду; парт­нер шукає того, хто переважає і здійснює отриману владу йому на шкоду; партнер поміркований у процесах ухвалення рішення; партнер не довіряє існуючому підходу до роботи альянсу; партнер має цілі і структуру, які не відповідають інтересам альянсу, партнер пов'язаний з іншим ринком конкуренції і недбало ста­виться до збереження корпоративних секретів; партнер не на­магається зробити внесок у роботу з досягнення нових переваг і навичок.

6. Доведено, що серед різних форм інтеграції міжнародну менеджменту перевага зберігається за міжнародними стратегічними альянсами. У кожному році періоду 1990-х pp. міжнародні альянси між компаніями різних галузей становлять більшість. Очевидно, що на кожен внутрішньокрайовий альянс припадало два міжнародних. Це поза сумнівом доводить, що міжнародністратегічні альянси є одним з основних каталізаторів глобалізації.

7. Доведено, що основними напрямками розвитку вітчиз­няних стратегічних альянсів є; інноваційна діяльність вітчизня­них компаній; інвестиційні міжнародні проекти; економічна ді­яльність великих фінансово-промислових груп та корпорацій.

Використання стратегічних альянсів як інструменту інтеграції великих українських компаній, що мають пріоритетне зна­чення для інтенсивного економічного зростання і бюджетного процесу, відповідає логіці, необхідній на певно­му етані промислової політики.

На даний час, незважаючи на загальні тенденції до інтенсифікації співробітництва з іноземними партнерами, ця форма зовнішньоекономічної кооперації підприємств ще не набула значного поширення в Україні, основними причинами чого є недостатні знання підприємців про її суть та переваги, негативні зовнішні фактори, а також відсутність державної підтримки. Формування та раціональне використання переваг стратегічних альянсів може пришвидшити інноваційний розвиток вітчизняних підприємств та, відповідно, підвищити їх конкурентоспроможність на національному та міжнародних ринках. Участь у міжнародних стратегічних технологічних альянсах слід розглядати як один із перспективних напрямів реалізації стратегічних пріоритетів інноваційно-технологічного розвитку України. За допомогою цієї форми взаємовигідної міжнародної співпраці українські підприємства мають можливість отримати доступ до передових технологій, інвестицій, нових наукових знань та інших видів ресурсів, необхідних для сучасного технологічного розвитку. Завдяки участі у подібних альянсах у перспективі відкриваються нові можливості для просування наукомісткої продукції вітчизняних підприємств на зовнішні ринки.

Тому подальші дослідження доцільно спрямувати на розробку конкретних інноваційних стратегій українських підприємств з урахуванням національних пріоритетів у сфері НДДКР.