- •Тема 1. Підприємство (організація)
- •1.1. Коротка характеристика та класифікація підприємств
- •1.2. Структура підприємства
- •Загальна структура підприємства
- •Виробнича структура підприємства
- •Організаційна структура управління підприємством
- •1.3. Внутрішнє середовище підприємства
- •Тема 2. Види підприємств, їхні організаційно-правові форми
- •2.1. Види підприємств, які функціонують у державі
- •2.4. Види об'єднання підприємств
- •3.2. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •3.3. Зовнішньоторговельний контракт
- •Тема 4. Управління підприємством
- •4.1. Механізм і функції управління підприємством
- •4.2. Управлінські технології
- •Лінійно-функціональна структура управління
- •Лінійно-штабна структура управління
- •Дивізіональна структура управління
- •Інноваційно-виробнича структура управління
- •Проектна структура управління
- •Матрична структура управління
- •Тема 5. Ринок і продукція
- •5.1. Товарне виробництво і ринок
- •5.2. Державне регулювання ринку (економіки)
- •5.3. Суб'єкти і види підприємницької діяльності
- •5.4. Мале підприємництво Характеристика малого підприємництва
- •5.5. Державна підтримка малого підприємництва
- •Тема 6. Планування господарської діяльності
- •6.1. Методи та види планування
- •6.2. Бізнес-план
- •6.3. Маркетингова діяльність на підприємстві
- •Цілі та стратегія маркетингу
- •Ціноутворення
- •Тема 7. Персонал підприємства, продуктивність, оплата праці
- •7.1. Персонал (кадри) підприємства
- •7.2. Розрахунок бюджету робочого часу
- •7.3. Планування чисельності працівників підприємства
- •7.4. Продуктивність праці, виробіток і трудомісткість
- •7.5. Тарифна система оплати праці
- •Тема 8. Основні фонди підприємства
- •8.1. Структура й оцінювання основних фондів
- •8.2. Зношення й амортизація основних фондів Зношення основних фондів
- •Амортизація основних фондів
- •Прямолінійний метод
- •Метод зменшення залишкової вартості
- •Метод прискореного зменшення залишкової вартості
- •Кумулятивний метод
- •Виробничий метод
- •Податковий метод для бухгалтерського обліку
- •8.3. Показники ефективності використання основних фондів
- •Тема 9. Обігові кошти
- •9.1. Склад і структура обігових коштів
- •Визначення потреби в обігових коштах
- •Показники ефективності використання обігових коштів
- •Тема 10 нематеріальні ресурси підприємства
- •Захист від недобросовісної конкуренції
- •Оцінювання та амортизація нематеріальних активів підприємства
- •Тема 11. Інвестиційні ресурси підприємства
- •11.1. Інвестиції та інвестиційний проект
- •11.3. Оцінювання ефективності інвестиційних проектів методом дисконтування
- •Тема 12. Інноваційна діяльність
- •12.1. Загальна характеристика та види інноваційних процесів на підприємстві
- •12.2. Реалізація інноваційного процесу на підприємстві
- •12.3. Науково-технічна підготовка виробничих нововведень
- •Науково-дослідні роботи
- •Дослідно-конструкторські роботи
- •Технічна підготовка виробництва
- •12.4. Оцінювання економічної ефективності нововведень
- •Тема 13. Виробнича потужність підприємства і виробнича програма підприємства
- •13.1. Виробнича потужність підприємства
- •13.2. Методика розрахунку виробничої потужності
- •13.3. План виробництва продукції
- •Тема 14. Організація виробництва та забезпечення якості продукції
- •14.1. Форми, типи і методи організації виробництва
- •14.2. Потоковий метод організації виробництва
- •14.3. Партіонний та індивідуальний методи організації виробництва
- •14.4. Організація виробництва в допоміжних і обслуговувальних підрозділах підприємства
- •14.5. Характеристика та основні групи показників якості продукції
- •Функціональні показники
- •Ресурсозберігальні показники
- •Природоохоронні показники
- •Тема 15. Витрати на виробництво та реалізацію продукції
- •15.1. Поняття про витрати і класифікація витрат підприємства Поняття про витрати
- •Класифікація витрат підприємства
- •15.2. Собівартість продукції
- •15.3. Калькулювання собівартості продукції
- •Розрахунок планової калькуляції
- •Розрахунок прямих витрат
- •Розподіл непрямих витрат
- •Види калькуляцій
- •15.4. Кошторис витрат на виробництво і реалізацію продукції
- •Тема 16. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства
- •16.1. Прибуток і доходи підприємства
- •16.2. Механізм розподілу прибутку підприємства
- •16.3. Методи планування прибутку підприємства
- •16.4. Показники рентабельності
- •Тема 17. Неспроможність (банкрутство) підприємств
- •17.1. Суть банкрутства
- •17.2. Процедура банкрутства, запобігання банкрутству
Лінійно-функціональна структура управління
Ця структура є найпоширенішим видом структури бюрократичного типу, характеризується великим числом горизонтальних і вертикальних зв'язків і незначною участю низових ланок управління в прийнять рішень. Керівники при цій системі поділяються на лінійних і функціональних. Основою побудови такої системи є: а) лінійна вертикаль управління; б) спеціалізація управлінської праці за функціональними ознаками (техніка, економіка, маркетинг, виробництво фінанси тощо).
Керівнику організації безпосередньо підпорядковуються його заступники за функціями (маркетинг, фінанси, персонал тощо). Загальний керівник здійснює лінійну дію на всіх учасників структури, а керівники функціональних відділів (економічного, інженерно-технічного тощо) надають функціональне сприяння виконавцям робіт (рис. 4.3). Лінійно-функціональні структури управління найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, часто, які повторюються і рідко змінні завдання та функції (на невеликих підприємствах, а також на підприємствах з масовим або крупносерійним типом виробництва). Коли виробництво стає складнішим або гнучкішим лінійно-функціональна структура змінюється з метою зниження рівня централізації. Одним з напрямів децентралізації є впровадження лінійно-штабної структури управління.
Рис. 4.3. Лінійно-функціональна структура управління
Лінійно-штабна структура управління
Це структура, яка передбачає створення на допомогу лінійним керівникам спеціалізованих функціональних підрозділів - штабів для вирішення певних завдань (аналітичних, координаційних, мереженого планування й управління, спеціальних тощо). Штаби не наділяються функцією розпорядження, а готують рекомендації, пропозиції і проекти для лінійних керівників (рис. 4.4). Вище керівництво займається питаннями стратегічного планування і контролю, зростання ефективності діяльності організації підрозділів, розвитку потужностей підприємства тощо, для чого має в своєму розпорядженні штаб керівника організації з відповідними функціональними службами для вирішення даних завдань. Керівники підрозділів мають свої штаби (управлінський апарат), які вирішують завдання, що стоять перед ними. Керівники підрозділів відповідають за свою роботу в межах відповідальності і повноважень, які надані їм вищим керівництвом.
Між функціональними службами різних штабів встановлюється система функціональних зв'язків, яка забезпечує єдність і конкретність виконання спеціалізованих робіт. Проте зростання обсягу виробництва, різноманітність номенклатури продукції (робіт, послуг), яка випускається, й інші ринкові обставини ускладнюють завдання підтримки оптимальних функціональних зв'язків між штабами. Одним з напрямів удосконалення організаційних структур управління є виділення в складі виробничих підрозділів підприємств (організації) самостійних об'єктів управління - відділень. Ця система управління отримала назву дивізіональна структура управління (від англ. division - відділення).
Рис. 4.4. Лінійно-штабна структура управління
Дивізіональна структура управління
Така структура належить до практики корпоративного управління, коли керована організація відноситься до розряду великих і найбільших за масштабом виробництва, чисельності тих, хто працює, а також характеризується різноманітністю продукції, яка випускається, великою місткістю ринків її збуту. Основою формування структури цього типу є виділення в складі організації практично самостійних виробничих відділень -"дивізіонів" (за продуктами, регіонами або ринками збуту) і надання їм оперативно-господарської самостійності в отримані прибутку при централізованому контролі із загально корпоративних питань стратегії, наукових досліджень, інвестицій, кадрової політики та інших централізованих функцій (рис. 4.5).
Головними виконавцями при дивізіональній структурі управління є керівники виробничих відділень. Організаційна побудова відділень проводиться за такими ознаками:
а) за продукцією (послугами) продуктова спеціалізація або продуктова структура управління;
б) за ринками, з орієнтацією на споживача - споживча або ринкова спеціалізація;
в) за обслуговуванням географічних регіонів - регіональна або географічна спеціалізація.
Рис 4.5. Дивізіональна структура управління
Безпосередньо у відділеннях, а також при вищому керівництві створюються лінійно-функціональні структури управління. Це призводить до зростання витрат на утримання апарату управління, що компенсується децентралізацією й зростанням ефективності. В ринкових умовах господарювання багато українських організацій (корпорації, акціонерні товариства, холдинги тощо) переходять на дивізіональну структуру управління, використовуючи закладені в ній можливості децентралізації й зростання ефективності виробництва.